
- •Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.
- •Види механізмів злочинної поведінки.
- •Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.
- •Властивості злочинності.
- •Динаміка злочинності, як вона розраховується.
- •Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Завдання вивчення особистості злочинця.
- •Завдання кримінологічної науки в сучасний період становлення України як незалежної держави.
- •Загальна характеристика видів злочинності.
- •Загальна характеристика злочинності на сучасному етапі.
- •Загальна характеристика методик кримінологічних досліджень.(1)
- •Загальна характеристика показників злочинів.
- •Загально-соціальне попередження злочинності.
- •Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.
- •Застосування в кримінології анкетного методу.
- •Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.
- •1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
- •Зв’язок кримінологічної науки з кримінальним правом.
- •Зв’язок пияцтва і злочинності.
- •Злочинність неповнолітніх, її особливості.
- •Злочинність як історично-мінливе явище.
- •Злочинність як кримінально-правове явище.
- •Злочинність як соціальне і правове явище.
- •Злочинність як соціальне явище.
- •Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому срср і в Україні.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинів.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності в залежності від об’єкту впливу.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності.
- •Класифікація злочинців.
- •Класифікація злочинності.
- •Класифікація негативних соціальних явищ, які детермінують злочинність.
- •Конкретна життєва ситуація, її роль в детермінації злочинної поведінки.
- •Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •Кримінологія як навчальна дисципліна. Предмет і система курсу.
- •Латентна злочинність.
- •Методика вивчення латентної злочинності.
- •Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.
- •Механізми поведінки злочинця, пов’язані з дефектами прийняття рішення.
- •Місце і роль особливостей особистості злочинця в механізмі конкретної злочинної поведінки.
- •Місце кримінології в системі суспільних наук.
- •Неналежні умови формування особистості злочинця.
- •Несприятливі умови формування особистості.
- •Ознаки злочинності.
- •Основні напрямки попередження злочинності серед неповнолітніх.
- •Особистість злочинця і злочинна особистість.
- •Особистість злочинця і суміжні поняття.
- •Особистість злочинця. Поняття.
- •Поняття детермінації і причинності в кримінології.
- •Поняття економічної злочинності.
- •Поняття злочинності.
- •Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.
- •Поняття попередження злочинності, місце попередження в системі заходів боротьби зі злочинністю.
- •Поняття попередження злочинності.
- •Поняття причин злочинності.
- •Поняття професійної злочинності.
- •Поняття раннього і безпосереднього попередження злочинності.
- •Поняття та види організованої злочинності
- •Поняття та предмет кримінології як науки.
- •Попередження злочинності як системи.
- •Правові засади попередження злочинності.
- •Предмет кримінології як науки.
- •Принципи функціонування системи попередження злочинності.
- •Причини злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •Причини та умови конкретного злочину.
- •Причини та умови організованої злочинності.
- •Проблеми визначення ціни злочинності.
- •Психологічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.
- •Системний характер попередження злочинності.
- •Специфіка вивчення причинності в кримінології.
- •Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.
- •Співвідношення злочинності і конкретного злочину.
- •Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.
- •Структура злочинності, як вона розраховується і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Сучасний стан кримінологічної науки в Україні.
- •Характеристика механізмів злочинної поведінки, які пов’язані з деформацією потреб і інтересів.
- •Шляхи попередження організованої злочинності.
Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.
На зорі розвитку кримінології вчені бачили у злочинцеві тип особистості, яка як би випадає з людської популяції.
Причому, одні бачили в злочинців людей, відзначених печаткою Каїна, в повній відповідності з поширеними теологічними концепціями.
Інші, спостерігаючи жорстокість багатьох злочинців або прихильність їх до заняття конкретним злочинним промислом, наприклад крадіжками, стали шукати причини цього в біологічні особливості людей. Таке уявлення, яке почалось зі вчень френологів і отримало закінчений вигляд в теоріях Ломброзо та його послідовників, протягом тривалого часу було поширеним.
Треті конструювали специфічні соціальні типи злочинців, відкидаючи біологічний підхід.
Четверті шукали компроміс між соціологічним і біологічним підходом до особистості.
Теорія природжених злочинців або схильності людини до злочинів лягла в основу расистських і близьких до них теорій, породила свавілля і беззаконня в практиці.
Поглиблене вивчення проблеми привело багатьох вчених до того, що поняття «особистість злочинця» було поставлено під сумнів і висловлена ідея про те, щоб відмовитися від неї, замінивши більш розлогим, але більш точним поняттям особистості людей, які вчиняють злочини. Американські кримінологи, наприклад, говорять про те, що кожен американець хоч раз в житті, але скоїв злочин. Як же бути в такому випадку з поняттям «особистість злочинця»?
Коли френологи, а потім Ломброзо розробляли біологічний тип злочинця, вимірюючи його антропологічні параметри, вони виходили з того, що злочинців треба шукати в «низах» суспільства і що вони «відзначені природою» - вінценосних вбивць і насильників вони не обміряли.
Як і ті, хто стояв на позиціях, що злочинець - соціальний тип, а не біологічний. У той же час вони шукали ці соціальні типи в певних верствах суспільства, що стоять на нижчих щаблях соціальної драбини.
І ті, і інші досягли успіху в доказах своєї правоти з тією лише різницею, що біологізатори говорили про злочинність самої людської особистості, а соціологізатори були набагато гуманніше по відношенню до людини і «суворіше» до суспільства, що штовхає людей на злочин.
Чим далі й глибше йшли дослідження як самої злочинності, так і тих, хто скоює злочин, тим більше у вчених було підстав для відмови від прихильності жорстким залежностям і жорстким формулами типу «особистість злочинця». Це поняття ставало все більш широким і невизначеним.
Якщо спочатку про «особистість злочинця», що знаходився на верхніх щаблях суспільної драбини, не говорилося (у всякому разі в наукових класифікаціях), то в міру поглиблення досліджень з'явилася теорія про злочинців «в білих комірцях», що в загальному-то підточила справедливість колишніх теорій про заздалегідь заданих соціальних типах злочинців, тим більше біологічних.
Вчені неначе змагалися в прагненні забути чудове спостереження О. Бальзака про те, що за кожним нажитим станом варто злочин. Нарешті, якщо виходити з того, що злочинність - соціально-правове явище, то слід пам'ятати, що поняття злочинності мінливе. Те, що сьогодні законодавець вважає злочином, завтра їм може не бути. І навпаки. Що ж, в цьому випадку «особистість злочинця» зникне або з'явиться? У підручнику термін «особистість злочинця» буде вживатися, але сказане в цьому розділі треба запам'ятати і мати на увазі, перш за все тому, що розуміння злочинності стає глибше.
Насправді, будучи істотою соціальною, людина наділена біологічними особливостями, які роблять особистість такою, яка вона є, фізично здоровим чи з якимись дефектами. Фізіологічний стан людини робить його здатним до сприйняття соціальної програми, бо, народившись біологічною істотою, особистістю він стає, сприймаючи соціальну програму.
Людина психічно хвора до такого сприйняття нездатний. Вона не може бути «особистістю злочинця», як вважало в порівняно недавньому минулому чимале число вчених, особливо медиків. Тому такі особи роблять суспільно небезпечні діяння, але не злочин. Плутати хворобу зі злочинністю можна було лише на ранніх стадіях вивчення злочинності та розвитку кримінології.
Біологічні особливості людини - та база, ті умови, які сприяють сприйняттю людиною соціальних програм, але не причини його злочинної поведінки. При цьому треба мати на увазі, що, навіть «зібравшись разом», біологічні чинники не роблять явище соціальним, бо вони лежать у різних площинах реальному житті.
Принциповий для правильного розуміння співвідношення соціального і біологічного в людині - той факт, що біологічні особливості впливають на тип поведінки людини (холерик в однаковій життєвій ситуації вчинить інакше, ніж флегматик чи сангвінік, а ті, у свою чергу, інакше, ніж холерик, але в цілому їх вчинки диктуються ще й ступенем соціальної вихованості), не будучи причинами його поведінки, в тому числі преступного.