6. Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.

Уявлення про причини злочинності в нашій країні зазнали в останні десятиліття значні зміни.

Тривалий час в умовах радянської системи взагалі заперечувалося існування властивих соціалістичному суспільству соціальних причин злочинності. Вона пояснювалася лише пережитками минулого і негативним впливом капіталістичного оточення.

Вивчення причинного комплексу злочинності в сучасній Україні свідчить про незвідність її витоків, коренів до якої-небудь монопрічіне. В якості причин злочинності виступають негативні соціальні явища і процеси, що кореняться в самому суспільстві, мають об'єктивний характер, зумовлені закономірностями його функціонування.

При цьому найбільш важливими причинами та умовами сучасної злочинності є зазначені явища і процеси в сферах економіки, політики, соціальних відносин, ідеології.

Вихідними серед них виступають економічні та тісно пов'язані з ними розподільчі відносини.

Економічні детермінанти злочинності:

- загальна економічна криза;

- об'єктивне протиріччя між економічними потребами населення і можливостями суспільства в їх задоволенні;

- існуючі в країні безробіття, інфляція;

- поляризація населення за рівнем доходів;

- невідповідність рівня життя значної частини населення рівнем забезпечення фізіологічної виживання;

- наявність і поширення «тіньової економіки»;

- більш високий рівень прибутковості злочинної економічної діяльності порівняно з рівнем прибутковості легальної економічної діяльності;

- недостатня інтегрованість національної економіки у світову і т.п.

Результат таких протиріч - спроби окремих осіб задовольняти свої матеріальні потреби антигромадською, а часто і злочинним шляхом.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що економічні чинники впливають на поведінку людей опосередковано. Вони безпосередньо не детермінують злочинні прояви, а впливають на них, заломлюючись через свідомість особистості злочинця, його морально-психологічні особливості.

В економічній сфері особливо криміногенну роль відіграють суперечності між зростанням потреб людей і можливостями суспільства щодо їх задоволення.

Зростання потреб членів суспільства - цілком нормальна ознака його розвитку. Зростаючі потреби людей полягають у тому, що розвиток виробництва постійно стимулює виникнення і задоволення нових потреб. Це протиріччя властиво всім суспільно-економічним формаціям. В умовах сучасних виробничих відносин воно має своє особливе криміногенне прояв, породжує криміногенно-активні явища, що живлять злочинність.

Незбалансованість попиту і пропозиції змушує людей користуватися послугами ділків «тіньової економіки», сприяючи зростанню їх доходів.

Як свідчать численні факти, у сфері виробництва та обслуговування широко поширені побори, хабарі за надання послуг або роботи, що дозволяє отримувати високі доходи. У зв'язку зі зростанням приватнопідприємницької діяльності зазначаються факти отримання великих хабарів корумпованими посадовими особами за виділення в оренду житлових і виробничих приміщень, обладнання.

Додаткові можливості для зловживань відкрилися у зв'язку з приватизацією житла, об'єктів власності.

Все це загострює розглянутий коло протиріч. Наживаючи великі матеріальні кошти, їх власники отримують можливість в набагато більшою мірою не лише задовольняти свої потреби, але й розширювати сферу злочинних махінацій. Потреби інших членів суспільства в товарах і послугах у силу обмеженості матеріальних засобів значною мірою залишаються незадоволеними, а це підвищує соціальну напруженість у суспільстві.

Криміногенні наслідки цього протиріччя досить різноманітні: від звичайного побутового невдоволення та соціального дискомфорту до великомасштабних конфліктів з вельми трагічними наслідками.

У зв'язку з цим важливого значення набуває віктимологічні аспект даного явища.

Складається він, перш за все, в тому, що в осіб, які накопичили великі матеріальні цінності за рахунок нетрудових доходів, зазвичай концентруються гостродефіцитні речі і дорогі товари. Саме по собі наявність у окремих осіб таких товарів відкриває можливість для злочинців іншого типу (квартирних злодіїв, рекетирів, шахраїв) використовувати ці обставини у своїх корисливих цілях. Відомо, що зростання нетрудових доходів сприяло появі та поширенню нових для нашого суспільства злочинів: рекету і кіднепінгу (викрадення людей з метою отримання викупу), заручництва.

Серед різноманітних негативних явищ, які вразили в останні роки всі сфери нашого життя, головними є руйнівна інфляція і глибокий спад суспільного виробництва, падіння виробничої активності. Вони істотно ускладнюють вирішення проблеми стабілізації економіки при збереженні загальної стратегії на її корінну ринкову трансформацію.

Аномальна взаємозв'язок між підвищенням цін і зниженням виробничої активності виявляє себе практично у всіх сферах економічного життя. Як відзначають економісти, падіння виробництва у більшості галузей народного господарства виявилося пов'язане з необмеженим напруженням цін виробниками-монополістами, наприклад, на матеріальні ресурси для аграрного, житлово-комунального сектора. За допомогою гонки цін багато підприємств з лишком компенсують свої фінансові втрати від зниження обсягів производства. У той же час інфляційні процеси призводять до відтворення колишніх неефективних, в основному монопольних, виробничих структур.

Також небезпечним криміногенним фактором є корупція, яка на 90% складається з хабарництва.

Викладене свідчить про те, що протиріччя між потребами та можливістю суспільства з їх задоволення безпосередньо впливає на якісні та кількісні характеристики злочинності і значно посилює кримінологічний потенціал соціальної нерівності.

Достатньо криміногенних суперечностей і в сфері розподілу та обміну.

Розподільні відносини займають провідне місце в системі суспільних відносин. Вони впливають на всі сфери життєдіяльності суспільства і в першу чергу безпосередньо впливають на формування в ньому соціально-психологічного клімату, систему ціннісних орієнтацій людей, мотивацію їх поведінки і вчинків.

Сам по собі принцип розподілу по праці містить об'єктивні можливості для соціальної нерівності.

Полягають вони, перш за все, в тому, що кожна людина володіє індивідуальними здібностями і при рівних умовах виробляє різну кількість і якість продукту матеріального, духовного змісту. Отже, й оплата праці повинна бути залежною від внеску кожного у виробництво суспільного продукту.

Це породжує соціальну нерівність і створює передумови до того, щоб ліквідувати його тими чи іншими способами, в т.ч. протиправними.

Тут важливо розрізняти 2 істотні межі:

1) з одного боку, неприпустимість абсолютної зрівнялівки в розподілі суспільного продукту,

2) з іншого - велику різницю в матеріальному і соціальному становищі тих, хто створює продукт високої суспільної цінності, і тих, хто вносить лише посильний внесок у суспільну справу, але з меншим результатом.

Перше не сприяє розвитку виробничої активності та ініціативи, друге викликає прагнення у окремих осіб отримати матеріальні блага в обхід існуючих правил розподілу, включаючи і протиправний спосіб.

Останнім часом відмічаються зниження доходів основної частини населення і одночасно концентрація значних матеріальних засобів у порівняно невеликої групи людей. Це ще більше загострює криміногенну ситуацію як в окремих регіонах, так і в цілому по країні.

Широке поширення нетрудових доходів, одержуваних протиправним способом, в т.ч. і злочинним шляхом, призвело до виділення певної верстви осіб, що мають великий протиправний дохід. Криміногенність цього явища стає особливо очевидною, якщо врахувати, що на іншому «полюсі» соціальної драбини виявляється маргінальний прошарок декласованих і напівдекласованих елементів (наркомани, бродяги, алкоголіки, повії, неадаптовані особи з кримінальним минулим та ін.) Саме вони, як підтверджують статистичні дані, мають підвищену кримінальної активністю.

Недоліки в господарському механізмі в останні роки виявилися особливо відчутними і стали основою збереження і відтворення злочинності.

Продуктивні сили суспільства були значно підірваними в результаті монополізації влади колишніми бюрократичними структурами.

Порушення господарських зв'язків, зловживання в торгівлі та обслуговуванні населення розширили коло детермінантів злочинності.

Не викликають оптимізму і найближчі перспективи в механізмі господарювання.

Напевно можна припустити, що в умовах ринкових відносин і вільного підприємництва не вдасться уникнути наслідків криміногенного характеру, а за окремими напрямами господарювання можливо і посилення його негативних сторін. Вільний ринок не тільки стимулює виробництво, а й розширює можливості його недобросовісних учасників для зловживань і махінацій.