71. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.

Спеціальне попередження злочинності - система впливу на процеси детермінації і причинності злочинності, що стосуються окремих соціальних груп, сфер діяльності та об'єктів, що характеризуються підвищеною ймовірністю скоєння злочинів.

Особлива увага приділяється тим, які можуть бути особливо привабливими для злочинців, або тим, у яких зосереджуються, формуються і діють злочинці.

Або

Спеціальне попередження злочинності - цілеспрямований процес використання кримінологічних знань і навичок для регулювання поведінки людей з метою дотримання кримінально-правових норм.

Тому вживався термін спеціально-кримінологічне попередження.

Об'єкти спеціального попередження

При спеціальному попередженні злочинності на основі кримінологічних досліджень виділяються:

1. Підвищено криміногенні:

а) соціальні групи - наприклад, неповнолітні з неблагополучних сімей; особи без певного джерела доходу; групи населення, що знаходяться за межею бідності, легальні доходи яких не можуть забезпечити їх існування;

б) сфери діяльності

в) об'єкти.

2. Підвищено віктимні:

а) соціальні групи - суб'єкти, які найбільш не захищені від фізичного насильства (діти, власники капіталів);

б) сфери діяльності - пов'язані з грошовим і валютним обігом, або регіони з інтенсивними міграційними потоками і т. п.;

в) об'єкти – наприклад, сховища цінностей.

Попередження злочинності носить завжди диференційований характер - враховуються особливості окремих видів злочинності та їх детермінації, в т.ч. причинності.

Розробляються, наприклад, програми попередження злочинності неповнолітніх, чи злочинності у сфері видобутку і переробки золота, чи злочинності на харчових промислових підприємствах та інші. Їх кримінологічної основою служать спеціальні дослідження відповідної злочинності з виділенням поряд із загальними процесами їх детермінації і причинності специфічних, що стосуються саме неповнолітніх, видобутку і переробки золота, харчових промислових підприємств.

Якщо вдається знизити криміногенний і віктимогенний потенціал певної групи чи об'єкта без вдосконалення всього суспільства, то це вже непоганий результат.

При виділенні підвищено-криміногенних груп враховуються криминологічно значущі характеристики поведінки людей і їхнього середовища:

1. Вчинення злочинів.

Об'єктом попередження завжди бувають особи, які відбули покарання за вчинення злочину, особи, звільнені від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, неповнолітні, до яких застосовані примусові заходи виховного впливу, і т. п.

2. Вчинення особами інших протиправних проступків, закономірно пов'язаних з злочинною поведінкою і, як правило, передують йому.

Наприклад, хуліганству нерідко передують бійки, факти адміністративно караного, т. зв. дрібного хуліганства.

3. Вчинення особами вкрай аморальних проступків: вживання наркотиків, надмірне споживання алкоголю…

4. Така поведінка людей, яке очевидно не відповідає віковим, інших соціальних позиціях, ролям, легальним доходам і також буває закономірно пов'язані з злочинною поведінкою.

Статева розбещеність малолітніх, їх пристрасть до спиртних напоїв, куріння, передчасне залишення навчання, наприклад, змушують їх потайки від дорослих шукати кошти для придбання сигарет, спиртних напоїв, модного одягу, частування партнерів і позбавляють їх можливості забезпечити собі в майбутньому гідне існування за рахунок правомірної діяльності.

Дорогі зарубіжні туристичні поїздки, придбання дуже дорогого одягу, машини службовцям зі скромним заробітком також є симптомом для прояву до нього уваги. Якщо виявляється, що це результат боргів, то вплив на такого службовця в рамках закону - важливий етап попередження його корупційної поведінки.

Крім того, при виділенні криминологічно значущих соціальних характеристик враховується те, що люди або знаходяться безпосередньо, або зазнають впливу, або орієнтуються на середовище, в якому:

а) скоюються злочини;

б) здійснюються інші правопорушення, закономірно пов'язані з злочинною поведінкою;

в) допускаються вкрай аморальні проступки, пропагуються ідеї, погляди, системи цінностей, що суперечать тим, які лежать в основі закону, і що виражаються у злочинному поведінці (участь у досуговой негативною угрупованню неповнолітнього або в секті з антигромадськими характеристиками);

г) існує гострий конфлікт соціальних позицій, ролей і цінностей.

Наприклад, в останньому випадку виділяються деякі групи вимушених мігрантів, що жили в абсолютно інших умовах, які займали інші соціальні позиції і що зазнають великі адаптаційні труднощі. Такі люди легко можуть стати і жертвами, і учасниками злочинів. Виділяються також групи осіб, що контактують з кримінальними угрупованнями, в яких існують правила поведінки, що йдуть врозріз із законом.

Вкрай важливо здійснення спеціально-попереджувальної діяльності в рамках права, закону.

Обмеження прав і законних інтересів громадян може мати місце лише у передбаченому законом порядку.

У спеціальному попередженні злочинності повинно переважати надання суб'єкту необхідної підтримки, допомоги. Система спеціального попередження повинна носити диференційований характер: виділяються системи спеціального попередження злочинності неповнолітніх, молоді, вуличної злочинності, злочинності у сімейно-побутовій сфері, економічної та ін.

Заходи спеціального попередження

1. Кримінологічна про­філактика - сукупність заходів щодо за­вчасного виявлення та усунення негативних явищ, які виникли чи мо­жуть виникнути і детермінувати злочинність або її окремі види.

1.1. Профілактика випередження - наприклад, кримінологічна експерти­за нормативно-правових актів.

1.2. Профілактика обмеження - наприклад, наркоманії, алкоголізму, бездоглядності дітей.

1.3. Профілактика усунення - наприклад, випуску чи реалізації недоброякісної продукції.

1.4. Профілак­тика захисту - покликана анулювати незахищеність чи недостатню захи­щеність і безпеку особи і матеріальних об'єктів; вона створює зовнішні ускладнення щодо посягань на охоронювані суспільством цінності.

2. Відвернення злочинів - сукупність заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які виношують зло­чинні наміри, замислюють вчинення злочинів і позитивно сприймають злочинний спосіб життя, з метою дискредитування злочинної поведін­ки, добровільної відмови від злочинної мотивації та наміру або продовження злочинної діяльності.

Має місце тоді, коли злочинна поведінка проходить етап від моменту формування зло­чинного мотиву до початку виконання злочину.

2.1. Заходи переорієнтації антисуспільної настанови:

а) спеціальні економічні і соціально-психологічні програми, які роз­раховані на те, щоб людина у суспільстві отримувала більш-менш повне задоволення своїх потреб і відмовлялась від злочинних намірів;

б) заходи, спрямовані на формування у громадян антикримінальної культури;

в) кримінологічна поінформованість населення для його більш тісного співробітництва з правоохоронними органами;

г) орга­нізаційно-правові заходи, які підвищують у людей почуття відпові­дальності і виробляють у них уявлення про допустимі засоби досяг­нення своїх потреб.

2.2. Активні контрзаходи - заходи переконання, різних форм при­мусу, застереження і допомога особам, звільненим з місць позбавлен­ня волі.

3. Припинення злочинів - сукупність видів діяльності, спрямованих на недопущення завершення розпочатого злочину шляхом розроблення і здійснення спеціальних заходів.

Особ­ливість попереджувальної роботи на стадіях готування і замаху на злочин залежить від обсягу виконаної злочинної діяльності, особи винного, характеру злочину тощо:

3.1. Заходи опанування - здій­снюються з метою досягнення добровільної відмови особи від продо­вження злочинної діяльності.

3.2. Заходи обережності - застосовуються для того, щоб створити умови, які виключають можливість чи перешко­джають продовженню розпочатої злочинної діяльності (посилення патрулювання певними органами, зміна режиму роботи, розроблення системи термінового зв'язку населення з міліцією в містах і селищах міського типу, на автомагістралях, створення спецпідрозділу з бороть­би з нелегальною міграцією тощо).

3.3. Заходи активного втручання - при­пускають негайну реакцію правоохоронних органів у випадках, коли прогаяння потягне за собою безпосереднє посягання (наприклад, за­тримання злочинця під час готування до злочину або замах на злочин, створення умов для перетворення розпочатої злочинної діяльності на невдале готування або замах тощо).