68. Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.

Розглядаючи основні причини злочинності, слід мати на увазі, що вони пов'язані з багатьма соціальними явищами і процесами. Тому помиляються ті юристи-кримінологи, які детермінацію злочинності зводять лише до причин і умов, оперуючи тільки термінами «причини та умови злочинності».

Детермінацію злочинності слід уяв­ляти ширше, включаючи до неї зв'язки з усім спектром соціальних явищ, називаючи їх сукупність термінами «фактор», «криміногенні фактори».

Фактор - рушійна сила якого-небудь явища, така, що обумовлює його характер.

1-ий рівень:

Криміногенні фактори - родове поняття, яке включає в себе всі види криміно­генної детермінації.

1. Економічні криміногенні фактори.

2. Соціальні криміногенні фактори.

3. Суспільно-психологічні криміногенні фактори.

4. Організаційно-управлінські криміногенні фактори.

5. Негативно-правові криміногенні фактори - по­рушення принципів кримінальної юстиції в широкому розумінні слова.

Організаційно-управлінські та негативно-правові фактори не породжують злочинність, а тільки сприя­ють її зберіганню, існуванню та відтворенню у суспільстві.

6. Інші криміногенні фактори - несприятливі природно-кліматичні умови, факти самого існування в суспільстві злочинності, а також інших явищ, що створюють тло злочинності.

Усі перелічені криміногенні фактори різного змісту в своїй сукупності детермінують, обумовлюють злочинність.

2-ий рівень:

Загальні причини та умови окремих видів злочинів - причини та умови, що є загальними для того чи іншого виду злочинів.

Криміногенні фактори вбивств, хуліганства, хабарни­цтва і т. ін. - не конкретні акти вбивств, хуліганства, хабарництва, а фактори цих видів злочинів у цілому).

Наявність у суспільстві криміногенних факторів, що обумовлюють і визначають збереження в ньому окремих видів (груп) злочинів, так само як і злочинності в цілому, - результат існування і прояву супе­речностей суспільного розвитку.

Втім кожному виду (групі) злочинів відповідає свій «набір» негативно-соціальних явищ і процесів, які їх детермі­нують.

Корисливі злочини беруть свій початок переважно в про­явах суспільних суперечностей економічного характеру.

Хуліганство обумовлюється суперечностями суспільно-психологічного характе­ру (наявністю в повсякденній свідомості окремих громадян і соці­альних груп таких звичаїв та проявів, як неповага до суспільства і особистої гідності людей, прояви цинізму, бешкетування і т. ін.)

В основі службових злочинів - неповага до суспільних інтере­сів на догоду своїм особистим, прояви формалізму, бюрократизму, прагнення до наживи, невиконання службових обов'язків, неповага до закону тощо.

3-ій рівень

Причини та умови окремих конкретних злочинів

На рівні конкретних одиничних злочинів установлюються не кри­міногенні фактори, а виявляються причинно-наслідкові комплекси, що їх обумовлюють - безпосередні причини, умови, життєві ситуації та інші види прямого впливу на особу зовнішнього середовища.

69. Системний характер попередження злочинності.

«Друге дихання» кримінології, що виникло на початку 60-х років, характеризувалося не тільки бурхливим розвитком ідей, наукових досліджень, формуванням теорії попередження злочинів, а й становленням державних установ, громадських інституцій, що здійснюють попереджувальну діяльність.

У сукупності ці державні установи, громадські інститути і здійснювалися ними профілактичні заходи, утворили в той період часу систему попередження злочинів.

Ця система не тільки стала орієнтиром для практики, але й набула, на жаль, риси формалізованої, у своєму роді навіть пропагандистської системи, що знизило її практичне значення.

У той же час позитивний заряд, який був закладений в ній, привів до того, що багато чого було сприйнято вченими і практиками інших країн, отримавши відображення в матеріалах ООН, в рекомендаціях щодо попередження злочинів.

Основні елементи системи попередження злочинності:

1. Суб'єкти попередження злочинів, їх взаємодія один з одним і з суб'єктами більш загальних систем.

Це всі державні і громадські інститути, формування громадян, які своєю діяльністю впливають на попередження злочинності.

2. Загальні, спеціалізовані та індивідуальні заходи попередження злочинів, впровадження комплексних та цільових профілактичних програм.

3. Соціально-економічне, правове та ресурсне забезпечення попереджувальної діяльності.

Без розуміння цього неможлива боротьба зі злочинністю. Забуття перевірених історією істин може бути лише тимчасовим.

Система попередження злочинів, як і будь-яка соціальна система, проявляє себе через конкретні форми діяльності. Профілактика злочинів коригує взаємини людей, впливає на їх поведінку в суспільстві.

Суб'єкти попередження злочинності - державні органи, громад­ські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочини, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв'язку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність.

За специфікою запобіжної діяльності розрізняються суб'єкти, які:

1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику бо­ротьби зі злочинністю), планують, спрямовують та контролюють її, забезпечують її правове регулювання;

2) здійснюють безпосереднє управління і координацію окремими напрямами і учасниками запобі­гання злочинності;

3) виявляють та пізнають об'єкт запобіжного впли­ву та інформують про них інших суб'єктів;

4) виконують запобіжні заходи щодо випередження, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захисту соціальних благ і особи;

5) реалізують заходи що­до відвернення і припинення злочинів і злочинності.

Державні суб'єкти – ВРУ та народні депутати, Президент України, КМУ, органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, органи внутрішніх справ, СБУ, митні органи України, органи охорони державного кордону, Державна податкова служба України, органи і установи виконання покарань, органи державного контролю (державна контрольно-ревізійна служба, рибо­охорона, державна лісова охорона, Антимонопольний комітету…), судові органи, органи юстиції.

Недержавні суб'єкти – адвокатура, ЗМІ, сім'я, громадські і релігійні організації, громадяни.

Цільове призначення системи попередження злочинності - не допустити переростання виникаючих криміногенних ситуацій у конфлікти, що призводять до порушення кримінально-правових заборон.

Якщо ж злочин скоєно, її завдання – нейтралізація його причин, здійснення профілактично-виховних заходів, що запобіжать рецидиву злочину.

Функції системи попередження злочинності

1. Регулятивна функція – полягає в створенні таких умов, які дозволяли б людям вирішувати виникаючі в них протиріччя і конфлікти в рамках вимог закону.

Попереджувальна діяльність у даному випадку є однією з гарантій забезпечення принципів верховенства закону.

2. Охоронна функція – полягає в захисті прав та свобод громадян від правопорушень, соціально-значущих цінностей.

У цьому виявляється гуманістична спрямованість попередження злочинів; це ж має бути метою правової держави.

3. Виховна функція - полягає в тому, що система попередження злочинності широко використовує методи переконання, корекції поведінки людей, приведення їх вчинків у відповідність до вимог права і гуманістичної моралі.

Чим результативніше ця форма соціальної діяльності, тим краще захищені люди від злочинних посягань на основні людські цінності.

Організація і управління процесом попередження злочинності - перед­бачають визначення головних стратегій боротьби зі злочинністю та регулювання тактики запобіжної діяльності з метою досягнення по­ставлених цілей. Цей процес включає:

1. Кримінологічне прогнозування - передбачення кількісно-якісних показників майбутньої злочинності.

Без цього неможливо розробити науково-практично обґрунтовані стратегію і тактику бороть­би з нею.

2. Визначення відповідно до кримінологічної політики стратегії боротьби зі злочинністю на певний перебіг часу.

Стратегія - діяльність відповідних суб'єктів з підготовки, планування та головних напрямів попередження злочинності й окремим видам злочинів у країні.

Такими стратегіями за сучасних умов, напри­клад, можуть бути:

а) втручання в кризові ситуації, що передбачає випередження і нейтралізацію злочинних проявів;

б) зменшення прак­тичних можливостей вчинення злочинів, тобто максимальне утруднен­ня їх вчинення;

в) виховно-запобіжна і поінформована робота з насе­ленням, яка сприяє взаємодії широких верств населення зі спеціалізова­ними суб'єктами попередження злочинності;

г) залучення громадськості до попередження злочинності;

ґ) допомога жертвам злочинів - матеріальна, мо­ральна, реабілітаційна, юридична та інша допомога тим, хто потерпів від злочинів, особливо насильницьких.

3. Конкретизація методів попереджувального впливу стосовно окремих видів злочинів.

У межах стратегії розробляється тактика боротьби і запобігання злочинності, яка конкретизує проміжні цілі і заходи їх досягнення у зв'язку з динамічними умовами життя. Стратегія і тактика, їх заходи втілюються в комплексних програмах запобігання злочинності, які за необхідності коригуються і координуються.

4. Додержання вимог щодо заходів попередження.

5. Ресурсне забезпечення.

6. Координація і вза­ємодія суб'єктів попередження

Головна мета координації - розмежування функцій правоохоронних органів при здійсненні спеціальних запобіжних за­ходів і разом з тим взаємозв'язок і погодження їх дій, усування дублю­вання в роботі, вироблення єдиного підходу до вирішення конкретних питань запобігання злочинності.

Методи попереджувальної діяльності - науково сформульовані способи впливу на криміногенні об'єкти з метою їх обмеження, усунення, руйнування.

1. Методи соціального характеру

Спрямовані на явища і процеси, які за своїм походженням обумовлені соціальним життям:

- метод відведення антисуспільної активності, тобто для населення і особливо для її криміногенної частини створюються та впроваджуються програми відведення («каналізування») можливої антисуспільної активності шляхом множинності альтернативних форм задоволення їхніх потреб та інтересів;

- метод декриміналізації сімей­ного неблагополуччя - система спеціальних заходів діяльності, що спрямовані на виявлення та усунення криміногенної ситуації у сім'ях;

- метод деалкоголізації населення;

- метод руйнування кримінальної субкультури - метод розвінчання злочинного спо­собу життя, зниження авторитету кримінального середовища, ослаблен­ня його впливу на підлітків та молодь;

- метод протидії кримінальним ситуаціям тощо.

2. Методи психічного характеру

Серед криміногенних об'єктів значне місце посідають властивості осо­би, тому існує потреба в усуненні явищ соціально-психологічної непристосованості. Утруднення соціалізації викликаються й власти­востями особи, яка через обмеження можливостей (психічних, розу­мових, емоційних) зазнає труднощів із соціальним пристосуванням, що іноді призводить до вчинення злочинів.

Для успішного запобігання вчиненню злочинів такими особами повинні застосовуватися методи психологічної дії - засоби інформаційного, інтелектуального, медично-психологічного впливу на думки і поведінку певної особи чи кола осіб:

- метод масової комунікації - поширення інформації, яка орієнтована на ствердження духовних цін­ностей, моральних та правових норм суспільства, з метою справити ідеологічний вплив на настрої, думки, оцінки, рішення і поведінку значної кількості людей (наприклад, кримінологічна і правова поін­формованість населення);

- метод медично-реабілітаційного діяння - спрямований на недопущення злочину з боку осіб з психічними аномаліями;

- метод розв'язування пошукової активності - призначений для боротьби з такими явищами, як вандалізм, масові побоїща під­літків, дитяча делінквентність.

3. Методи правового характеру

Повинні стимулювати, заохочувати, сприяти впровадженню та розвиткові соціально-позитивної поведінки людей, протидіяти виникненню потен­ційних та існуючим криміногенним об'єктам, негативним стереотипам поведінки, деформації особи тощо:

- метод загального попередження злочинів;

- метод декриміналізації та депеналізації і на­впаки, бо на рівень і структуру злочинності суттєво впливає соціальна реакція суспільства на ті чи інші форми поведінки з відхиленням;

- метод депризонізації - розроблення системи альтернативних тюремному ув'язненню покарань, коли покарання у вигляді позбавлення волі збері­гає частку своїх властивостей, але злочинець не перебуває у місцях позбавлення волі серед злочинного середовища, не засвоює соціальну роль «в'язня», не поділяє кримінальної субкультури тощо.