
- •Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.
- •Види механізмів злочинної поведінки.
- •Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.
- •Властивості злочинності.
- •Динаміка злочинності, як вона розраховується.
- •Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Завдання вивчення особистості злочинця.
- •Завдання кримінологічної науки в сучасний період становлення України як незалежної держави.
- •Загальна характеристика видів злочинності.
- •Загальна характеристика злочинності на сучасному етапі.
- •Загальна характеристика методик кримінологічних досліджень.(1)
- •Загальна характеристика показників злочинів.
- •Загально-соціальне попередження злочинності.
- •Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.
- •Застосування в кримінології анкетного методу.
- •Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.
- •1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
- •Зв’язок кримінологічної науки з кримінальним правом.
- •Зв’язок пияцтва і злочинності.
- •Злочинність неповнолітніх, її особливості.
- •Злочинність як історично-мінливе явище.
- •Злочинність як кримінально-правове явище.
- •Злочинність як соціальне і правове явище.
- •Злочинність як соціальне явище.
- •Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому срср і в Україні.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинів.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності в залежності від об’єкту впливу.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності.
- •Класифікація злочинців.
- •Класифікація злочинності.
- •Класифікація негативних соціальних явищ, які детермінують злочинність.
- •Конкретна життєва ситуація, її роль в детермінації злочинної поведінки.
- •Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •Кримінологія як навчальна дисципліна. Предмет і система курсу.
- •Латентна злочинність.
- •Методика вивчення латентної злочинності.
- •Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.
- •Механізми поведінки злочинця, пов’язані з дефектами прийняття рішення.
- •Місце і роль особливостей особистості злочинця в механізмі конкретної злочинної поведінки.
- •Місце кримінології в системі суспільних наук.
- •Неналежні умови формування особистості злочинця.
- •Несприятливі умови формування особистості.
- •Ознаки злочинності.
- •Основні напрямки попередження злочинності серед неповнолітніх.
- •Особистість злочинця і злочинна особистість.
- •Особистість злочинця і суміжні поняття.
- •Особистість злочинця. Поняття.
- •Поняття детермінації і причинності в кримінології.
- •Поняття економічної злочинності.
- •Поняття злочинності.
- •Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.
- •Поняття попередження злочинності, місце попередження в системі заходів боротьби зі злочинністю.
- •Поняття попередження злочинності.
- •Поняття причин злочинності.
- •Поняття професійної злочинності.
- •Поняття раннього і безпосереднього попередження злочинності.
- •Поняття та види організованої злочинності
- •Поняття та предмет кримінології як науки.
- •Попередження злочинності як системи.
- •Правові засади попередження злочинності.
- •Предмет кримінології як науки.
- •Принципи функціонування системи попередження злочинності.
- •Причини злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •Причини та умови конкретного злочину.
- •Причини та умови організованої злочинності.
- •Проблеми визначення ціни злочинності.
- •Психологічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.
- •Системний характер попередження злочинності.
- •Специфіка вивчення причинності в кримінології.
- •Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.
- •Співвідношення злочинності і конкретного злочину.
- •Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.
- •Структура злочинності, як вона розраховується і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Сучасний стан кримінологічної науки в Україні.
- •Характеристика механізмів злочинної поведінки, які пов’язані з деформацією потреб і інтересів.
- •Шляхи попередження організованої злочинності.
Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.
Кількісні характеристики злочинності
1. Рівень (стан) злочинності - число скоєних злочинів. 2. Кількість осіб, які вчинили злочини.
Дані показники звичайно виражаються в абсолютних цифрах за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні.
Хоча саме по собі число злочинності говорить далеко не про те, що хочуть сказати маніпулюючі цифрою політики чи ідеологи. У реальному житті країни з високим рівнем життя мають таку ж високу цифру злочинності.
Рівень злочинності: 1) відображає стан самого явища і 2) орієнтує для організації роботи по боротьбі з нею.
На практиці для визначення стану злочинності загальна її цифра, наприклад за рік поточний, порівнюється з цифрою злочинності за рік минулий, за 5-річчя - з попереднім 5-річчям.
Чим більш тривалі періоди рівня злочинності порівнюються між собою, тим з більшим ступенем вірогідності можна виявити її закономірності, що дуже важливо для вироблення заходів боротьби зі злочинністю.
На практиці для визначення найбільш тривожних суспільство цифр злочинності в багатьох країнах виділяється група злочинів, котра як лакмусовий папірець відображає рівень злочинності.
Якщо в США, наприклад, виділено 9 видів злочинів, що відносяться до найбільш тяжких (т.зв. індексна злочинність), то в нашій країні в категорію найбільш тяжких злочинів входить трохи більше число, ніж у США (тому кожне порівняння стану злочинності в різних країнах у значній мірою умовно).
Рівень злочинності оцінюється і більш традиційно: у загальній їх цифрі виділяються особливо тяжкі (або просто тяжкі) злочини, злочини середньої тяжкості та злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки (малозначні). Грань між ними рухлива. При цьому багато що залежить від позиції законодавця, що вводить в законодавство нові види злочинів або скасовує раніше належали до злочинів.
Рівень злочинності оцінюється і за видами її: по цифрі організованої, професійної, рецидивної злочинності, злочинності неповнолітніх, посадових осіб і т. д.
Нерідко для визначення рівня злочинності користуються даними про судимість. Проте це спотворює картину злочинності - не тільки тому, що тут мова йде про осіб, а не про кількість злочинних діянь (осіб може бути менше, ніж скоєних злочинів, і навпаки, хоча значно рідше), але й тому, що в дані про судимості не включаються цифри вчинених, але не розкритих злочинів, а також дані про кількість малозначних злочинів, що не дійшли до суду і припинених у стадії розслідування з передачею на перевиховання громадськості або без передачі.
Крім того, в дані про судимості обґрунтовано не включаються особи, справи про які припинені виробництвом внаслідок недоведеності участі обвинуваченого в злочині.
Тому найбільш точні дані про рівень злочинності можуть бути отримані при підсумовуванні цифр про судимості, про кількість осіб, переданих на виправлення і перевиховання громадськості, чиї справи не розглядалися в суді, і даних про кількість нерозкритих злочинів.
Коефіцієнт злочинності - важливий показник рівня злочинності – співвідношення кількості злочинів (і числа осіб, що вчинили злочин) до чисельності населення країни (або певного регіону) у розрахунку на 1000, 10 000 або 100 000 чоловік населення в цілому або відповідних громадських або вікових груп.
Оцінка злочинності у відносних величинах дозволяє порівнювати між собою її рівні в 2-ох чи більше різних регіонах або в одному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу.
Без цього, у зв'язку з рухом (міграцією) населення, змінами в адміністративно-територіальному поділі, змінами вікових груп і т. д., не можна отримати правильну порівняльну картину стану злочинності в різних місцевостях країни, не кажучи вже про зіставленні даних про злочинність по різним країнам і періодами часу.
Розрізняють 2 види коефіцієнтів злочинності:
1) коефіцієнт інтенсивності злочинності - дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення країни чи певного регіону.
2) коефіцієнт злочинної активності населення - свідчить про його злочинну активність.
Коефіцієнт злочинності - найбільш об'єктивний показник рівня злочинності. При порівнянні, скажімо, положення справ у різних країнах висока цифра злочинності в одній країні може супроводжуватися більш низьким коефіцієнтом злочинності на 100 000 населення. І навпаки.
В Росії в даний час коефіцієнт вийшов на цифру близько 9 000, а в США ця цифра - 5 500. У ФРН і того більше. Навіть у такому «еталоні» благополуччя, яким вважається Японія, коефіцієнт десь близько 1 200.
Тому при характеристиці рівня злочинності слід враховувати її рух, динаміку, від одного періоду часу до іншого, рух видів злочинності. Злочинність ніколи, ні в одній країні, ні в одній соціально-політичній системі не була величиною незмінною. Вона, підкоряючись своїм внутрішнім закономірностям і в той же час відбиваючи глибинні або відкрито проявляються протиріччя в розвитку суспільних відносин, то злітає вгору, ввергаючи в паніку людей, то падає вниз, то стабільно тримається якийсь період часу на одному рівні.
Пояснення цьому процесу найрізноманітніші: якщо вчені намагаються знайти якісь об'єктивні закономірності динаміки злочинності, то практики (особливо це характерно для нашої країни) прагнуть нерідко пояснити ці цифри так, як їм вигідно.
Стандартне пояснення правоохоронних органів: впала цифра злочинності - ми домоглися зниження; виросла цифра - шукаються об'єктивні причини, аж ніяк не задовольняють влади, які звалюють всю відповідальність за зростання на правоохоронні органи, виходячи з того, що, якщо вони домоглися зниження, то вони ж не повинні допускати зростання злочинності, хоча очевидно, що це від них не залежить.
Але така ситуація влаштовує всіх, окрім населення, природно, і тих, хто хоче зрозуміти істину.
Люди ж, що працюють в правоохоронних органах, стають жертвами, що відповідають за маніпуляцію зі статистикою в догоду політичним лідерам, які бажають бути краще сусіда, не витрачаючи зайвих сил. І хоча нині відкриття статистики зменшило можливості для зловживань, старі стереотипи мислення ще діють.