67. Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.

Кількісні характеристики злочинності

1. Рівень (стан) злочинності - число скоєних злочинів. 2. Кількість осіб, які вчинили злочини.

Дані показники звичайно виражаються в абсолютних цифрах за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні.

Хоча саме по собі число злочинності говорить далеко не про те, що хочуть сказати маніпулюючі цифрою політики чи ідеологи. У реальному житті країни з високим рівнем життя мають таку ж високу цифру злочинності.

Рівень злочинності: 1) відображає стан самого явища і 2) орієнтує для організації роботи по боротьбі з нею.

На практиці для визначення стану злочинності загальна її цифра, наприклад за рік поточний, порівнюється з цифрою злочинності за рік минулий, за 5-річчя - з попереднім 5-річчям.

Чим більш тривалі періоди рівня злочинності порівнюються між собою, тим з більшим ступенем вірогідності можна виявити її закономірності, що дуже важливо для вироблення заходів боротьби зі злочинністю.

На практиці для визначення найбільш тривожних суспільство цифр злочинності в багатьох країнах виділяється група злочинів, котра як лакмусовий папірець відображає рівень злочинності.

Якщо в США, наприклад, виділено 9 видів злочинів, що відносяться до найбільш тяжких (т.зв. індексна злочинність), то в нашій країні в категорію найбільш тяжких злочинів входить трохи більше число, ніж у США (тому кожне порівняння стану злочинності в різних країнах у значній мірою умовно).

Рівень злочинності оцінюється і більш традиційно: у загальній їх цифрі виділяються особливо тяжкі (або просто тяжкі) злочини, злочини середньої тяжкості та злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки (малозначні). Грань між ними рухлива. При цьому багато що залежить від позиції законодавця, що вводить в законодавство нові види злочинів або скасовує раніше належали до злочинів.

Рівень злочинності оцінюється і за видами її: по цифрі організованої, професійної, рецидивної злочинності, злочинності неповнолітніх, посадових осіб і т. д.

Нерідко для визначення рівня злочинності користуються даними про судимість. Проте це спотворює картину злочинності - не тільки тому, що тут мова йде про осіб, а не про кількість злочинних діянь (осіб може бути менше, ніж скоєних злочинів, і навпаки, хоча значно рідше), але й тому, що в дані про судимості не включаються цифри вчинених, але не розкритих злочинів, а також дані про кількість малозначних злочинів, що не дійшли до суду і припинених у стадії розслідування з передачею на перевиховання громадськості або без передачі.

Крім того, в дані про судимості обґрунтовано не включаються особи, справи про які припинені виробництвом внаслідок недоведеності участі обвинуваченого в злочині.

Тому найбільш точні дані про рівень злочинності можуть бути отримані при підсумовуванні цифр про судимості, про кількість осіб, переданих на виправлення і перевиховання громадськості, чиї справи не розглядалися в суді, і даних про кількість нерозкритих злочинів.

Коефіцієнт злочинності - важливий показник рівня злочинності – співвідношення кількості злочинів (і числа осіб, що вчинили злочин) до чисельності населення країни (або певного регіону) у розрахунку на 1000, 10 000 або 100 000 чоловік населення в цілому або відповідних громадських або вікових груп.

Оцінка злочинності у від­носних величинах дозволяє порівнювати між собою її рівні в 2-ох чи більше різних регіонах або в одному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу.

Без цього, у зв'язку з рухом (міграцією) населення, змінами в адміністративно-територіальному поділі, змінами вікових груп і т. д., не можна отримати правильну порівняльну картину стану злочинності в різних місцевостях країни, не кажучи вже про зіставленні даних про злочинність по різним країнам і періодами часу.

Розрізняють 2 види коефіцієнтів злочинності:

1) коефіцієнт інтенсив­ності злочинності - дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення країни чи певного регіону.

2) коефіцієнт злочинної активності населення - свідчить про його злочинну активність.

Коефіцієнт злочинності - найбільш об'єктивний показник рівня злочинності. При порівнянні, скажімо, положення справ у різних країнах висока цифра злочинності в одній країні може супроводжуватися більш низьким коефіцієнтом злочинності на 100 000 населення. І навпаки.

В Росії в даний час коефіцієнт вийшов на цифру близько 9 000, а в США ця цифра - 5 500. У ФРН і того більше. Навіть у такому «еталоні» благополуччя, яким вважається Японія, коефіцієнт десь близько 1 200.

Тому при характеристиці рівня злочинності слід враховувати її рух, динаміку, від одного періоду часу до іншого, рух видів злочинності. Злочинність ніколи, ні в одній країні, ні в одній соціально-політичній системі не була величиною незмінною. Вона, підкоряючись своїм внутрішнім закономірностям і в той же час відбиваючи глибинні або відкрито проявляються протиріччя в розвитку суспільних відносин, то злітає вгору, ввергаючи в паніку людей, то падає вниз, то стабільно тримається якийсь період часу на одному рівні.

Пояснення цьому процесу найрізноманітніші: якщо вчені намагаються знайти якісь об'єктивні закономірності динаміки злочинності, то практики (особливо це характерно для нашої країни) прагнуть нерідко пояснити ці цифри так, як їм вигідно.

Стандартне пояснення правоохоронних органів: впала цифра злочинності - ми домоглися зниження; виросла цифра - шукаються об'єктивні причини, аж ніяк не задовольняють влади, які звалюють всю відповідальність за зростання на правоохоронні органи, виходячи з того, що, якщо вони домоглися зниження, то вони ж не повинні допускати зростання злочинності, хоча очевидно, що це від них не залежить.

Але така ситуація влаштовує всіх, окрім населення, природно, і тих, хто хоче зрозуміти істину.

Люди ж, що працюють в правоохоронних органах, стають жертвами, що відповідають за маніпуляцію зі статистикою в догоду політичним лідерам, які бажають бути краще сусіда, не витрачаючи зайвих сил. І хоча нині відкриття статистики зменшило можливості для зловживань, старі стереотипи мислення ще діють.