63. Причини та умови конкретного злочину.

Причини окремого злочину - ті негативні соціальні явища і процеси, під впливом яких у винної особи виникають глибокі і стійкі антигромадські погляди, звички, що зумов­люють внаслідок криміногенної мотивації її внутрішню готовність вчинити злочинне посягання.

Злочин, як і будь-яка інша поведінка людини, - наслідок певної взаємодії людини і соціального середовища.

У де­яких інститутах соціалізації людей, серед окремих верств населення, у ряді соціальних груп мають місце негативні явища, недоліки, а часом серйозні упущення, сукупність яких слід розглядати як обставини не­сприятливого розвитку, становлення особистості, тобто процесу со­ціалізації особи.

1. Родина (сім'я)

Суспільство і держава не можуть взяти на себе повністю турботу про виховання дітей – воно зосереджене в такій малій соціальній групі, як сім'я, котра була і за­лишається першою і найважливішою виховною установою молоді.

Сім'ї належить вирішальна роль у становленні особи, формуванні її потреб, моральних цінностей, звичок, поглядів, її оцінок про навколишній світ, людей, про дозволене і недозволене, добро і зло, про оцінку власних вчинків.

Утім, у деяких сім'ях відбуваються певні негативні явища і про­цеси, що заважають їм правильно виконувати свою соціальну функцію з виховання дітей:

- ранні психологічно непідготовлені шлюби між особами, які не досягли со­ціальної зрілості;

- необдуманий підхід і невиправдана поспішність, що проявляють молоді люди при утворенні сім'ї, і це часто робить її незабезпеченою і неповноцінною;

- неміцність сімейних зв'язків і нездо­рові стосунки між подружжям;

- нездорові взаємовідносини між бать­ками і дітьми;

- розпад сім'ї;

- відсутність обстановки ефективного осуду різного роду неблагополуччя в сім'ї громадськості;

- невміння або не­бажання з боку окремих батьків виховувати дітей, відсутність у бага­тьох (особливо в матерів) вільного часу для цього;

- застосування не­правильних методів і прийомів виховання;

- аморальна, протиправна поведінка батьків або дорослих членів сім'ї, які дають поганий приклад дітям (пияцтво, прояв злоби, жорстокості, вульгарності, систематичне здійснення протиправних вчинків, порушення правил спільного про­живання);

- притягнення батьків або дорослих членів сім'ї (іноді не­одноразове) до кримінальної відповідальності тощо.

Виховання у таких сім'ях, природно, здійснюється ненормально - у них часто виростають закоренілі циніки, жорстокі, немилосердні, безпринципні, розбещені індивіди, люди з перекрученими потребами, шкідливими звичками.

Певна кількість таких сімей, як свідчить практика, належить до т. зв. неблагополучних сімей, що «постачають» неповнолітніх зло­чинців. Більше о1/3 засуджених неповнолітніх виховувалися саме у таких сім'ях.

Однак випадки несприятливого формування особи трапляються й у сім'ях зовні цілком респектабельних.

У деяких з них панують бездуховність, споживча психологія, прагнення до накопичення; у них дітям дають уроки крайнього індивідуалізму, егоїзму, неповаги до людей і різного роду соціальних заборон тощо. Є чимало прикладів учинення злочинів вихідцями з подібних сімей.

2. Школа - те середовище, яке суттєво впливає на вироблення підґрунтя світогляду неповнолітніх, їх життєвої позиції; закладає пра­вильне уявлення про честь, гідність, порядність.

Школа покликана здійснювати моральне і трудове виховання учнів, виховувати в них повагу до старших, культуру поведінки в суспільстві, організованість, дисципліну, вимогливість один до одного, доброту і принциповість, правдивість, повагу до закону. Її обов'язок - зміц­нювати зв'язок з батьками, поширювати серед них педагогічні знання, добиватися єдності вимог сім'ї і школи у вихованні дітей.

Однак на цьому етапі становлення особи, на жаль, трапляються певні недоліки і упущення, які не дають можливості шкільним колек­тивам досягати поставлених цілей.

Зокрема, у багатьох школах:

- нена­лежно проводиться виховна робота, не практикується при цьому індивідуальний підхід до учнів;

- відзначається велика наповненість класів;

- на низькому рівні знаходиться шкільна дисципліна;

- спостерігається невдалий підбір педагогічних кадрів (у деяких школах працюють вчи­телями особи, позбавлені педагогічних здібностей, і які не мають до­статнього обсягу знань);

- слабка матеріально-технічна база;

- відсутні тісні контакти з батьками;

- формально і беззмістовно організується до­звілля учнів.

Ці та інші негативні обставини у своїй сукупності не спри­яють правильному розвиткові і становленню особи школярів, особли­во з числа вже соціально запущених підлітків, і «виштовхують» їх з кола нормальних відносин усередині класу, породжують бездо­глядність, орієнтують їх на контакти з вуличними делінквентами, го­тують до протиправної поведінки.

3. Найближче побутове оточення - один з різновидів мікросередовища (поза межами сім'ї, школи, трудового колективу), в якому людина тривалий час перебуває, взаємодіє з її членами, спільно пере­слідує недозволені цілі, підкоряючись відповідним звичкам і нормам, навіть іноді всупереч власним поглядам і оцінкам на такі цілеспряму­вання.

Нездорове найближче оточення, безумовно, спотворено впливає на особу. Адже буває так: становище в сім'ї, школі, трудовому колек­тиві було і залишається благополучним, але найближче оточення згуб­но впливає на індивіда.

Криміногенними обставинами у цьому випадку можуть бути:

- вибір небажаних товаришів, осудливих форм розваг і аморального проведен­ня вільного часу (наприклад, систематичні спільні випивки, азартні ігри, безглузді зборища у дворах, під'їздах, підворіттях, грубе пору­шення громадського порядку і т. ін.);

- тривала участь у неформальних групах з антисоціальним ухиленням (наприклад, вуличних компаніях), в яких склалися специфічні норми і зразки поведінки, самостверджен­ня в них, засвоєння негативної групової психології, що неминуче ослаблює вплив позитивного середовища.

Особливо це проявляється стосовно неповнолітніх, оскільки в ран­ньому, юнацькому віці відбувається найбільш інтенсивне криміноген­не зараження.

4. Обставини матеріального порядку:

- матеріаль­на незабезпеченість окремих верств населення, їх незадовільний по­бутовий устрій;

- низькі заробітки та пенсії, відсутність постійної робо­ти, дорожнеча ліків і медичної допомоги, неможливість задоволення елементарних потреб;

- істотна відмінність матеріального становища громадян;

- надмірна зайнятість жінки за місцем роботи та її обтяженість домашнім господарством, що шкодить вихованню дітей;

- тимчасовий збіг складних життєвих обставин матеріального порядку і т. ін.

Безумовно, не виключена можливість вчинення злочинів унаслідок перелічених обставин, т. зв. «деліктів через нестатки». Проте їх частка у структурі злочинності є незначною - вони звичайно мають ситуацій­ний характер. Як показує практика, злочинне посягання вчиняють переважно особи достатньо заможні.

Обставини матеріального порядку в учиненні суспільно небезпечних діянь діють непрямо. Між ними, з одного боку, і фактом вчинення зло­чину - з другого, звичайно немає чіткого зв'язку. Вони впливають на злочинця опосередковано лише через систему його моральних влас­тивостей, негативно відбиваються на його свідомості і відповідно на поведінці.

Однак було б неправильним недооцінювати їх у процесі становлення особи злочинця.

5. Засоби масової інформації

Мають місце прорахунки у роботі і упущення в окремих ЗМІ (телебачення, радіо, кіно, естра­да, книжкова продукція), які зараз є масовою формою виховання бага­тьох людей.

З екранів кіно і телебачення, з естрадних підмостків, на радіопередачах, у літературних публікаціях ще й досі широко пропагуються жорстокість, культ сили, неповага до особи та її гідності, порнографія, цинізм, екстремізм, вандалізм, міжнаціональ­на ворожнеча, блатна субкультура (це в країні, де мільйони людей пройшли через виправно-трудові колонії, табори і в'язниці). Усе це, звичайно ж, справляє безпосередньо провокуючий вплив на окремих індивідів.

Перелічені та інші несприятливі обставини (явища і процеси) у своїй сукупності, яка розтягнута у часі, породжують в окремих людей антигромадські погляди, звички, норови, що зумовлюють їх антисоці­альну спрямованість. Ці погляди і звички у конкретних індивідів ста­ють глибокими і стійкими під впливом складної психологічної діяль­ності, яка відбувається в них. У результаті складається внутрішня го­товність особи до вчинення суспільно небезпечних діянь, виникає висока ймовірність їх вчинення.

Умови, що сприяють окремого (конкретного) злочину - зовнішні об'єктивні негативні факти реальної дійсності, які полегшили його вчинення і сприяли досягненню злочинного результату.

Індивідуальна злочинна поведінка формується і здійснюється за певних умов, що являють собою частину зовнішнього середовища. Деякі з них сприяють вчиненню злочинів, інші перешкоджають. Перші, з точки зору панівних загальносоціальних інтересів, завжди є негатив­ними об'єктивними явищами. Жодне злочинне посягання не може бути вчинено, якщо для цього немає відповідних умов.

Умови самі по собі безпосередньо не можуть спричинити злочин, однак без їх наявності він не відбудеться. Тільки внаслідок їхнього впливу в людини виникає намір вчинити злочинний акт.

Якщо причини окремого злочину пов'язані з глибинними процесами формування психологічного і морального складу людини, викликаючи готовність вчинити злочинне посягання, то умови створюють сприятли­ву обстановку для цього. Вони пов'язані не стільки з суб'єктами, скіль­ки з об'єктом злочинного діяння і обстановкою його вчинення.

Так, крадіжку майна зі складу можна вчинити за умови, якщо він погано охороняється або є інші умови, що дають можливість потрапи­ти до приміщення і винести викрадене.

При вчиненні навмисного вбивства на побутовому ґрунті -можли­вість незаконно придбати холодну або вогнепальну зброю, невжиття заходів органами внутрішніх справ у зв'язку з сигналами про загрозу вбивства, які надійшли до них; бездіяльність громадян у момент події і т. ін.

Навіть найдосвідченіший злочинець не в змозі вчинити злочин, якщо для цього немає відповідних сприятливих умов.

Кожному конкрет­ному злочину властиві свої певні умови, що йому сприяють.

Як умови вчинення злочинів найчастіше згадуються:

- недоліки господар­ської діяльності різних управлінських ланок;

- становище безконтроль­ності у зберіганні, обліку і використанні матеріальних цінностей;

- не­правильний підбір і помилки при висуненні кадрів на керівні посади;

- не-реагування вищих посадових осіб на неправомірні дії підлеглих;

- правовий нігілізм з боку деяких керівників;

- недосконалість чи супе­речність чинного законодавства, наявність прогалин у ньому;

- недоліки в діяльності тих або інших контролюючих органів;

- упущення в роботі правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю в даному регіоні;

- терпимість, байдуже ставлення населення до фактів учинення злочинів і т. ін.