59. Правові засади попередження злочинності.

Конституція України - основа системи з усіх питань правового регулювання.

В КУ немає норм, які б прямо визначали обов’язки держави та її органів щодо запобігання злочинності, але міститься ряд статей, аналіз яких дає змогу визначити конституційні засади її здійснення

КУ, ст. 1: Україна - правова держава.

А серед основних характеристик правової держави - забезпечення сталого правопорядку, що досягається шляхом підвищення правової культури, цілеспрямованої діяльності щодо запобігання правопорушенням.

Т.ч., запобігання злочинності - невід’ємна функція правової держави.

Ряд статей КУ визначає обов’язки держави, здійснення яких може бути повним і комплексним лише в разі проведення діяльності із запобігання злочинності – щодо:

- утвердження і забезпечення прав і свобод людини - КУ, ст. 3;

- захисту прав усіх суб’єктів права власності - КУ, ст. 13, 41;

- особливої охорони землі як національного багатства та гарантування права власності на землю - КУ, ст. 14;

- захисту життя людини - КУ, ст. 27, її свободи та особистої недоторканності - КУ, ст. 29;

- недоторканності житла - КУ, ст. 30;

- таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції - КУ, ст. 31;

- права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди - КУ, ст. 50.

КУ, ст. 34 передбачає можливість тимчасового обмеження певних прав громадян з метою запобігання заворушенням чи злочинам.

Кодекси України

Окремі положення щодо запобігання злочинності знайшли відображення в нормах кодифікованого ЗУ.

ККУ має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Для здійснення цього завдання ККУ визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Норми ККУ про систему покарань, порядок та умови їх призначення, звільнення від покарання, встановлення певного правового режиму для засуджених мають загальнопревентивне значення.

Безпосереднє запобіжне значення мають визначені ККУ правообмеження, спеціальні правила та обов’язки, нагляд і контроль правоохоронних органів та громадськості щодо осіб, які вчинили злочин.

Юридичне обґрунтування для застосування заходів індивідуального запобігання рецидиву злочинів створює кримінально-правовий інститут судимості.

Ряд норм кримінального законодавства передбачає конкретні правові засоби впливу на криміногенні обставини.

КПКУ ставить завдання щодо запобігання злочинності перед усім кримінальним процесом та судочинством.

Встановлено ряд конкретних процесуальних заходів запобіжного характеру, у т.ч. обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора виявляти причини й умови вчинення злочинів.

Виявлення останніх включено до кола питань, які підлягають доказуванню, наявність таких доказів повинен перевіряти прокурор при затвердженні обвинувального висновку.

Зазначені учасники процесу та суд мають реагувати процесуальними документами (поданням, окремою ухвалою, постановою) на виявлені причини й умови вчинення злочину й ставити в цих документах вимогу перед керівниками відповідних підприємств, установ, організацій про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

КПКУ містить норми, які в сукупності з нормами матеріального права регламентують підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності та покарання через зміну обстановки, каяття у вчиненні злочину, у зв’язку з примиренням із потерпілим, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховання тощо.

Усі зазначені та інші норми КПКУ та практика їх застосування мають запобіжне значення. Проте під час практичного застосування вищезазначених норм виникає ряд проблем, які потребують законодавчого вирішення.

Встановлюючи обов’язки органу дізнання, слідчого і прокурора доводити й усувати причини й умови, що сприяють вчиненню злочину, КПКУ не дає роз’яснення цих понять. У юридичній літературі також відсутня єдина думка про поняття причин і умов конкретного злочину.

Для того, щоб об’єктивно довести причини й умови, що сприяють вчиненню конкретного злочину, а потім вчасно і правильно вжити заходів щодо їх усунення, необхідно, насамперед, чітко й однозначно викласти у КПКУ поняття таких причин і умов.

КВКУ визначає правові засади запобігання рецидиву засобами виконання покарання - це норми, що регламентують запобіжно-виховний процес в установах виконання покарання, підстави і порядок звільнення з цих установ, трудове та побутове влаштування звільнених, цілі, підстави та порядок нагляду за умовно-достроково звільненими, адміністративний нагляд та ін.

КУпАП окремою нормою (ст. 6) передбачає запобігання адміністративним правопорушенням, які на практиці можуть переростати у злочини, а також визначає суб’єктів і їх функції щодо його здійснення та застосування адміністративних стягнень з метою запобігання вчиненню нових правопорушень.

ЦКУ включає норми, що регулюють питання обмеження дієздатності громадян, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами.

ЦПКУ визначає порядок обмеження цивільної дієздатності ФО або визнання її недієздатною.

СКУ визначає підстави і порядок позбавлення батьківських прав.

Запобіжне значення також мають певні норми трудового, бюджетного, земельного та господарського ЗУ.

Закони України, що комплексно регулюють статус, завдання, функції, повноваження, обов’язки і права правоохоронних органів, для яких запобігання злочинності є одним із головних завдань.

ЗУ «Про прокуратуру»: - серед інших функцій прокуратури визначає і таку, як координація діяльності з боротьби зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та інших правоохоронних органів. Прокуратура також бере участь у розробці органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі з удосконалення та роз’яснення законодавства.

ЗУ «Про СБУ»: До завдань СБУтакож входить запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, пов’язаних з тероризмом, корупцією та організованою злочинною діяльністю у сфері управління й економіки, інших протиправних дій…

ЗУ «Про міліцію»: Визначено такі завдання міліції, як: запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона й забезпечення громадського порядку, виявлення та розкриття злочинів, забезпечення безпеки дорожнього руху, захист власності від злочинних посягань, участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам й організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»: Визначає завдання ОРД державних правоохоронних органів, а саме: пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації для забезпечення безпеки суспільства і держави.

ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»: Серед завдань податкової міліції є запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.

ЗУ «Про боротьбу з корупцією»: Встановлює правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.

ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»: Визначає автономну, уособлену систему заходів в Україні, спрямовану проти наркотизму, а також права й обов’язки ФО та ЮО у зв’язку із застосуванням цього ЗУ.

ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»: Перелічено головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю.

В Україні прийнято декілька законів з окремих напрямів запобігання злочинності.

ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про попередження насильства в сім’ї» та ін.

Окремі положення щодо організації діяльності із запобігання злочинності містяться також і в ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про митну справу в Україні», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про адвокатуру» та ін.

Акти нормативного змісту, що регулюють діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також нормативно-правові акти цих органів.

На сьогодні з питанням правового регулювання запобігання злочинності в Україні пов’язаний ряд проблем, головна серед яких полягає в тому, що правове забезпечення запобігання злочинності в Україні ще не має системного характеру, воно складається з ряду норм галузевого законодавства, інколи не узгоджених між собою, та відомчих правових актів.

Крім того, що важливі положення щодо ролі і значення запобіжної діяльності, її змісту, відповідності принципам справедливості, гуманності, законності, що містяться у багатьох міжнародних правових актах, до яких приєдналася Україна, фактично не стали змістом її національного ЗУ, в основному невідомі суб’єктам запобіжної діяльності, нерідко їх не дотримуються.

Певною мірою така неузгодженість пояснюється відсутністю в ЗУ єдиного терміна, який би визначав діяльність щодо запобігання злочинності.

Так, наприклад, в ЗУ «Про прокуратуру» вживається термін «боротьба із злочинністю», в ЗУ «Про СБУ» – «попередження злочинів», в ЗУ «Про міліцію» – «запобігання правопорушенням», і т.д.

Серед вчених також немає єдиної думки щодо визначення цього поняття.

В українській мові кожне з вищезазначених понять має певну смислову відмінність.