53. Поняття причин злочинності.

В кримінологічній науці є дискусійним питання про причин злочинності та їх класифікацію.

Перш за все через складність самого явища, його взаємозв'язків і взаємозалежностей як «усередині» самого явища, так і в поза - з іншими явищами. При цьому далеко не завжди шляхом застосування загальних для явища закономірностей і причинних зв'язків можна пояснити суто конкретні прояви злочинності.

«Радянська» теорія причин злочинності

М.Д. Шаргородський: Причини злочинності в широкому сенсі - всі ті обставини, без яких вона не могла б виникнути і не може існувати. Але не всі ці обставини відіграють однакову роль.

Одні з них створюють лише реальну можливість злочинних мотивів, а інші перетворюють цю можливість у дійсність. Тому перші слід розглядати як умови, а другі як причини ...

Причинами злочинності є, як і взагалі причиною, ті активні сили, які своєю дією породжують її існування.

Причини конкретного злочину - це, таким чином, ті активні сили, які викликають у суб'єктів інтереси і мотиви для його здійснення.

Радянські вчені висували і ідею про класифікацію причин злочинності на об'єктивні і суб'єктивні.

Філософська теорія причин злочинності.

Ряд вчених (Н.Ф. Кузнєцова) в основу класифікації поклали філософське поняття про:

1. Повна причина - сукупність всіх обставин, що викликають настання наслідків.

2. Специфічна причина - конкретні обставини, які ведуть до наслідків.

Цей вид класифікації, хоча й розповсюджений у філософії, однак занадто абстрактний. У ньому змішуються причини головні і другорядні, причини першого і другого порядку, а також умови, що сприяють вчиненню злочинів.

Так чи інакше, але всередині повної (як і специфічної) причини необхідно провести внутрішню додаткову класифікацію, якщо мати на увазі надалі розробку практичних рекомендацій.

Теорія факторів

Західні вчені, розробляючи проблему причин злочинності, створили т. зв. «теорію факторів» як явищ, що породжують злочинність.

Почався підрахунок цих факторів. Вони виявилися і непорівнянними за своєю важливістю, силою впливу, в т.ч. на злочинність, і настільки численними, що різні дослідники заплуталися в їх числі і різноманітті. Причому кожен вважав по-своєму.

Серед вітчизняних кримінологів теж знайшлися її прихильники, нарахували 200-240 факторів, якими викликається злочинність.

Ця теорія сумлінно перераховує все те, що, на думку її творців, впливає на злочинність, але при цьому втрачається визначення того, на що ж слід звернути увагу в першу чергу (і чому? ), а на що в другу (і чому?); які злочини вимагають наявності 240 факторів, а які - 20?

Не випадково переважна більшість західних кримінологів, ледь ця теорія з'явилася, відкинули її, а знаменитий американський кримінолог Е. Сатерленд назвав теорію факторів каталогом непорівнянних цінностей.

Вітчизняні кримінологи класифікували також причини злочинності на:

1. Причини злочинності як соціального явища в цілому, де і знайшли місце впливу загальних соціальних та інших закономірностей на неї.

2. Причини окремих видів злочинності.

3. Причини конкретного злочину, що дозволяє визначати настільки ж конкретні і реально здійснимі заходи попередження.

4. Умови, що сприяють вчиненню злочинів, які самі не викликають наміри скоїти злочини, але без наявності цих умов злочин було б зробити важко і навіть неможливо.

Ця класифікація відкриває простір і для широких теоретичних досліджень, і для розробки конкретних заходів боротьби зі злочинністю на практиці.