3. Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.

Вчинення значної кількості злочинів залежить не тільки від зло­чинця, але і від потерпілої особи внаслідок їх взаємодії. Із давніх-давен прийнято вважати, що для вчинення злочину необхідні, з одного боку, винні, а з другого - потерпілі. На певних етапах злочинного посяган­ня вони взаємодіють, а нерідко прямо «співпрацюють». Причому потерпілий відіграє не останню роль у процесі зародження, розвитку і вирішення криміногенної ситуації.

За вибірковими даними, «механізм» конкретного злочину був пов'язаний з особою і поведінкою потерпілого у кожному 2-му разі побутового насильницького злочину, в кожному 3-му випадку зґвалтування, у 2-ох випадках з 5-ти при вчиненні автотранспортних злочинів, у 8-ми випадках з 10-ти при вчиненні кримінально кара­ного шахрайства.

За останні 30 років проблеми особи і поведінки потерпілих від злочинів стали предметом кримінальної віктимології.

Віктимологія у буквальному перекладі з латинської (victima - жертва) і грецької (logos - вчення) означає «вчення про жертву».

Основні вихідні поняття віктимології - жертва, віктимність, віктимізація.

Жертва злочину з точки зору кримінальної віктимології - по­терпіла ФО незалежно від того, чи визнана вона потерпілою у кримінально-процесуальному порядку і чи оцінює себе такою суб'єктивно.

Поняття жертви аналогічне поняттю потерпілого - головне міститься тут у тому, щоб потерпілий був одним з елементів криміно­генної ситуації і своєю поведінкою певною мірою сприяв злочину.

Його необачна, ризикована, легковажна, розбещена, аморальна, неправомірна поведінка може полегшити, спровокувати злочин проти нього самого, оскільки він може істотно впливати на мотивацію злочинної поведінки винного.

І в той же час зважена, правомірна, передбачлива поведінка людини, що опинилася в криміногенній ситуації, здатна відвернути зло­чинне посягання на неї або звести його до мінімуму.

Віктимність - підвищений ступінь схильності тієї або іншої особи до того, щоб стати потерпілою, жертвою злочину внаслідок притаманних їй властивостей.

Це поняття означає одночасно і певне явище, і спосіб дій людини.

Загальна разова віктимність - властива будь-якому громадянинові.

У принципі, у суспільстві, в якому існує злочинність, потерпілим від злочину може стати будь-яка людина внаслідок різних обставин.

Втім кримінологію цікавить

Постійна підвищена віктимність («супервіктимність») окремих осіб як соціально зумовлена властивість їх особистості - їх «здатність» стати жертвою злочину в обстановці, коли такий вихід міг бути об'єктивно відвернутий.

Іншими словами, це нездатність протистояти злочинцю, уникнути небезпеки там, де вона об'єктивно могла бути відвернена.

Чим більшою є ймовір­ність людини стати жертвою злочину, тим більшою віктимністю вона наділена. Така людина постійно створює віктимологічні ситуації.

Ступінь віктимізації особи - залежить від статі, віку, освіти, про­фесійної зайнятості, її морально-психологічних особливостей і харак­теру злочинів, що вчиняються при цьому.

Зокрема, більш віктимними є чоловіки, ніж жінки, причому особи чоловічої статі частіше виявля­ються потерпілими від хуліганства і злочинів проти особи; а потерпі­лими від шахрайства та інших корисливих злочинів - жінки.

Особлива віктимна група – неповнолітні: у цьому віці люди відрізня­ються емоційною нестійкістю, відсутністю життєвого досвіду, що ускладнює їм вибір належного варіанта поведінки в складних і неор­динарних життєвих ситуаціях.

Підвищена віктимність характерна і для осіб похилого віку, що обумовлюється віковими, фізичними і психічними змінами в ці роки (фізична слабкість і немічність, хворобливі явища, пов'язані з віком, погіршенням пам'яті і т. ін.)

Значною віктимністю відрізняються особи певних професій, пов'язаних з ризиком посягання на них - інкасатори, водії таксі, касири торговельних підприємств, особи, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку, суб'єкти індивідуальної трудової ді­яльності тощо.

Хоча жертва злочину деякою мірою і причетна до злочинного акту, питання про її відповідальність за злочин, що від­бувся, природно, знімається. Кримінальну відповідальність за вчине­ний злочин несе тільки суб'єкт злочину.

Мета вивчення особи і поведінки потерпілих:

1. По­яснити вплив віктимності на «механізм» конкретного злочину.

2. Запропонувати ефективні та диференційовані заходи щодо віктимологічної профілактики – вони дозволяють вести боротьбу зі злочинністю одночасно 3-ма способами:

1) шляхом зменшення злочинців;

2) шляхом зменшення кількості осіб, які внаслідок індивіду­альних особливостей можуть за наявності вказаних вище обставин стати жертвами злочинів.