45. Особистість злочинця і суміжні поняття.

Закон і правова теорія оперують термінами: «особа, винна у вчиненні злочину», «суб'єкт злочину», «обвинувачений», «підсудний», «засуджений», «в'язень».

Зустрічаються і такі словосполучення, як «особистість винного», «особистість підсудного», «особистість ув'язненого» і т. п.

Як співвідносяться ці поняття з поняттям «особистість злочинця»?

Безперечно, вони дуже близькі і взаємопов'язані, оскільки у всіх випадках мова йде про одну й ту ж фігуру - про того, хто скоїв (або підозрюється у скоєнні) злочин. Але при всій близькості це не тотожні поняття, оскільки вони висловлюють різні соціально-правові боку прояви якості цієї єдиної фігури.

«Особа, винна у злочині», «особа, яка вчинила злочин», «злочинець» - виражають лише факт вчинення злочину конкретною індивідом, який цим терміном і позначається. Ніякі інші дані про особливості цієї особи у зміст розглянутого терміна не входять.

Звичайно, визнання особи винною у злочині (злочинцем) передбачає одночасно і відповідну соціальну його оцінку. Але це саме передбачається, сам же термін вичерпується вказівкою на факт винності.

У тому ж плані розмежовуються поняття «особистість злочинця» і «обвинувачений», «підсудний», «засуджений», «ув'язнений».

Обвинувачений –особа, щодо якої в установленому КПКУ порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.

Підсудний – це обвинувачений після призначення справи до судового розгляду.

Засуджений – це підсудний, щодо якого винесено обвинувальний вирок.

У всіх цих випадках мова йде про конкретну особу, що виступає на різних етапах руху кримінальної справи в якості певної процесуальної фігури - носія встановлених законом обов'язків і прав.

Кожне з цих понять не тотожне поняттю «злочинець» хоча б тому, що не завжди, наприклад, обвинувачений в дійсності виявляється злочинцем (а злочинець - обвинуваченим).

Тому і терміни «особа обвинуваченого, підсудного, засудженого» не однозначні поняття «особистість злочинця», а мають свій специфічний зміст, пов'язаний з процесом здійснення правосуддя.

Ув'язнений - пенітенціарний термін - конкретна людина, що виступає в якості об'єкта виправно-трудового впливу і суб'єкта пов'язаних з цим нею становищем обов'язків і прав.

Ув'язнений - це особа, визнана злочинцем, засуджена судом до позбавлення волі і через це така, що опинилась в ув'язненні. І хоча поняття «злочинець» і «ув'язнений» виявляються досить тісно пов'язаними, кожне з них має самостійне значення.

Найбільш близькі за своїм значенням поняття «особистість злочинця» і «особистість винного».

На перший погляд може здатися, що ці поняття рівнозначні, тому що в обох випадках мова йде про сукупність ознак, властивостей, якостей, які характеризують одну і ту ж соціальну фігуру - особа, яка вчинила злочин.

Однак і тут немає тотожності, бо сама ця фігура береться в різних ракурсах, під різним кутом зору - кримінологічним і кримінально-правовим. Тому обсяг і зміст того, що характеризує таку постать в кожному з названих її значень, різні.

Звідси і відмінність у значенні термінів, зміст яких завжди визначається тією функціональною роллю, яка на них покладена.

Особистість злочинця - найбільш широке і об'ємне поняття, що виражає соціальну сутність особи, складний комплекс характеризуючи її ознак, властивостей, зв'язків, відносин, її моральний і духовний світ, взяті в розвитку, у взаємодії з соціальними та індивідуальними життєвими умовами, які в тій чи іншій мірі визначили вчинення злочину.

Особистість злочинця, строго кажучи, в найбільш повному вигляді існує в момент вчинення злочину.

Особистість винного - поняття більш вузьке, що охоплює головним чином ті властивості і ознаки індивіда, які мають значення для визначення ступеня його відповідальності.

Тут меншою мірою представлений «історичний» («біографічний») аспект особистості - її становлення, умови формування і т п., а переважає статична оцінка.

Термін «особистість винного» вживається в тих випадках, коли мова йде про індивідуалізацію відповідальності, що вимагає визначення та врахування характеру і ступеня суспільної небезпеки не тільки діяння, але й особи, яка його вчинила.

Суб'єкт злочину - поняття правове, передбачає сукупність суворо визначених законом ознак, за наявності яких особа може нести кримінальну відповідальність за свої дії, тобто може розглядатися як злочинець.

Суб'єкт злочину виступає як необхідна умова (а певною мірою і обґрунтування) кримінальної відповідальності - тільки осудна особа, яка досягла певного віку, підлягає відповідальності за вчинення дій, що суперечать закону.

Особистість злочинця включає в себе в числі інших ті ознаки, які відповідно до закону характеризують суб'єкт злочину: фізичну сутність особи як людського індивіда, його вік і психічний стан, а також деякі особливі ознаки (наприклад, посадове становище, перебування на військовій службі, особливі обов'язки або особливе положення по відношенню до потерпілого і т. д.), в силу яких особа може розглядатися як спеціальний суб'єкт.

Проте в понятті «особистості злочинця» вказані ознаки суб'єкта злочину відображають незрівнянно більш широкий, об'ємний, різноманітний і разом з тим деталізований зміст.

Так, вік не зводиться до факту досягнення кримінально-правової дієздатності, а розглядається як властивість, пов'язане з багатьма соціальними функціями і проявами.

Психологічна характеристика особистості злочинця хоча і припускає осудність, але аж ніяк не вичерпується здатністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а охоплює складний комплекс інтелектуальних, вольових, емоційних якостей і т.д.

Крім того, особистість злочинця охоплює багато інших ознак індивіда, не пов'язані з його правової характеристикою як суб'єкта злочину.