
- •Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.
- •Види механізмів злочинної поведінки.
- •Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.
- •Властивості злочинності.
- •Динаміка злочинності, як вона розраховується.
- •Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Завдання вивчення особистості злочинця.
- •Завдання кримінологічної науки в сучасний період становлення України як незалежної держави.
- •Загальна характеристика видів злочинності.
- •Загальна характеристика злочинності на сучасному етапі.
- •Загальна характеристика методик кримінологічних досліджень.(1)
- •Загальна характеристика показників злочинів.
- •Загально-соціальне попередження злочинності.
- •Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.
- •Застосування в кримінології анкетного методу.
- •Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.
- •1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
- •Зв’язок кримінологічної науки з кримінальним правом.
- •Зв’язок пияцтва і злочинності.
- •Злочинність неповнолітніх, її особливості.
- •Злочинність як історично-мінливе явище.
- •Злочинність як кримінально-правове явище.
- •Злочинність як соціальне і правове явище.
- •Злочинність як соціальне явище.
- •Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому срср і в Україні.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинів.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності в залежності від об’єкту впливу.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності.
- •Класифікація злочинців.
- •Класифікація злочинності.
- •Класифікація негативних соціальних явищ, які детермінують злочинність.
- •Конкретна життєва ситуація, її роль в детермінації злочинної поведінки.
- •Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •Кримінологія як навчальна дисципліна. Предмет і система курсу.
- •Латентна злочинність.
- •Методика вивчення латентної злочинності.
- •Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.
- •Механізми поведінки злочинця, пов’язані з дефектами прийняття рішення.
- •Місце і роль особливостей особистості злочинця в механізмі конкретної злочинної поведінки.
- •Місце кримінології в системі суспільних наук.
- •Неналежні умови формування особистості злочинця.
- •Несприятливі умови формування особистості.
- •Ознаки злочинності.
- •Основні напрямки попередження злочинності серед неповнолітніх.
- •Особистість злочинця і злочинна особистість.
- •Особистість злочинця і суміжні поняття.
- •Особистість злочинця. Поняття.
- •Поняття детермінації і причинності в кримінології.
- •Поняття економічної злочинності.
- •Поняття злочинності.
- •Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.
- •Поняття попередження злочинності, місце попередження в системі заходів боротьби зі злочинністю.
- •Поняття попередження злочинності.
- •Поняття причин злочинності.
- •Поняття професійної злочинності.
- •Поняття раннього і безпосереднього попередження злочинності.
- •Поняття та види організованої злочинності
- •Поняття та предмет кримінології як науки.
- •Попередження злочинності як системи.
- •Правові засади попередження злочинності.
- •Предмет кримінології як науки.
- •Принципи функціонування системи попередження злочинності.
- •Причини злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •Причини та умови конкретного злочину.
- •Причини та умови організованої злочинності.
- •Проблеми визначення ціни злочинності.
- •Психологічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.
- •Системний характер попередження злочинності.
- •Специфіка вивчення причинності в кримінології.
- •Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.
- •Співвідношення злочинності і конкретного злочину.
- •Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.
- •Структура злочинності, як вона розраховується і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Сучасний стан кримінологічної науки в Україні.
- •Характеристика механізмів злочинної поведінки, які пов’язані з деформацією потреб і інтересів.
- •Шляхи попередження організованої злочинності.
Особистість злочинця і суміжні поняття.
Закон і правова теорія оперують термінами: «особа, винна у вчиненні злочину», «суб'єкт злочину», «обвинувачений», «підсудний», «засуджений», «в'язень».
Зустрічаються і такі словосполучення, як «особистість винного», «особистість підсудного», «особистість ув'язненого» і т. п.
Як співвідносяться ці поняття з поняттям «особистість злочинця»?
Безперечно, вони дуже близькі і взаємопов'язані, оскільки у всіх випадках мова йде про одну й ту ж фігуру - про того, хто скоїв (або підозрюється у скоєнні) злочин. Але при всій близькості це не тотожні поняття, оскільки вони висловлюють різні соціально-правові боку прояви якості цієї єдиної фігури.
«Особа, винна у злочині», «особа, яка вчинила злочин», «злочинець» - виражають лише факт вчинення злочину конкретною індивідом, який цим терміном і позначається. Ніякі інші дані про особливості цієї особи у зміст розглянутого терміна не входять.
Звичайно, визнання особи винною у злочині (злочинцем) передбачає одночасно і відповідну соціальну його оцінку. Але це саме передбачається, сам же термін вичерпується вказівкою на факт винності.
У тому ж плані розмежовуються поняття «особистість злочинця» і «обвинувачений», «підсудний», «засуджений», «ув'язнений».
Обвинувачений –особа, щодо якої в установленому КПКУ порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.
Підсудний – це обвинувачений після призначення справи до судового розгляду.
Засуджений – це підсудний, щодо якого винесено обвинувальний вирок.
У всіх цих випадках мова йде про конкретну особу, що виступає на різних етапах руху кримінальної справи в якості певної процесуальної фігури - носія встановлених законом обов'язків і прав.
Кожне з цих понять не тотожне поняттю «злочинець» хоча б тому, що не завжди, наприклад, обвинувачений в дійсності виявляється злочинцем (а злочинець - обвинуваченим).
Тому і терміни «особа обвинуваченого, підсудного, засудженого» не однозначні поняття «особистість злочинця», а мають свій специфічний зміст, пов'язаний з процесом здійснення правосуддя.
Ув'язнений - пенітенціарний термін - конкретна людина, що виступає в якості об'єкта виправно-трудового впливу і суб'єкта пов'язаних з цим нею становищем обов'язків і прав.
Ув'язнений - це особа, визнана злочинцем, засуджена судом до позбавлення волі і через це така, що опинилась в ув'язненні. І хоча поняття «злочинець» і «ув'язнений» виявляються досить тісно пов'язаними, кожне з них має самостійне значення.
Найбільш близькі за своїм значенням поняття «особистість злочинця» і «особистість винного».
На перший погляд може здатися, що ці поняття рівнозначні, тому що в обох випадках мова йде про сукупність ознак, властивостей, якостей, які характеризують одну і ту ж соціальну фігуру - особа, яка вчинила злочин.
Однак і тут немає тотожності, бо сама ця фігура береться в різних ракурсах, під різним кутом зору - кримінологічним і кримінально-правовим. Тому обсяг і зміст того, що характеризує таку постать в кожному з названих її значень, різні.
Звідси і відмінність у значенні термінів, зміст яких завжди визначається тією функціональною роллю, яка на них покладена.
Особистість злочинця - найбільш широке і об'ємне поняття, що виражає соціальну сутність особи, складний комплекс характеризуючи її ознак, властивостей, зв'язків, відносин, її моральний і духовний світ, взяті в розвитку, у взаємодії з соціальними та індивідуальними життєвими умовами, які в тій чи іншій мірі визначили вчинення злочину.
Особистість злочинця, строго кажучи, в найбільш повному вигляді існує в момент вчинення злочину.
Особистість винного - поняття більш вузьке, що охоплює головним чином ті властивості і ознаки індивіда, які мають значення для визначення ступеня його відповідальності.
Тут меншою мірою представлений «історичний» («біографічний») аспект особистості - її становлення, умови формування і т п., а переважає статична оцінка.
Термін «особистість винного» вживається в тих випадках, коли мова йде про індивідуалізацію відповідальності, що вимагає визначення та врахування характеру і ступеня суспільної небезпеки не тільки діяння, але й особи, яка його вчинила.
Суб'єкт злочину - поняття правове, передбачає сукупність суворо визначених законом ознак, за наявності яких особа може нести кримінальну відповідальність за свої дії, тобто може розглядатися як злочинець.
Суб'єкт злочину виступає як необхідна умова (а певною мірою і обґрунтування) кримінальної відповідальності - тільки осудна особа, яка досягла певного віку, підлягає відповідальності за вчинення дій, що суперечать закону.
Особистість злочинця включає в себе в числі інших ті ознаки, які відповідно до закону характеризують суб'єкт злочину: фізичну сутність особи як людського індивіда, його вік і психічний стан, а також деякі особливі ознаки (наприклад, посадове становище, перебування на військовій службі, особливі обов'язки або особливе положення по відношенню до потерпілого і т. д.), в силу яких особа може розглядатися як спеціальний суб'єкт.
Проте в понятті «особистості злочинця» вказані ознаки суб'єкта злочину відображають незрівнянно більш широкий, об'ємний, різноманітний і разом з тим деталізований зміст.
Так, вік не зводиться до факту досягнення кримінально-правової дієздатності, а розглядається як властивість, пов'язане з багатьма соціальними функціями і проявами.
Психологічна характеристика особистості злочинця хоча і припускає осудність, але аж ніяк не вичерпується здатністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а охоплює складний комплекс інтелектуальних, вольових, емоційних якостей і т.д.
Крім того, особистість злочинця охоплює багато інших ознак індивіда, не пов'язані з його правової характеристикою як суб'єкта злочину.