18. Зв’язок пияцтва і злочинності.

Найбільш поширеним негативним явищем є пияцтво.

Багатовікова практика свідчить, що в суспільстві діє ланцюгова реакція: від соціальної безправності, матеріальної невпевненості до пияцтва й алкоголізму в майбутньому як спроби уникнути суворої дійсності.

Кінцевим результатом такої реакції нерідко стає вчинення правопорушень (злочинів) з метою отримання грошей для придбання спиртних напоїв або як наслідок фізіологічної агресії.

Пияцтво – систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, яке знижує рівень соціальної активності особистості, що негативно позначається на здоров’ї людини, котра споживає алкоголь.

Пияцтво передує алкоголізмові. У середньому кожний шостий п’яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.

Алкоголізм – тяжке захворювання, спричинюване систематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, залежністю від нього.

Між пияцтвом і злочинністю існує тісний зв’язок, про що свідчать дані кримінально-правової статистики.

Так, протягом 2004 у стані алкогольного сп’яніння було вчинено 38 875 (11,5 % від зазначеної кількості розслідуваних злочинів) злочинів загально-кримінальної спрямованості, серед яких тяжких й особливо тяжких було вчинено 21 348 (13,5 %).

Кримінологічний уплив алкоголю спостерігається при аналізі всіх видів злочинів.

До найбільш поширених злочинів, які вчиняються в стані алкогольного сп’яніння, належать:

- умисне вбивство (та замах) – 1739 (45,5 %);

- умисне тяжке тілесне ушкодження – 2184 (42,5 %);

- зґвалтування – 466 (51,0 %); розбій – 1571 (28,7 %);

- хуліганство – 4779 (41,7 %);

- незаконне заволодіння транспортними засобами – 1166 (22,1 %);

- ДТП зі смертельними наслідками – 234 (14,1 %) 125.

Безумовно, поведінка людини, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, зумовлюється не тільки впливом алкоголю, а й низкою інших факторів, пов’язаних з вихованням і звичною поведінкою. Найчастіше алкоголь не вносить нічого нового до мотивів злочинної поведінки, а проявляє бажання, які виникли раніше.

Практично, в основі всіх видів п’яної мотивації прямо чи побічно є прагнення до спілкування. Алкоголізм єднає цих осіб у групи, де негідні інтереси, аморальні дії, сварки та бійки становлять основу стосунків.

Це призводить до деградації особи, асоціальної поведінки, недостатнього самоконтролю, низького рівня саморегуляції.

У результаті деморалізації особи відбувається становлення «дозвільної» діяльності, втрачаються позитивні інтереси та потреби.

У стані сп’яніння посилюється жорстокість насильницьких злочинів, безглуздість і злість.

Пияцтво є самопідбурювання до злочину.

При алкоголізмі настають серйозні особисті зміни в характері, вольовій і емоційній сферах.

19. Злочинність неповнолітніх, її особливості.

Майбутнє України як правової європейської держави залежить від реалій сьогодення. На жаль, кризові явища в економічній, політичній і соціальній сферах, притаманні перехідному трансформаційному етапу, на якому перебуває наша держава, впливають на кожну людину. Особливо вразливі до всіх негараздів діти.

Міжнародно-правові до­кументи, присвячені правам дітей, до яких відносять осіб до 18 років, націлюють усі держави на допомогу дітям та їх захист, на створення здорових умов життя та своєчасне розв'язання їхніх про­блем.

Але відсутність соціально сприятливих умов для саморозвитку дитини в сучасному українському суспільстві часто призводить до девіацій (відхилень) у поведінці підлітка, а потім і до вчинення зло­чинів.

Злочинність неповнолітніх - загальне поняття, яке охоплює ви­падки, коли злочини вчинено особами від 14 до 18 років.

У зарубіжній кримінології для характеристики даного виду злочинності часто ви­користовується інший термін - делінквентність.

Дедалі частіше кримінологи говорять про окрему галузь кримінологічних знань - ювенальну кримінологію, яка вивчає злочинність неповнолітніх, її причини й умови, психологічні особливості неповнолітніх правопорушників і заходи протидії їх злочинам.

Деякі кількісно-якісні показники зло­чинності неповнолітніх

Неповнолітніми або за їх участю у 2006 вчинено 19,9 тис. злочинів, у 2007 р. - 18,7 тис.

Питома вага злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю у загальній злочинності у 2007 склала 7%.

З 1992 р. динаміка даного виду злочинності постійно знижується - якщо у 1992 було зареєстровано майже 35 тис. таких злочинів, то у 2007 - 18,7 тис.

Однак інший показник - судимості, навпаки, зростає - якщо у 1992 було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то у 2006 - 13,9 тис. Із 160,9 тис. осіб, засуджених в Україні у 2006, неповнолітні складали 8,7 %.

Більшість неповнолітніх була засуджена за тяжкі та особливо тяжкі злочини - 67 %. Частка неповнолітніх від 14 до 16 років серед засуджених неповнолітніх дорівнювала 27 %.

По­чинаючи з 1992 кількість 14-15-річних засуджених за скоєння зло­чинів у загальній кількості засуджених неповнолітніх неухильно зростає. Це свідчить про те, що злочинність щороку стає молодшою.

Причини зменшення кількості виявлених неповнолітніх, які вчинили злочини:

1. Скорочується частка неповнолітніх у загальній кількості населення.

2. Останніми ро­ками злочини, у т.ч. вчинені неповнолітніми, реєструвалися лише тоді, коли було встановлено особу злочинця.

3. Злочин­ність неповнолітніх, особливо стосовно злочинів невеликої і середньої тяжкості, є високолатентною.

Питома вага неповнолітніх злочинців перевищує питому вагу 14-17-літніх осіб у структурі загаль­ної кількості населення України (наприклад, у Харківській області в 2005 особи віком від 14 до 17 років складали 5% населення об­ласті, а серед виявлених злочинців їх питома вага дорівнювала 9%).

Злочини, які найчастіше вчиняють діти - крадіжки, грабежі, розбої, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, зґвалтування, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, тілесні ушко­дження.

Останніми роками спостерігається збільшення кількості тяж­ких злочинів, учинених з особливою жорстокістю.

Офіційні статистичні дані свідчать про те, що 30-36% неповно­літніх скоюють злочини разом із дорослими, 60-75% - у складі групи недалеко від місця проживання чи навчання, 10-15% вчиняють суспільно небезпечні дії у стані алкогольного сп'яніння.

У 80% випадків злочинам передує девіантна поведінка: вживання алкоголю, наркотиків, ранні сексуальні стосунки, прояви вандалізму.

Загальні тенденції злочинності неповнолітніх:

1. Помітне зростання кількості насильницьких злочинів та злочинів, скоєних за обтяжуючих обставин.

2. Стрімко зростає рівень вживання наркотичних та інших токсичних речовин і, як наслідок, кількість злочинів, пов'язаних із наркотиками.

3. Дитяча злочинність стала жорстокішою. Багато в чому це пов'язано з тим, що досить часто агресивна та кримінальна поведінка позитивно відобра­жається у ЗМІ, створюючи заплутану картину прийнятних суспільних норм у межах певних молодіжних субкультур.

4) Як і загальна злочинність, цей вид злочинності є в декілька разів вищим в урбанізованих регіонах.

За офіційними даними, станом на 2007 кількість споживачів наркотиків, які перебувають на медичному обліку, становить понад 170 тис., серед них 5,2 тис. неповнолітніх.

Реальна кількість наркоспоживачів і хворих на наркоманію (з урахуванням латентності) сьогод­ні складає від 1 до 3 млн. осіб.

Велика проблема для України - стрімке зростання бродяжни­цтва та дитячої безпритульності. Ця категорія дітей дедалі частіше стає і жертвами, і злочинцями одночасно: вони втягуються у проституцію і пов'язану з нею торгівлю людьми.

Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця (у порівнянні із законослухняними однолітками.

За соціально-демографічною структурою співвідношення хлопців і дівчат серед злочинів є приблизно 15 : 1.

Як і серед дорослих злочин­ців, більшість неповнолітніх на момент вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися.

Для неповнолітніх правопорушників характерні такі риси морально-психологічної та емоційно-вольової сфери: скептичність і байдужість щодо інших, відсутність інтелектуальних інтересів, емоційна нестійкість, дуже низький рівень законослухняної поведінки, жорстокість, підозрілість, тривожність, депресивність, низький самоконтроль, гіперзбудженість, фрустрація і низька самооцінка.

Дуже поширеними є орієнтація на зовнішню підтримку і тенденція перекласти відповідальність за вчинки на інших. Це обумовлює до­мінування таких особистісних рис, як емоційна напруга, невпевненість у собі, підвищена чутливість до думок оточуючих, а також залежність від їх впливу.

На жаль, більшість дітей, які вчинили злочини, не засвоїли у роди­ні уроків моралі, а тому, як правило, неспроможні передбачати нега­тивні наслідки своїх вчинків.

Вбивцям властивий високий рівень фізичної агресії, крадіям - непря­мої агресії, хуліганам - дратівливості й вербальної агресії, а ґвалтів­никам - підозрілості.

Щороку збільшується питома вага підлітків із розладами психіки і поведінки.

Доволі розповсюдженою є поведінка, характерна для соціопатів - агресивних, вельми імпульсивних осіб, які мають незначну чи не мають жодної поваги до суспільних цінностей; їм притаманне супер-его: неспроможність до відчуття провини та каяття. Соціопати зростають у сім'ях, де батьки виявляли насилля, не визначали норми поведінки, були непослідовними у своїх діях. Єдиним авторитетом для таких дітей є сила.

Однак відомі і клінічно описані випадки появи соціопатів у прак­тично ідеальних соціальних умовах; їх патологія полягає у невмінні себе поводити — виконувати прийняті у даному суспільстві норми поведінки, відповідати за свої вчинки і поважати чужі права. Це свід­чить про важливу роль біологічних чинників, які визначають поведін­ку людини.

Часто говорять про те, що до 30% підлітків є вихідцями із неповних сімей, однак половина або більшість неповнолітніх злочинців мали повну сім'ю. Тому казати про підвищену криміногенність даної об­ставини видається не зовсім правильним.

Інша річ – т. зв. неблагополучні сім'ї, де відбуваються постійні сварки, конфлікти, бійки, де батьки зловживають алкоголем, аморально себе поводять, мають досвід вчинення правопорушень або навіть злочинів. Для таких батьків є ха­рактерною повна відсутність педагогічних навичок до виховання.

За даними вибіркових досліджень, 40-45% неповнолітніх правопоруш­ників були вихідцями саме з таких родин.

Типи неповнолітніх злочинців:

1) випадкові;

2) ситуаційні;

3) нестійкі;

4) злісні.

Більшість неповнолітніх, що вчинили злочини, належать до перших 2-ох типів.