
- •Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.
- •Види механізмів злочинної поведінки.
- •Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.
- •Властивості злочинності.
- •Динаміка злочинності, як вона розраховується.
- •Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Завдання вивчення особистості злочинця.
- •Завдання кримінологічної науки в сучасний період становлення України як незалежної держави.
- •Загальна характеристика видів злочинності.
- •Загальна характеристика злочинності на сучасному етапі.
- •Загальна характеристика методик кримінологічних досліджень.(1)
- •Загальна характеристика показників злочинів.
- •Загально-соціальне попередження злочинності.
- •Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.
- •Застосування в кримінології анкетного методу.
- •Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.
- •1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
- •Зв’язок кримінологічної науки з кримінальним правом.
- •Зв’язок пияцтва і злочинності.
- •Злочинність неповнолітніх, її особливості.
- •Злочинність як історично-мінливе явище.
- •Злочинність як кримінально-правове явище.
- •Злочинність як соціальне і правове явище.
- •Злочинність як соціальне явище.
- •Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому срср і в Україні.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинів.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності в залежності від об’єкту впливу.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності.
- •Класифікація злочинців.
- •Класифікація злочинності.
- •Класифікація негативних соціальних явищ, які детермінують злочинність.
- •Конкретна життєва ситуація, її роль в детермінації злочинної поведінки.
- •Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •Кримінологія як навчальна дисципліна. Предмет і система курсу.
- •Латентна злочинність.
- •Методика вивчення латентної злочинності.
- •Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.
- •Механізми поведінки злочинця, пов’язані з дефектами прийняття рішення.
- •Місце і роль особливостей особистості злочинця в механізмі конкретної злочинної поведінки.
- •Місце кримінології в системі суспільних наук.
- •Неналежні умови формування особистості злочинця.
- •Несприятливі умови формування особистості.
- •Ознаки злочинності.
- •Основні напрямки попередження злочинності серед неповнолітніх.
- •Особистість злочинця і злочинна особистість.
- •Особистість злочинця і суміжні поняття.
- •Особистість злочинця. Поняття.
- •Поняття детермінації і причинності в кримінології.
- •Поняття економічної злочинності.
- •Поняття злочинності.
- •Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.
- •Поняття попередження злочинності, місце попередження в системі заходів боротьби зі злочинністю.
- •Поняття попередження злочинності.
- •Поняття причин злочинності.
- •Поняття професійної злочинності.
- •Поняття раннього і безпосереднього попередження злочинності.
- •Поняття та види організованої злочинності
- •Поняття та предмет кримінології як науки.
- •Попередження злочинності як системи.
- •Правові засади попередження злочинності.
- •Предмет кримінології як науки.
- •Принципи функціонування системи попередження злочинності.
- •Причини злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •Причини та умови конкретного злочину.
- •Причини та умови організованої злочинності.
- •Проблеми визначення ціни злочинності.
- •Психологічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.
- •Системний характер попередження злочинності.
- •Специфіка вивчення причинності в кримінології.
- •Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.
- •Співвідношення злочинності і конкретного злочину.
- •Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.
- •Структура злочинності, як вона розраховується і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Сучасний стан кримінологічної науки в Україні.
- •Характеристика механізмів злочинної поведінки, які пов’язані з деформацією потреб і інтересів.
- •Шляхи попередження організованої злочинності.
Застосування в кримінології анкетного методу.
Анкетне опитування (анкетування) - один із ефективних і широко використовуваних у кримінології методів одержання даних про думки й настрої осіб; про рівень знань особами вимог права; їхні схильності, симпатії та антипатії; оцінки своїх дій і поведінки інших в однакових ситуаціях; не зафіксованих в інших документах відомостей про минуле, про оточення тощо.
Опитування. Це один з найпоширеніших методів дослідження проблем суспільного життя. Мета цього методу полягає в отриманні інформації про об’єктивні й суб’єктивні факти з боку опитуваних (респондентів). У кримінологічних дослідженнях за допомогою опитування вивчають, як правило, конкретні причини й умови злочинності, особу злочинця і потерпілого, ефективність застосовуваних правоохоронними органами заходів запобігання злочинності, рівень правосвідомості окремих соціальних груп населення, їх ставлення до проблем боротьби зі злочинністю.
Опитування можна здійснювати у двох основних формах — анкетування, тобто поширення анкет із запитаннями, і інтерв’ювання — бесіди-інтерв’ю. Кожна із зазначених форм опитування має певні переваги й недоліки. Анкетування забезпечує анонімність відповідей, що дуже важливо для вивчення думки й оцінки. До переваг анкетування належить також його відносна економічність. За допомогою цього методу можна опитати велику кількість респондентів без значних матеріальних затрат. Разом з тим при застосуванні цього методу можна отримати спотворену інформацію, що зумовлюється недостатнім розумінням запитань анкети і відсутністю зацікавленості в результатах здійснюваного дослідження. Анкетування часто здійснюють разом з інтерв’юванням, що сприяє підвищенню інформативності обох форм опитування. Інтерв’ю — це спосіб отримання інформації безпосередньо від респондента під час бесіди. Цей вид опитування забезпечує прямий контакт з респондентом і велику достовірність відповідей, але при цьому зникає анонімність, що необхідно враховувати при підготовці запитань. Інтерв’ювання трудомістке і тому, як правило, його застосовують разом з анкетуванням для уточнення проблеми й підготовки гіпотези.
Залежно від техніки проведення бесіди розрізняють інтерв’ю формалізовані, які здійснюють у суворій відповідності до підготовленого наперед переліку запитань, і неформалізовані, які здійснюють у формі вільної бесіди. Неформалізовані інтерв’ю висувають дуже високі вимоги до об’єктивності й методичної майстерності особи, яка веде бесіду. За масштабами і обставинами розрізняють неформалізовані інтерв’ю клінічні, що тривають до кількох годин, і фокусовані (експрес-інтерв’ю), що спрямовані на отримання однієї-двох відповідей. Якість отриманої інформації при анкетуванні та інтерв’юванні залежить від правильного формулювання запитань, організації й техніки опитування. Характер питань визначається метою і завданнями дослідження.
Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.
1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
Особливість цього методу полягає в тому, що опитуваний і той, хто опитує, стикаються віч-на-віч.
Від характеру їх спілкування, міцності контактів і ступеня взаєморозуміння багато в чому залежать успіх інтерв'ю, повнота і якість отриманої інформації.
За ступенем формалізації виділяють
1.1.1. Вільне (неформалізоване) інтерв'ю - допускається довільна зміна кількості, змісту питань і порядку їх постановки залежно від ходу бесіди.
При проведенні такого інтерв'ю задається лише одна його тема. Однак інтерв'юер зобов'язаний чітко уявляти собі, яку інформацію йому необхідно одержати.
1.1.2. Стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю - проводиться за детально розробленим запитальником, який обмежений однаковою кількістю питань одного і того ж змісту, які ставляться всім опитуваним в однаковій послідовності.
Мета такого інтерв'ю - одержати найбільш порівняні відомості.
Переваги інтерв'ю:
1) інтерв'ю дозволяє більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки;
2) під час його проведення можна встановити ступінь відвертості респондента;
3) інформація, яка при цьому збирається, надходить більш швидко і повно, як правило, вона є безпосередньою та яскравою.
1.2. Заочне опитування - анкетування - збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет.
Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа.
Чим складніше явище, що вивчається, та глибше дослідження, тим більше в анкеті запитань і ширше їх обсяг.
Питання в анкеті розбиваються на окремі групи (змістові блоки). При цьому забезпечуються послідовність і логічність їх розміщення, а також враховується характер явищ, що підлягають вивченню.