13. Загально-соціальне попередження злочинності.

14. Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.

Попередження злочинності - сукупність різноманітних видів ді­яльності і заходів у державі, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що поро­джують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинен­ня злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

Види заходів попередження злочинності за їх рівнем:

1. Загально-соціальні заходи попередження злочинності.

2. Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності.

3. Індивідуальні заходи попередження злочинності

Загально-соціальне попередження злочинності - комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення су­спільних відносин і усунення або нейтралізацію разом з тим причин та умов злочинності.

Вирішальна роль у поступовому зменшенні соціальних суперечностей в усіх сферах соціального життя належить розумній господарсько-організаційній та культурно-виховній діяльно­сті державних органів, підприємств, установ, громадських орга­нізацій тощо.

Попереджувальний потенціал цієї діяльності - в тому, що вона протидіє негативним явищам і процесам, які сприяють відтворенню або збільшенню рівня злочинів, стимулює законослухняну поведінку людини.

Загально-соціальне попередження - позитивний ефект про­думаної соціальної політики, яка здійснюється не тільки і не стільки з метою безпосереднього попередження злочинності - вона спрямова­на перш за все на вирішення загальних економічних і соціальних за­вдань держави.

Загально-соціальне попередження злочинності - в тому, що його здійснення зменшує соціальні суперечності, криміно­генне протистояння різних верств населення, рівень безробіття, підви­щує стандарт життя людей, створює необхідні умови для легалізова­ного одержання достатніх прибутків громадянами, сприяє побудові міцного фундаменту щодо нормального функціонування всіх соціаль­них сфер, виховання та контролю над дітьми і молоддю, оздоровлення морального клімату в суспільстві, впровадження високих моральних цінностей у ньому, додержання демократичних засад та ін.

Прогресив­ні соціальні програми спрямовані на утвердження законності, поваги до конституційних прав і свобод людини, зміцнення громадського по­рядку, дисципліни, на вирішення проблем поєднання громадських, виробничих, сімейно-побутових інтересів жінок і сім'ї, соціальної адаптації маргінальних верств населення тощо.

Загально-соціальне попередження злочинності - найважливі­ший аспект соціальної політики.

Ф. фон Лист: Найкраща кримінальна політика - це найкраща со­ціальна політика.

Це соціальна реакція держави і суспільства на зло­чинність.

Загально-соціальне попередження створює соціально-економічні та культурні підвалини для ефективного здійснення спеціально-кримінологічного і індивідуального запобігання злочинам.

Спеціальне попередження злочинності - система впливу на процеси детермінації і причинності злочинності, що стосуються окремих соціальних груп, сфер діяльності та об'єктів, що характеризуються підвищеною ймовірністю скоєння злочинів.

Особлива увага приділяється тим, які можуть бути особливо привабливими для злочинців, або тим, у яких зосереджуються, формуються і діють злочинці.

Спеціальне попередження злочинності - цілеспрямований процес використання кримінологічних знань і навичок для регулювання поведінки людей з метою дотримання кримінально-правових норм.

Тому вживався термін спеціально-кримінологічне попередження.

При спеціальному попередженні злочинності на основі кримінологічних досліджень виділяються:

1. Підвищено криміногенні:

а) соціальні групи - наприклад, неповнолітні з неблагополучних сімей; особи без певного джерела доходу; групи населення, що знаходяться за межею бідності, легальні доходи яких не можуть забезпечити їх існування;

б) сфери діяльності

в) об'єкти.

2. Підвищено віктимні:

а) соціальні групи - суб'єкти, які найбільш не захищені від фізичного насильства (діти, власники капіталів);

б) сфери діяльності - пов'язані з грошовим і валютним обігом, або регіони з інтенсивними міграційними потоками і т. п.;

в) об'єкти – наприклад, сховища цінностей.

Попередження злочинності носить завжди диференційований характер - враховуються особливості окремих видів злочинності та їх детермінації, в т.ч. причинності.

Розробляються, наприклад, програми попередження злочинності неповнолітніх, чи злочинності у сфері видобутку і переробки золота, чи злочинності на харчових промислових підприємствах та інші. Їх кримінологічної основою служать спеціальні дослідження відповідної злочинності з виділенням поряд із загальними процесами їх детермінації і причинності специфічних, що стосуються саме неповнолітніх, видобутку і переробки золота, харчових промислових підприємств.

Індивідуальне попередження злочинів - різновид попередження зло­чинності щодо конкретної особи – та частина попереджувадбної діяльності, яка здійснюється на стадії, котра передує виникненню злочинного наміру.

Головне завдання індивідуального попередження - усунення безпеки потенційного злочину.

Об'єкти індивідуального попередження злочину:

1) поведінка та спосіб життя осіб з високою імовірністю вчинення злочину;

2) соці­альні елементи їх особистості, які відображають антисуспільну спря­мованість;

3) соціально значущі при формуванні і реалізації останньої;

4) деякі психофізичні особливості індивідів;

5) несприятливі умови оточу­ючого таку особу середовища та життєвого укладу;

6) інші довготривалі діючі обставини, які визначають криміногенну ситуацію і полегшують вчинення злочину.

Підстави індивідуального попередження – їх необхідно мати для визначення кола осіб, які потребують індивідуального запо­бігання:

1. Фактичні підстави - реальна поведінка особи, в якій закладений потенційний злочин.

Антисуспільна поведінка - ре­альний прояв особи, її головна спрямованість і домінуючий внутрішній зміст.

2. Правові підстави - врегульованість індиві­дуального попередження нормами права.

Чинне ЗУ містить низку правових підстав індивідуального попередження, але більшість з них має відомчий характер, що, зрозуміло, недостатньо.

3. Кримі­нологічні підстави - наявність певного рівня кількісно-якісних показників криміногенності особи, що дозволяє ви­ділити з маси відповідної категорії осіб саме тих, від кого з високим ступенем імовірності слід очікувати вчинення злочину.

Напрями індивідуального попередження злочинів:

1. Заходи переконання - процес логічного обґрунтування особі дум­ки про відмову від криміногенної поведінки, злочинних намірів, антисуспільних настанов.

Індивідуальні і колективні бесіди, обговорення пове­дінки особи, прослуховування курсу лекцій на правові теми, встанов­лення над нею індивідуального або колективного шефства, стимулю­вання участі в громадській діяльності та ін.

Криміногенна поведінка особи нерідко свідчить про її життєве неблагополуччя, конфлікти, по­бутову невлаштованість та про інші труднощі. Особливо це стосується осіб з кримінальним минулим.

2. Заходи соціальної допомоги - працевлаштування, поліпшення по­бутових умов, зміна способу життя шляхом підвищення соціального статусу, освіти, отримання престижної спеціальності, лікування, вста­новлення корисних контактів, вибору життєвих перспектив тощо.

3. Примус - спричиняє для особи несприятливі наслідки фізичного, матеріального та технічного характеру.

Профілак­тичний контроль за місцем проживання або навчання особи з боку правоохоронних органів чи громадськості, адміністративний арешт і адміністративне затримання, штраф, адміністративний нагляд, ула­штування до приймальників-розподільників для дорослих і неповно­літніх, припинення бродяжництва і жебрацтва та ін.