Кримінологія

Питання, які виносяться на іспит з кримінології

1. Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.

2. Види механізмів злочинної поведінки.

3. Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.

4. Властивості злочинності.

5. Динаміка злочинності, як вона розраховується.

6. Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.

7. Завдання вивчення особистості злочинця.

8. Завдання кримінологічної науки в сучасний період становлення України як незалежної держави.

9. Загальна характеристика видів злочинності.

10. Загальна характеристика злочинності на сучасному етапі.

11. Загальна характеристика методик кримінологічних досліджень.

12. Загальна характеристика показників злочинів.

13. Загально-соціальне попередження злочинності.

14. Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.

15. Застосування в кримінології анкетного методу.

16. Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.

17. Зв’язок кримінологічної науки з кримінальним правом.

18. Зв’язок пияцтва і злочинності.

19. Злочинність неповнолітніх, її особливості.

20. Злочинність як історично-мінливе явище.

21. Злочинність як кримінально-правове явище.

22. Злочинність як соціальне і правове явище.

23. Злочинність як соціальне явище.

24. Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому СРСР і в Україні.

25. Класифікація заходів по попередженню злочинів.

26. Класифікація заходів по попередженню злочинності в залежності від об’єкту впливу.

27. Класифікація заходів по попередженню злочинності.

28. Класифікація злочинців.

29. Класифікація злочинності.

30. Класифікація негативних соціальних явищ, які детермінують злочинність.

31. Конкретна життєва ситуація, її роль в детермінації злочинної поведінки.

32. Кримінологічна характеристика особистості злочинця.

33. Кримінологія як навчальна дисципліна. Предмет і система курсу.

34. Латентна злочинність.

35. Методика вивчення латентної злочинності.

36. Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.

37. Механізми поведінки злочинця, пов’язані з дефектами прийняття рішення.

38. Місце і роль особливостей особистості злочинця в механізмі конкретної злочинної поведінки.

39. Місце кримінології в системі суспільних наук.

40. Неналежні умови формування особистості злочинця.

41. Несприятливі умови формування особистості.

42. Ознаки злочинності.

43. Основні напрямки попередження злочинності серед неповнолітніх.

44. Особистість злочинця і злочинна особистість.

45. Особистість злочинця і суміжні поняття.

46. Особистість злочинця. Поняття.

47. Поняття детермінації і причинності в кримінології.

48. Поняття економічної злочинності.

49. Поняття злочинності.

50. Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.

51. Поняття попередження злочинності, місце попередження в системі заходів боротьби зі злочинністю.

52. Поняття попередження злочинності.

53. Поняття причин злочинності.

54. Поняття професійної злочинності.

55. Поняття раннього і безпосереднього попередження злочинності.

56. Поняття та види організованої злочинності

57. Поняття та предмет кримінології як науки.

58. Попередження злочинності як системи.

59. Правові засади попередження злочинності.

60. Предмет кримінології як науки.

61. Принципи функціонування системи попередження злочинності.

62. Причини злочинності в Україні на сучасному етапі.

63. Причини та умови конкретного злочину.

64. Причини та умови організованої злочинності.

65. Проблеми визначення ціни злочинності.

66. Психологічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.

67. Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.

68. Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.

69. Системний характер попередження злочинності.

70. Специфіка вивчення причинності в кримінології.

71. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.

72. Співвідношення злочинності і конкретного злочину.

73. Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.

74. Структура злочинності, як вона розраховується і яке має значення при аналізі злочинності.

75. Сучасний стан кримінологічної науки в Україні.

76. Характеристика механізмів злочинної поведінки, які пов’язані з деформацією потреб і інтересів.

77. Шляхи попередження організованої злочинності.

1. Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.

Кримінологія використовує ті філософсько-діалектичні закони і категорії, ті логічні принципи і прийоми, а також ті вимоги теорії пізнання, що є необхідними та достатніми для вивчення свого предмета і пошуку нових знань про нього.

Метод - шлях збору та обробки зібраних даних про будь-яке явище кримінологічної властивості.

Методика - сукупність методів, що використовуються для отримання шуканих знань зазначеної властивості, включаючи їх послідовність і взаємозв'язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.

Процедури наукового дослідження - передбачають загальну систему дій і способів організації всього кримінологічного дослідження.

Статистичні методи

Злочинність являє собою масове соціальне явище. У зв'язку з цим її закономірності не можуть бути розкриті на прикладі одиничного факту, окремого злочину. Тут потрібна значна кількість спостережень, слід розглядати масу злочинів або велику їх сукупність.

1. Суцільне спостереження - береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається.

2. Вибіркове спостереження - дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів.

До вибіркового методу вдаються у разі, якщо організація суцільного спостереження є надто складною, потребує дуже великих коштів, залучення значної кількості досвідчених дослідників, а також тривалого часу на його проведення. Замість цього представницькі результати можливо отримати і за допомогою вивчення відповідним чином відібраної частини всього масиву, що вивчається.

Результати суцільного і вибіркового спостереження деякою мірою є близькими.

Однак між ними завжди має місце певна різниця – «похибка репрезентативності», яка буде тим мен­шою, чим у більшому обсязі буде відібрана вибіркова сукупність.

Конкретно-соціологічні методи - масові опитування; спостереження; вивчення документів; екс­пертні оцінки.

1. Масові опитування

1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).

Особливість цього методу полягає в тому, що опитуваний і той, хто опитує, стикаються віч-на-віч.

Від характеру їх спілкування, міцності контактів і ступеня взаєморозуміння багато в чому залежать успіх інтерв'ю, повнота і якість отриманої інформації.

За ступенем формалізації виділяють

1.1.1. Вільне (неформалізоване) інтерв'ю - допускається довільна зміна кількості, змісту питань і порядку їх по­становки залежно від ходу бесіди.

При проведенні такого інтерв'ю задається лише одна його тема. Однак інтерв'юер зобов'язаний чітко уявляти собі, яку інформацію йому необхідно одержати.

1.1.2. Стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю - проводиться за детально розробленим запитальником, який обмежений однаковою кількістю питань одного і того ж змісту, які ставляться всім опитуваним в однаковій послідовності.

Мета такого інтерв'ю - одержати найбільш порівняні відомості.

Переваги інтерв'ю:

1) інтерв'ю дозволяє більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки;

2) під час його проведення можна встановити ступінь відвертості респондента;

3) інформація, яка при цьому збирається, надходить більш швидко і повно, як правило, вона є без­посередньою та яскравою.

1.2. Заочне опитування - анкетування - збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет.

Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа.

Чим складніше явище, що вивчається, та глибше дослідження, тим більше в анкеті запитань і ширше їх обсяг.

Питання в анкеті розбиваються на окремі групи (змістові блоки). При цьому забезпечуються послідовність і логічність їх розміщення, а також враховується характер явищ, що підлягають вивченню.

2. Спостереження - метод емпіричного дослідження, який полягає у безпосередньому сприйнятті дослідником соціальної дійсності, у прямій реєстрації певних подій і ситуацій. Він є очевидцем цих подій, тому інформацію про ті або інші факти і обставини черпає не з чужих джерел, а з особистих спостережень за цими фактами і обставинами.

3. Вивчення документів - у багатьох випадках одне із джерел отримання необхідної кримінологічної інформації.

Досліднику-кримінологу доводиться стикатися з різного роду офіційними і неофіційними документами.

При проведенні кримінологічних досліджень доводиться вивчати різноманітні документи, найчастіше - матеріали кримінальних справ або окремі процесуальні документи, узагальнення слідчо-судової практики, висновки різного роду експертиз, матеріали контролюючих органів, листи і скарги громадян з приводу вчинених злочинів, повідомлення ЗМІ, виступи народних депутатів тощо.

Вивчаються також паспорти регіонів, узагальнені результати аналізу соціально-економічної ситуації, результати досліджень злочинності та пов'язаних з нею явищ, що проводились раніше, а також інші документи.

Розробляються програми вивчення кримінальних справ чи інших документів.

Відповідні результати вивчення обробляються, і на їх основі робляться висновки про існування певних закономірностей.

4. Метод експертних оцінок - у кримінології полягає в обліку думок фахівців, провідних в окремих галузях знань експертів, з різних питань, що стосуються злочинності та заходів боротьби з нею.

Безпосередній об'єкт і предмет дослідження - не певні явища і процеси, а думки, судження фахівців-експертів про ці явища і процеси. Оцінки експертів мають бути засновані на їх глибоких теоретичних знаннях і базуватися на великому практичному досвіду.

Головне завдання дослідника - відібрати групу компетентних експертів і правильно поставити перед ними відповідні питання. Кількість експертів, які залучаються при цьому, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що вивчаються, терміновості проведення експертизи.

Опитування експертів проводяться очно і заочно. Під час його проведення можливим є висловлення декількох особистих думок. Усі вони узагальнюються і аналізуються дослідником, який вдається у таких випадках до встановлення усередненої точки зору, яка підтримується більшістю експертів.

Психологічні методи

При вирішенні деяких кримінологічних проблем неможливо обійтися без застосування цих методів. їх використан­ня додає глибини і всебічності кримінологічним дослідженням, оскільки сучасна психологія дозволяє психологу-практику і кримінологу вдосконалювати свою роботу з людьми. Тут мається на увазі як загальна психологія, так і її прикладні галузі: психодіагностика, психотерапія, психогенетика, соціальна психологія, соціальна психотерапія та ін.

Методи перелічених галузей прикладної психології використовуються в кримінології для вивчення особи злочинців, виявлення характеристики малих соціальних груп кримінальної спрямованості, збору матеріалів, що пояснюють механізм злочинної поведінки, розробки профілактичних заходів психолого-педагогічного змісту.

Найбільш поширений психологічний метод

Тестування - вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп.

При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень.

Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, ранжирування) індивідів за рівнем їх розвитку або ступенем виразності різних психологічних якостей (інтелект, здіб­ності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).

Теорія і практика психологічної науки розробила безліч тестів:

а) загальноособистісні, які вживаються для дослідження всієї системи психологічних властивостей особи;

б) особистісні, за допомогою яких виявляється будь-яка одна характерна риса індивіда;

в) групові - для вивчення структури малих неформальних і формальних соціальних груп (їх згуртованість, особливості психологічного клімату, що панує в них).

Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювати зі спеціалістами-психологами.

Експеримент кримінологічний - метод перевірки гіпотез та отримання т.ч. певної інформації про злочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися.

Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або нововведення.

Умови проведення експерименту в кримінології:

1. Він може застосовуватися тільки у позитивному напрямку.

2. Його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

Математичні методи

Об'єкти кримінологічних досліджень - масові явища, яким властиві статистичні закономірності, і їх кількісна сторона може бути з успіхом піддана математичному аналізу.

Під час кримінологічних досліджень масив зібраного емпіричного матеріалу сягає величезних обсягів. Його вивчення, обробка і аналіз, безумовно, вимагають залучення кількісних математичних методів.

Метод контрольної групи

Проведення анкетування, інтерв'ю, спостереження та інших кримінологічних методик дослідження повинно супроводжуватися використанням методу створення контрольної групи – тобто при здійсненні експериментального дослідження паралельно з ним проводиться і контрольне.

З цією метою нарівні з експериментальною створюється і контрольна група, яка повинна бути зрівняна за усіма ознаками і показниками, крім тих, що вивчаються.

Порівняння висновків експериментального, основного дослідження і висновків контрольного дослідження дає можливість визначити, чи є типовими та обґрунтованими закономірності, встановлені при вивченні основної групи. Контрольна група, таким чином, являє собою те необхідне тло, на якому проглядаються й якісні ознаки явища, що вивчається.

Процедури наукового дослідження

Кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загальну систему дій і способів організації всього дослідження.

Звичайно таке дослідження передбачає 7 етапів:

1 етап. Вибір предмета (теми) і об'єкта дослідження.

Ініціатива при цьому належить науковим установам, практичним органам і окремим вченим-дослідникам.

Вивчаються літературні джерела і результати колишніх досліджень за обраною темою.

2 етап. Складається план-програма майбутнього дослідження, що має сприяти його повноті й об'єктивності.

Цей робочий документ визначає мету і завдання дослідження, передбачає висунення гіпотез, встановлює строки його проведення, джерела одержання інформації, визначає форми впровадження отриманих висновків і сфор­мульованих пропозицій.

Проводиться вибір методів дослідження і технічних прийомів їх реалізації, їх певний набір залежить від предмета, об'єкта, цілей і масштабності дослідження.

3 етап. Виготовлення інструментарію дослідження: анкет, опитних листів, тестів, завдань для експертів, підготовка оргтехніки тощо.

4 етап. Створення груп респондентів і дослідників, груп експертів, безпосередніх виконавців, ознайомлення їх із завданнями дослідження, проведення з ними інструктажу.

5 етап. Найбільш трудомісткий і відповідальний - збір різної кримінологічної інформації.

Від якості зібраного емпіричного матеріалу багато в чому залежать повнота, достовірність та цінність висновків дослідження.

6 етап. Узагальнюється і аналізується зібрана інформація, а також формулюються висновки дослідження і відповідні наукові положення та практичні пропозиції і рекомендації, що випливають з них.

7 етап. Реалізація наукових висновків і положень, практичних пропозицій і рекомендацій проведеного дослідження, які використовуються як у практиці діяльності державних органів, так і в кримінологічний науці.