3. Капітальні вкладення та їх класифікація

Капітальні вкладення — реальні інвестиції в основний капітал, у т. ч. витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, проектно-дослідницькі роботи, а також витрати на житлове і культурно-побутове будівництво та інші витрати.

За економічним змістом капітальні вкладення є частиною суспільного продукту (здебільшого фонду нагромадження), що спрямовується на відтворення основних фондів. Капітальні вкладення визначають розвиток матеріально-технічної бази народного господарства. Вони необхідні для збільшення виробничих потужностей промисловості, сільського господарства та інших галузей, прискорення темпів науково-технічного прогресу.

За ознакою цільового (галузевого) призначення майбутніх об’єктів розрізняють капітальні вкладення на:

— будівництво об’єктів виробничого призначення;

— спорудження об’єктів сільськогосподарського призначення;

— будівництво об’єктів транспорту і зв’язку;

— житлове будівництво;

— геологорозвідувальні роботи;

— будівництво об’єктів соціальної сфери;

— нове будівництво;

— розширення діючих основних фондів (технічне переозброєння і реконструкцію).

За джерелами фінансування виокремлюють:

— централізовані капітальні вкладення (кошти державного бюджету);

— децентралізовані капітальні вкладення (власні кошти підприємства, позикові та залучені фінансові ресурси тощо).

За технологічною структурою (складом робіт і витрат) капітальні вкладення можуть бути на:

— будівельно-монтажні роботи;

— придбання машин і устаткування;

— придбання всіх видів устаткування, інструменту та інвентарю;

— інші капітальні роботи і витрати.

Інвестиції, здійснювані у формі капітальних вкладень, поділяють на такі види:

— оборонні інвестиції, спрямовані на зниження ризику з придбання сировини, комплектуючих виробів, на підтримання рівня цін, захист від конкурентів тощо;

— наступальні інвестиції, обумовлені пошуком нових технологій і розробок, з метою підтримання високого науково-технічного рівня продукції;

— соціальні інвестиції, метою яких є поліпшення умов праці персоналу;

— обов’язкові інвестиції, необхідність у яких пов’язана із задоволенням державних вимог з дотримання екологічних стандартів, безпеки продукції, інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише шляхом удосконалення менеджменту;

— представницькі інвестиції, спрямовані на підтримку престижу підприємства.

4. Інвестиційна діяльність підприємства.

Інвестиційна діяльність - сукупність виконуваних дій щодо ефективного вкладання коштів в інвестиційні програми і проекти, здатні принести достатню вигоду. Відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність відбувається на основі:

- інвестування, яке здійснюють громадяни, спілки, товариства, ін. юридичні особи;

- іноземного інвестування , що здійснюють іноземні громадяни;

- державного інвестування, здійснюваного органами влади управління України, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Складові інвест діяльності: інвест інформація, інвест активність, інвест об’єкт, інвест територія, інвест ресурси, інвест культура, джерела інвестицій, суб’єкти інвест діяльності.

Інвестиційна інформація. Охоплює всі матеріали і початкові дані, за якими здійснюють пошук і вивчення джерел інвестицій, залучення інвесторів, формування необхідних ресурсів.

Інвестиційна активність. Взаємодія всіх елементів інвест процесу з метою успішного здійснення розроблення проектів і досягання наміченого соціально-економічного ефекту.

Інвест об’єкт. Ним може бути основний і оборотний капітал в усіх сферах економіки, нерухоме і рухоме майно, інтелектуальні цінності. Обєктами інвестицій зазвичай є: новостворені та модернізовані основні фонди та оборотні кошти, цінні папери, майнові права і т.д.

Джерела інвестицій. Ними можуть бути грошові кошти та інші ресурси для реалізації розроблених програм і проектів. Потенційно суб*єктами джерел інвестування можуть бути держава, органи місцевого самоврядування , юридичні і фізичні особи у т.ч. іноземні.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

— власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

— позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

— залучених фінансових коштів інвестора (кошти,одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

— бюджетних інвестиційних асигнувань;

— безоплатних та благодійних внесків, пожертв організацій, підприємств і громадян.

Інвест територія. Регіон, країна, район, місто, поселення, в адміністративних межах якої розробляють, упроваджують, реалізують інвест програми і проекти.

Інвест культура. – сукупність цивілізованих способів, методів і прийомів організації інвестиційного процесу, грамотне обґрунтування проекту, вибір оптимальних управлінських рішень, налагодження відносин між суб*єктами інцест діяльності на основі правових і морально-етичних цінностей.

Інвест ресурси. До них належать грошові кошти, цінності, запаси, можливості здійснення інвестиційної діяльності.

Суб’єкти інвест діяльності. Ними можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Серед них вирізняють інвесторів та інших учасників інцест діяльності.