32. Балансовий метод планування потреби в інвестиційних ресурсах

Під час планування загальної потреби в інвестиційних ресурсах підприємства використовують різноманітні методи. Одним з них є балансовий метод. Сутність цього методу планування полягає в тому, що шляхом побудови балансів досягається погодженість наявних інвестиційних ресурсів з потребами в них. Цей метод застосовують при обґрунтуванні планів доходів та витрат (не тільки балансують підсумкові показники доходів і витрат, а й визначають конкретне джерело покриття для кожної статті витрат), плануванні розподілу прибутку та складових активів підприємства. Найчастіше з допомогою балансового методу визначають потребу в інвестиційних ресурсах новостворюваного підприємства у розрізі основних видів активів: основні засоби (будівлі, приміщення, споруди, машини та обладнання, устаткування), нематеріальні активи, запаси товарів, грошові активи, інші види активів. Тобто, визначивши потребу у формуванні різних видів активів (майна) підприємства, визначають і обсяг необхідних для задоволення цієї потреби інвестиційних ресурсів.

1.плановий обсяг формування дебіторської заборгоності покупців

2. плановий обясг залучення коштів у дебіторську заборгованість постачальників

3.обсяг інших видів дебіторської заборгованості.

Потреба підприємства в оборотних коштах для фор­мування запасів грошових коштів може бути визначена за такими складовими:

1.потреба в грошових коштах у касі. Її розмір визначають як певний відсоток від одноденного плано­вого обсягу продажу підприємства;

144

2.потреба в грошових коштах в дорозі.

3. потреба у формуванні поточного запасу грошових коштів, який формують на підприємстві з метою забезпеченні поточної платоспроможності.

4.Потребу в оборотних активах для формування страхового запасу грошових коштів планують з метою захисту підприємства від неритмічності отримання та втрачання грошових коштів.

32. Планування потреби в інвестиційних ресурсах за допомогою нормативного, розрахунково-аналітичного, оптимізаційного, економіко-статистичного методів та методів моделювання, аналогій, капіталомісткості.

Під час планування загальної потреби в інвестиційних ресурсах підприємства використовують різноманітні методи.

Нормативний метод. Відповідно до нього потреби підприємства в інвестиційних ресурсах та їхніх джерелах розраховують на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів. Такими нормами та нормативами можуть бути ставки податків і тарифів, норми амортизаційних відрахувань та оборотних активів тощо. У плануванні використовують норми та нормативи різного рівня: державні, місцеві, галузеві, господарюючого суб'єкта.

Розрахунково-аналітичний метод. Він полягає в тому, що за результатами аналізу досягнутих величин фінансових показників інвестиційної діяльності базового періоду та індексів їх зміни у плановому періоді розраховують планове значення відповідного показника. Цей метод використовується за відсутності техніко-економічних нормативів та передбачає опосередковане встановлення взаємозв'язку між показниками на основі аналізу їх динаміки та тісноти зв'язку. Він ґрунтується на експертних оцінках і застосовується для планування сум прибутку та доходу від інвестиційної діяльності.

Оптимізаційний метод. Його сутність полягає в розробленні декількох варіантів планових розрахунків із метою вибору з них найоптимальнішого. При цьому застосовують різноманітні критерії вибору: максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу; мінімум фінансових втрат і поточних витрат; мінімум ризику.

Метод економіко-математичного моделювання. Він дає змогу знайти кількісний вираз взаємозв'язку між конкретним фінансовим показником і факторами, які його визначають, та перейти від середніх величин до оптимальних варіантів планування. Такий взаємозв'язок виражається через економіко-математичну модель, яка є точним математичним описом економічного процесу (факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни економічного явища з допомогою математичних символів та прийомів — рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Ця модель охоплює тільки основні фактори. Вона може бути побудована за функціональним чи кореляційним зв'язком.

Економіко-статистичний метод. Він полягає у перенесенні тенденцій аналітичного періоду на плановий. Основними умовами його застосування є незмінність тенденцій розвитку відповідного показника інвестиційної діяльності, чіткий вияв таких тенденцій та їх позитивний характер і відповідність характеру показника. Залежно від характеру показника, який планується, метод використовують для перенесення тенденцій зміни відповідного показника інвестиційної діяльності.

Метод аналогій. Він побудований на встановленні обсягу використовуваного капіталу на підприємствах-аналогах. Підприємство-аналог визначають з урахуванням певних критеріїв, основними з яких є галузева належність підприємства, регіон розташування, розмір, технології, обсяг діяльності, стадія життєвого циклу тощо.

Метод капіталомісткості. Він найпростіший, але дає найменш точні результати суми інвестиційного капіталу. При використанні цього методу визначають показник капіталомісткості продукції, який розраховується у розрізі галузей чи підгалузей економіки як відношення суми капіталу, що використовується, до загального обсягу виготовленої продукції.