31. Політика формування інвестиційних ресурсів підприємства
Політика формування інвестиційних ресурсів — частина загальної інвестиційної стратегії підприємства, яка полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його інвестиційної діяльності і залучення для цих цілей капіталу в найбільш пріоритетних формах з різноманітних джерел.
Розроблення політики формування інвестиційних ресурсів підприємства здійснюють у кілька етапів.
Аналіз стану формування інвестиційних ресурсів підприємства в попередньому періоді. Цей етап передбачає аналіз динаміки обсягу та структури інвестиційних ресурсів підприємства в попередніх періодах; аналіз джерел формування власних та позикових інвестиційних ресурсів, їх обсягу та структури; аналіз основних форм залучення позикових інвестиційних ресурсів; оцінювання достатності власних інвестиційних ресурсів та ефективності використання позикових інвестиційних ресурсів.
Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів.
Під час планування загальної потреби в інвестиційних ресурсах підприємства використовують різноманітні методи: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізаційний, економіко-статистичний, аналогії і капіталомісткості.
3. Вибір ефективних схем фінансування окремих реальних інвестиційних проектів.
До основних схем фінансування інвестиційних проектів зараховують:
а) повне самофінансування за рахунок власних внутрішніх джерел;
б) акціонування об'єктів інвестиції у формі цілісного майнового комплексу;
в) кредитне фінансування інвестицій шляхом залучення товарних і фінансових кредитів;
г) фінансовий лізинг — різновид кредитного фінансування реальних інвестицій (в активну частину виробничих основних фондів) на довгостроковій основі;
ґ) інвестиційний селенг — один із видів позикового фінансування реальних інвестицій, який полягає в передачі власником підприємства прав використання і розпорядження його майном за певну оплату;
д) венчурне фінансування - згідно з ним інвестори надають окремим підприємствам певну суму капіталу для реалізації інноваційних інвестиційних проектів з підвищеним рівнем ризику в обмін на певну частку у статутному капіталі чи певний пакет акцій;
е) змішане фінансування - це комбінація всіх розглянутих вище схем.
4. Забезпечення цільового обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.
5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.
6. Визначення граничного обсягу залучення позикових інвестиційних ресурсів. Він залежить від двох умов: граничного ефекту фінансового важеля та забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства. Фінансовий важіль — це економічне явище, яке виникає, коли в структурі фінансових ресурсів підприємства наявні позикові ресурси, залучені на платній основі. Його сутність полягає в посиленні впливу зміни прибутку на динаміку фінансової рентабельності, тобто у підвищенні еластичності фінансової рентабельності відносно прибутку.
Зростання ефекту фінансового важеля має певні межі. Зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки позикових коштів призводить до підвищення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів підвищувати рівень ставки відсотків з урахуванням премії за додатковий ризик. Зростання коефіцієнта фінансового важеля виправдане заумов, що його диференціал більший ніж нуль.
Визначення співвідношення обсягу позикових інвестиційних ресурсів, які залучаються на коротко- та довгостроковій основі. Його здійснюють на підставі інвестиційних цілей.
Забезпечення мінімізації вартості залучення інвестиційних ресурсів з різноманітних джерел.
Оптимізація структури інвестиційних ресурсів. Вона передбачає визначення такого співвідношення між власними і позиковими інвестиційними ресурсами, яке дасть змогу підприємству максимізувати фінансову рентабельність, забезпечити необхідний рівень фінансової стійкості та мінімізувати вартість залучення інвестиційних ресурсів із різноманітних джерел.
Формування структури інвестиційних ресурсів підприємства залежить від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів можна зарахувати галузеві особливості операційної діяльності, кон'юнктуру товарного і фінансового ринків, систему оподаткування прибутку. Внутрішніми факторами впливу на співвідношення власних і позикових інвестиційних ресурсів у загальному їх обсязі є стадія його життєвого циклу, рівні рентабельності операційної діяльності та концентрації власного капіталу, фінансовий менталітет власників.