25. Інвестиційна привабливість країни

Інвестиційна привабливість країни має наступні складові:

• Інвестиційний потенціал, який кількісно характеризує інвестиційну привабливість країни;

• Інвестиційний ризик, що відображає ймовірність втрати чи доходу від інцест.діяльності.

Для оцінювання інвест.привабливості використовують індекси, рейтинги, макроекономічні показники.

Основні міжнародні індекси та рейтинги:

• Індекс залучення прямих іноземних інвестицій;

• Індекси міжнародної фінансової корпорації;

• Індекс глобалізації Швейцарського інституту дослідження індекс-циклів;

• Індекс конкурентоспроможності бізнесу;

• Індекс глобальної конкурентоспроможності;

• Індекс сприйняття корупції;

• Індекс людського розвитку;

• Рейтинг кредитоспроможності;

• Рейтинг Euromoney;

• Рейтинг Business Environment Risk (BERI);

• Рейтинг конкурентоспроможності країн Міжнародного інституту розвитку управління.

Найбільш вагомими для оцінювання інцест.привабливості є наступні макроекономічні показники:

• Обсяг ВВП;

• Обсяг ВВП на одну особу;

• Темпи економічного зростання;

• Дефіцит державного бюджету;

• Розміри внутрішнього та зовнішнього національного боргу;

• Рівень життя населення;

• Рівень розвитку технологій;

• Курс національної валюти.

Показники за якими оцінюють привабливість ринку реальних інвестицій:

• Загальний обсяг капітальних інвестицій в економіку країни;

• Частка інвестицій в основний капітал у загальному обсязі капітальних інвестицій.

• Частка інвестицій у нематеріальні активи;

• Частка залучених та запозичених коштів у фінансуванні капіталовкладень;

• Обсяг прямих іноземних інвестицій в країну;

• Обсяг прямих інвестицій з крани;

Показники за якими оцінюють привабливість ринку фінансових інвестицій:

• Відношення темпів зростання фондового індексу до темпів зростання ВВП;

• Кількість громадян-власників цінних паперів;

• Частка доходів населення що вкладається в цінні папери;

• Частка заощаджень населення в іноземній валюті;

• Кількість кампаній що пройшли лістинг у загальній кількості акціонерних товариств;

• Рівень капіталізації фондового ринку до ВВП;

• Рівень автоматизації та інформатизації;

• Ліквідність ринку;

• Співвідношення дохідність-ризик.

27. Інвестиційна привабливість галузі економіки

Привабливість галузі залежить від її гнучкості та стабільності, тобто від рівня її галузевого ризику – ймовірності витрат у наслідок зміни в економічному стані галузі.

Під час аналізу галузевого ризику враховують такі чинники:

• Діяльність фірм певної галузі;

• Стійкість діяльності фірм певної галузі порівняно з економікою країн взагалі;

• Результати діяльності різних фірм всередині певної галузі, наявність значних розходжень в результатах.

Галузевий ризик пов'язаний зі специфікою галузей економіки, що обумовлена 2ма факторами:

Циклічними коливаннями та стадією життєвого циклу галузі.

За цими ознаками всі галузі поділяють на такі що більше чи менше зазнають впливу циклічних коливань, а також на стабільні(зрілі), зростаючі(молоді) та ті, що скорочуються(вмираючі).

Обираючи галузь для інвестування Світовий банк пропонує оцінювати сім груп основних чинників, що характеризують стан справ у ній:

1. Параметри досліджуваного ринку: розмір ринку, темп зростання, циклічність попиту, еластичність цін, прибутковість, диференціація продукту;

2. Рівень конкуренції: наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, наявність товарів замінників.

3. Бар’єри входження підприємства в галузь: капіталомісткість галузі, наявність каналів розподілу, захищеність з боку держави.

4. Бар’єри виходу підприємства з галузі: обмеження державного та соціального характеру, можливість перепрофілювання активів.

5. Відносини з постачальниками: наявність місцевих постачальників, рівень вертикальної інтеграції з постачальниками.

6. Технологічні фактори: рівень технічних нововведень у галузі, складність продукції виробництва, капітало та наукоємність продукції.

7. Соціальні фактори: трудова дисципліна, вплив громадських організацій.

Оцінювання інвестиційної привабливості здійснюють шляхом ранжування галузей: 1)за окремими показниками, 2)за блоками показників, 3)за зведеними підсумками показників. Ранжування відбувається від 0 до 100. Чим вищий показник тим більше грошових коштів потрібно галузі для оновлення технологічної бази і комунікацій і тим швидше здатна галузь ці кошти окупити або повернути.

Більшість західних методик оцінювання прибутковості галузей поділяє галузеві комплекси на чотири групи.

1)Дійні корови – галузі що виробляють високоприбуткову продукцію, перебувають на стадії зрілості, їм властивий стійкий збут.

2)Зірки – галузі що виробляють продукцію поки що в малих обсягах. В майбутньому вони перетворяться на дійних корів, але нині потребують значних інвестицій, так як перебувають на стадії зростання.

3)Важкі діти – колишні зірки, що перебувають на стадії насичення ринку. Тут доцільно ухвалити рішення про принципово нові види виробництва, перенести капітал в іншу сферу.

4)Собаки – галузі що характеризуються низькою продуктивністю і рентабельністю. Гроші з цих галузей потрібно терміново вилучати.

Існує також класифікація галузей економіки з позиції оцінювання їх виживання в майбутньому:

1. Кризова галузь що характеризується різким падінням рівнів виробництва;

2. Депресивна галузь що має неясні перспективи розвитку та перебуває в стадії застою, доходи якої значно нижчі за середні в промисловості;

3. Згасаюча галузь що виробляє застарілу продукцію та працює за застарілими технологіями;

4. Стабільна галузь результати якої стійкі та перспективи є вищими середньогалузевих.

5. Перспективна галузь

6. Зростаюча галузь

28.Інвестиційна стратегія як складова загальної стратегії

Загальна стратегія – сукупність цілей та завдань, шлях та напрямок розвитку підприємства, способи досягнення цілей щодо посилення позиції на ринку.

Інвестиційна стратегія – сукупність цілей щодо здійснення капіталовкладень та вкладень у фінансові активи в довгостроковій перспективі, формування оптимальної сукупності між ними.

Як правило в межах ІС передбачають 2 цілі

1. збільшення доходності підприємства

2. зменшення рівня їх ризикованості

Для їх досягнення необхідно:

1)вивчення зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозув. конюктури інвестиційного ринку

2)проведення маркетингових досліджень

3)пошук нових прибутків

4) оцінка інвестиційних проектів

5) формування бюджету інвестування

6)формування оптимальної структури інвестування

Під час розроблення інвестиційної стратегії підпригмство має змогу розв’язати кілька важливих завдань. До них належать:

— забезпечення механізму реалізації довгострокових загальних та інвестиційних цілей майбутнього економічного і соціального розвитку підприємства;

— реальне оцінювання інвест. можливостей підприємства, забезпечення максимального використання його внутрішн. Інвест. потенціалу та можливості активного маневрування інвестиційними ресурсами;

— забезпечення швидкої реалізації нових перспективних інвест. можливостей;

—мінімізація негативних для діяльності підприємства наслідків впливу неконтрольованих чинників зовнішнього середовища;

— визначення переваг інвестиційної діяльності підприємства порівняно з конкурентами;

— забезпечення взаємозв’язку стратегічного, поточного та оперативного управління інвестиційною діяльністю;

Класифікація інвестиційної стратегії здійснюється за певними критеріями:

1.за масштабами розробки

а)загальна

б)допоміжна

2.залежно від темпів розвитку

а)стратегія стійкого розвитку

б)стратегія підтримки інвестиц. діяльності (стабілізації)

в)подолання нестійкості (виживання)

3. Залежно від способів забезпечення бажаних параметрів інвестиційної діяльності

а) стратегія концентрованого розвитку інвестиційної діяльності

б)стратегія диверсифікації розвитку

в)стратегія інтегрованого розвитку ІД

29. Передумови та етапи розробки ІС

Інвестиційна стратегія – сукупність цілей щодо здійснення капіталовкладень та вкладень у фінансові активи в довгостроковій перспективі, формування оптимальної сукупності між ними.

Початковими етапом щодо розробки ІС – ідентифікація наявного інвестиційного рівня підприємства.

Його можна характеризувати за такими параметрами:

1. інвестиційні можливості пі-ва та рівень їх інфляційного захисту

2. відповідність рівня інвестиційної активності планам розвитку пі-ва

3. наявність загальної стратегічної концепції майбутнього розвитку

4. ефективність на підприємстві системи аналізу, контролю та планування

5. рівень інвестиційної культури

Специфіка ІС значною мірою зумовлюється стадіями життєвого циклу підприємства:

1. С. народження – проникнення на ринок та організація господарської діяльності навіть за умов їх збитковості

2. С. дитинства – ІС має забезпечити закріплення на ринку та беззбиткову діяльність

3. юність – розширення виробництва та системне зростання прибутку

4. рання зрілість – можлива диверсифікація діяльності, збільшення прибутку

5. пізня зрілість – стабілізація обсягів виробництва шляхом збереження того ж рівня прибутку та фінансової стійкості

6. старіння необхідна організація, кардинальна зміна системи управління різними інноваціями , зміна сфери діяльності.

Принципи формування ІС – це сукупність вимог до системи управління її структури, організації управлінської діяльності, технології управління.

До основних принципів належать:

• узгодженість перспективного, поточного, оперативного управління інв.-ою діяльністю

• адаптивність стратегії до будь-яких зовнішніх змін

• альтернативність стратегії інвестування

• врахування ризикованості

Послідовність етапів розробки інвестиційної стратегії:

1. визначення загального періоду формування ІС

2. дослідження факторів зовнішніх інвестицій підприємства

3. оцінювання сильних та слабких сторін підприємства з точки зору інвестування (SWOT- аналіз)

4. формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності

5. аналіз стратегічних альтернатив інвестиційної діяльності здійснюється виходячи із співвідношення фінансових та реальних інвестицій, а також виходячи з регіональної та галузевої спрямованості вкладень.

На співвідношення реальних та фінансових інвестицій впливають такі фактори:

• стан економіки

• функціональна спрямованість підприємства

• життєвий цикл підприємства

• розмір підприємства

• прогнозована процентна ставка

• прогнозований темп інфляції

• визначення стратегічних напрямів формування інвестиційних ресурсів (власні, позичені(кредитні), залучені кошти)

• формування інвестиційної політики

• розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційної стратегії

• розроблення, аналіз, оцінка результатів ІС

Критерії оцінки результативності стратегії:

• узгодження стратегії із змінами зовнішнього середовища

• реалізованість інвестиційної стратегії

• узгодженість стратегії із внутрішнім потенціалом підприємства

• прийнятність рівня ризиків

• економічна ефективність інвестиційної стратегії

• перегляд і коригування ІС

Перегляд можливий лише на основі відповідного моніторингу інвестиційних процесів.