4. Види бібліотечних каталогів

Бібліотечні каталоги призначені для задоволення різних інформаційних запитів читачів: тематичних, адресних тощо. Задовольнити різноманітні запити за допомогою одного каталогу неможливо, тому що структура, обсяг та інші характеристики окремого каталогу дають змогу здійснювати пошук інформації лише за обмеженою кількістю ознак. Це суперечить багатоаспектному характеру запитів споживачів інформації.

Бібліотечним каталогам притаманні різноманітні ознаки, тому їх можна класифікувати за фасетно-блочною схемою.

Фасет 1. За способом групування бібліографічних записів:

1. абеткові (алфавітні);

2. систематичні;

3. предметні;

4. нумераційні;

5. регіональні;

6. комплексно-системні;

7. словникові;

8. хронологічні.

Фасет 2. За призначенням:

2.1. службові;

2.2. читацькі;

2.3. читацько-службові.

Фасет 3. За обсягом відображення фонду:

3.1. зведені;

3.2. центральні;

3.3. генеральні;

3.4. підфондів.

Фасет 4. За видами документів, що в них відображені:

1. книг;

2. періодичних видань;

3. нотних;

4. картографічних документів;

5. нормативно-технічних;

6. патентних.

Можливість подання в бібліографічному записі крім бібліографічного опису, ще й класифікаційних індексів, предметних рубрик створює початкові передумови для організації різних видів каталогів на основі різних способів групування цих записів. В абетковому (алфавітному) каталозі записи документів незалежно від змісту групуються в алфавітному порядку заголовків індивідуальних і колективних авторів та назв творів. При такій побудові каталогу можливо з’ясувати, чи є в бібліотеці той або інший документ, які твори певного автора містяться у фонді бібліотеки, якими виданнями представлена книга, якою мовою. У систематичному каталозі записи впорядковані відповідно до вибраної наперед класифікаційної системи, тобто залежно від змісту документів за галузями знань, а в межах кожної галузі – в послідовності від загальних питань до більш конкретних. У результаті записи документів, які стосуються однієї галузі знання, з одного питання накопичуються в одному місці. Цей каталог дає відповідні на запитання про наявність документів із певною галузі знань, теми. Предметний каталог за своєю структурою подібний енциклопедичному словнику. Бібліографічні записи в ньому групують за алфавітом назв предметів, про які йдеться в документах. Це надає можливість оперативно відповісти на запитання, які документи про конкретний предмет містяться у фонді бібліотеки, незалежно від галузі, з точки зору якої цей предмет розглядається.

Специфічну структуру мають регіональні каталоги. Вони відображають документи, що стосується відповідного регіону (краєзнавчі) чи країни (країнознавчі). Отже, територіальна ознака змісту документа для них є первинною. У подальшому групування записів здійснюється або в галузевому, або у предметно-тематичному порядку. Типовим щодо цього є систематичний краєзнавчий каталог, поширений у вітчизняних бібліотеках.

Менш поширеним, але оригінальним за структурою є комплексно-системний каталог, який організовують та ведуть бібліотеки сільськогосподарського профілю. Бібліографічні записи розміщують за галузями знань у систематичній послідовності, а всередині них – за комплексами предметних рубрик.

Більшості бібліотечних каталогів притаманна спрямованість на задоволення певних запитів, проте серед них є різноаспектні, комбіновані. До комбінованих каталогів, які об’єднують різні способи групування бібліографічних записів, належить словниковий або перехресний каталог, поширений у бібліотеках США, Великої Британії, інших країн. У словниковому каталозі записи розташовують в алфавітному порядку предметних рубрик, а також заголовків та назв документів. Цей каталог є механічним поєднанням абеткового та предметного каталогів і відповідає на такі основні запитання: чи є в бібліотеці документ, автор якого відомий читачеві; які документи даного автора є в бібліотеці; які документи з конкретного предмета чи теми є в бібліотеці. На перший погляд, словниковий каталог має великі переваги, оскільки може замінити два каталоги. Але разом із тим цей каталог громіздкий, користуватися ним незручно, адже доводиться переглядати багато зайвих записів у процесі авторського і предметного пошуку.

Перелік каталогів, визначених за ознакою структури, досить великий, однак певне розповсюдження мають лише деякі. У географічному каталозі впорядковані за абеткою місць видання документів; нумераційний групує записи у зростаючій послідовності порядкових номерів технічних документів (стандартів, описів винаходів тощо); топографічний побудований за такою ж схемою, як і розташований бібліотечний фонд на полицях; у хронологічному каталозі записи впорядковані відповідно до дат видання документів (дійсних та встановлених). Усі каталоги, якщо зважати на їх можливості щодо відбиття складу та змісту бібліотечного фонду, можуть бути об’єднані у дві групи. Першу групу становлять каталоги, побудовані за формальними ознаками документів (прізвище автора, назва, порядковий номер тощо). Це абетковий, нумераційний, географічний каталог та ін. Їх особливістю є те, що вони не висвітлюють зміст фонду. Другу групу складають ті, що розкривають зміст фонду. До них належать систематичний, предметний, словниковий, регіональний та інші каталоги. Їх називають реальними (від латинського слова res – річ).

Важливою ознакою бібліотечних каталогів є їх призначення. За цією ознакою розрізняють три види каталогів: службові, читацькі чи читацько-службові. Такий поділ каталогів пояснюється виробничою необхідністю і намаганнями бібліотекарів створити для читачів належні умови для роботи з ними. Службові каталоги необхідні для повсякденної роботи з каталогізації фонду. Вони створюються як на весь фонд (генеральні), так і на різні допоміжні фонди. Їх особливістю є спрощене оформлення, відсутність додаткових записів, всеохоплююча повнота, наприклад вони включають усі перевидання, дефектні примірники тощо. За часів тоталітарного режиму в них приховувалася інформація про документи, які не відповідали пануючій ідеології. Службові каталоги насамперед поширені в найкрупніших бібліотеках та в ЦБС (облікові каталоги тощо).

Читацькі каталоги призначені для користувачів бібліотеки. Вони оформлені за всіма вимогами з урахуванням низки факторів, що впливають на якість і оперативність пошукової роботи. Так, крім основних, тут представлені додаткові записи, вони мають розлогий довідково-посилальний апарат, відбивають останні чи най значиміші документи, постійно рекламуються бібліотекою.

До читацько-службових належать каталоги різних самостійних підфондів. Це каталоги функціональних та комплексних відділів бібліотеки, наприклад каталоги патентно-технічного, нотно-музичного, краєзнавчого відділів тощо. Вони одночасно призначені для внутрішньої роботи та обслуговування читачів.

За ознакою обсягу відображення фонду каталоги поділяються на зведені, центральні, генеральні, каталоги підфондів. Зведені охоплюють фонди декількох самостійних бібліотек. Центральні відображають єдиний фонд ЦБС, тобто фонд центральної бібліотеки та бібліотек-філіалів. Генеральні охоплюють фонд усіх відділів бібліотеки, каталоги підфондів відбивають фонди структурних підрозділів бібліотеки, ЦБС, наприклад фонд абонемента, читального залу, бібліотеки-філіалу тощо.

За ознакою видів документів можуть бути створені каталоги друкованих видань, аудіовізуальних, неопублікованих документів. Найпоширенішими, з огляду на склад бібліотечних фондів, є каталоги книг, періодичних, нотних та картографічних видань. Каталогізація засвідчила, що складання самостійних каталогів на окремі види документів полегшує та прискорює пошук користувачами необхідної бібліографічної інформації.

Наведена типізація бібліотечних каталогів має, перша за все, наукове та начальне значення, свідчить про складність цього об’єкта та намагання фахівців створити незалежні умови пошуку документів. На практиці ж не існує жодного каталогу, побудованого лише за однією класифікаційною ознакою. Наприклад, зведений каталог періодичних видань об’єднує такі ознаки: групування бібліографічних записів (абетковий), обсяг відображеного фонду (зведений), вид документа (періодичні видання). Саме поєднання декількох ознак дозволяє виконувати бібліотечним ІПС притаманні їм функції.

Існування великої кількості каталогів у бібліотеках зумовлено неможливістю створити єдиний каталог у традиційній картковій чи навіть книжковій формі через різні технологічні, методичні та психологічні причини. Це явище породжує численні проблеми: вести багато каталогів складно й коштовно; звести є їх кількість до мінімуму означає втрату певної інформаційної ємкості. Однак сучасні інформаційні технології, що стають надбанням вітчизняних бібліотек, дозволяють усунути ці проблеми, завдяки організації електронних каталогів.