4. Економічна система та методологія а.Сміта.

Адам Сміт – видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях і в працях його послідовника Д.Рікардо класична політекономія досягла найвищого розвитку.

Сміт ставить перед собою наукове завдання комплексного дослідження людини. У своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. Метод, що використовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Сміт пише, що за умов вільної конкуренції складною взаємодією господарської діялності людей керує «невидима рука», тобто економічне життя людей підпорядковується об’єктивним закономірностям. Він є прихильником вільної гри господарських сил, невтручання держави в економічне життя.

Першоджерелом багатства Сміт вважав працю, а доходом суспільства – товари. Сміт писав, що вирішальним фактором зростання багатства й «загального добробуту» є поділ праці, який веде до збільшення продуктивності праці.

В теорії вартості категорію «цінність» Сміт приривнював до «вартості». Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Сміт перший писав, що ціну товару складають три фактори – земля, праця і капітал.

Сміт був прихильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці. Також він вперше поділив капітал на основний і оборотний.

Заслуга Сміта полягає в тому, що він започаткував систематизований виклад політичної економії.

5. Основні ідеї економічного вчення д.Рікардо.

Рікардо був прихильником концепції економічного лібералізму, що не допускає жодного державного встручання в економіку та передбачає вільне підприємництво та вільну торгівлю. Ключові моменти економічної теорії за Рікардо:

1. Існує три основні класи та відповідні їм види доходів:

• власники землі – рента;

• власники грошей і капіталу, що необхідний для обробки цієї землі – прибуток;

• робітники, що обробляють цю землю – заробітна плата.

2. Головна задача політичної економії – визначити закони, що керують розподілом доходів.

3. Держава не повинна втручатися ані в виробництво, ані в обмін, ані в розподіл. Державна політика повинна будуватися на економічних принципах, а основний спосіб взаємодії держави з населленям зводиться до оподаткування. Але податки не повинні бути високими, бо якщо вагома частина капіталу виключається з обігу, то результатом стає зубожіння більшої частини населення, оскільки єдиним джерелом багатства нації є саме накопичення. «Найкращий податок – менший податок». Ріст доходів капіталістів обов’язково веде до зниження доходів робітників, та навпаки.

Серед теорій Д.Рікардо варто виділити теорію вартості, теорію капіталу, теорію ренти, теорію заробітної плати, теорію грошей, теорію відтворення, теорію порівняльних переваг.

6. Характеристика основних постулатів класичної школи.

1. Людина розглядається лише як «економічна людина», в якої є лише одне прагнення – до власної вигоди, до покращення свогого добробуту. Мораль, культура, звичаї та ін не беруться до уваги.

2. Всі суб’єкти ринку, операцій вільні та рівні перед законом. Вони повинні бути далекоглядними та передбачливими. Ніхто не винний в їхніх промахах, невдачах.

3. Кожен суб’єкт повністю обізнаний про ціни, прибутки, заробітну плату та ренту на будь-якому ринку як в даний момен, так і в майбутньому.

4. Ринок забезпечує повну мобільність ресурсів: праця та капітал вільно переміщуються в потрібне місце.

5. Еластичність чисельності робочих по заробітній платі не менше одиниці. Інакше кажучи, ріст зарплати веде до скорочення чисельності робочої сили, а її падіння – навпаки – до зменшення кількості робітників.

6. Єдиною метою капіталіста є прибуток.

7. Головним фактором зростання багатства є накопичення капіталу.

8. Існує вільний ринок і держава в цілому не втручається в економіку. Головним регулятором ринку є «невидима рука» (за Смітом). Вона забезпечує оптимальний розподіл ресурсів.