1. Предмет, метод та завдання «Історії економічних учень»

Економічна думка пройшла довгий шлях від появи уявлень про господарське життя, поглядів економічного характеру до формування економічних теорій.

Предметом історії економічних учень є вивчення виникнення і розвитку економічних ідей, течій і шкіл, формування і розвиток економічної науки.

Завдання «Історії економічних учень» – поглибити вивчення та осмислення основних етапів та напрямів розвитку економічних теорій. Історія економічних вчень розкриває передумови та закономірності еволюції світової економічної науки, систематизує економічні знання і дає аналіз, висвітлює економічні концепції основних шкіл і напрямів економічної думки, знайомлять з досягненнями видатних економістів. Серед завдань також можна виокремити аналіз наукового внеску окремих шкіл та напрямів економічної теорії, розгорнута характеристика сучасних економічних течій.

Серед методів в літературі виділяють, в основному, два принципи: історичний, або хронологічний, і логічний. Історичний підхід передбачає розгляд ідей, теорій за часом їхнього виникнення та формування. Такий підхід часто поєднують з аналізом соціально-економічних умов, що в них формувалися ці погляди та ідеї. Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій та теорій, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями. У такому разі досліджується логіка розвитку концепцій, теорій. Може застосовуватись і територіальний метод, що передбачає дослідження історії економічної думки в певних країнах.

Знання історії економічної думки важливе для оволодіння культурою економічного мислення, для творчого српийняття й використання економічної теорії, для подальшого розвитку економічної науки.

2. Плюралізм теорій та напрямків економічної думки: причини існування та наслідки.

Однією з основних причин плюралізму в економічній науці є відмінність в методах дослідження. Різноманіття теорій економічної політики також є фактором різноманітності наукових теорій. Ряд відомих вчених минулого та сучасності визнали неминучим існування різних і конкуруючих теорій в сфері економічної та соціальної політики. Плюралізм в економічній теорії ніколи не мав і донині не отримав однозначної оцінки. Вчені різних напрямів, як правило, вважають плюралізм неминучим і позитивним явищем. По-перше, кожна теорія відображає певну істотну сторону, зріз реальності, і отже, здійснює певний внесок в науку. По-друге, лише з позицій плюралізму теорій можна правильно зрозуміти природу і функціонування економічних систем, господарських механізмів, як минулого, так і сучасності. По-третє, завдяки плюралізму уряди мають можливість практичного вибору теорій, використовуваних для обґрунтування і здійснення економічної політики. Це має особливе значення при змінах курсу, які вже неодноразово відбувалися.

3. Історичні умови виникнення, теоретико-гносеологічні корені та загальна характеристика класичної школи політичної економії.

Розвиток капіталістичних відносин (17 – початок 18 ст) спричинив занепад меркантилізму (насамперед в Англії). Інтереси буржуазії переміщуються зі сфери обігу у сферу виробництва. На перший план виходить промисловий капітал. Вчення меркантилістів уже не було взмозі вирішити проблеми буржуазії, яка потребувала обґрунтування головних засад капіталістичного виробництва, розробки таких категорій як заробітна плата, прибуток, рента.

Представники класичної політекономії (У.Петті, П.де Буагільбер, А.Сміт, Д.Рікардо) зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин, використовуючи метод наукової абстракції. Доводили, що в економічному житті панують об’єктивні закони. Вони не залежать від волі людини, але можуть бути нею пізнані. Класична політекономія проголосила принцип економічної свободи, максимального обмеження впливу держави на економічне життя. Політекономія стала наукою про категорії й закони економічного життя. В працях представників класичної політичної економії було дано глибокий аналіз основних категорій товарного господарства: товару, грошей, цінності (вартості), капіталу, прибутку, заробітної плати, ренти.