38. Дайте загальну характеристику Кароліни 1532 р.

"Кароліна" являє собою судово-наказательное уложення законів імперії, призначене для керівництва в судах імперії, зокрема для суддів і шеффенів. Воно було створене в правління Карла V (1500-1558 рр.), обговорено в рейхстазі і прийнято в 1532 р. Назва "Кароліна" походить від латинського перекладу Уложення. Ухвала складається з 219 статей, приблизно третина з них (ст. 104-180) присвячені карального (кримінально-наказательному) права, інші - судово-процесуального регулювання. В Уложенні є запозичення з італійської юриспруденції, а також з подібних за призначенням судебников. Всі вони представляли собою різновиди реципированного римського права. Це був своєрідний підсумок робіт глоссаторов і постглоссаторов над загальними судовими звичаями. Ухвала складена у жанрі повчання імператора, написаного на його ж прохання вченими-юристами і призначеного для використання на всьому великому просторі імперії. У разі виникнення сумнівів у суддів їм рекомендувалося "просити і шукати вказівок у своїх вищих судів, обізнаних у складних стародавніх звичаях". У ст. 119 спеціально роз'яснювалося, у кого і в яких місцях повинно шукати необхідних вказівок.

39. Визначте відмінності німецького абсолютизму від англійського і французького.

Абсолютна монархія в Німеччині, встановлювався на загальному тлі феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств. Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів.Особливо яскраво абсолютизм князівської влади проявився в Пруссії та Австрії, що суттєво відрізнялися одна від одної. Пруссія, яка остаточно сформувалася у 1701 р., була онімечченою, центра­лізованою державою, а її король - членом імперської колегії кур­фюрстів. Вищим органом державного управління була Таємна рада, що складалася з трьох самостійних департаментів: іноземних справ, юстиції та внутрішніх справ. Діяли станові установи-ландрати, до складу яких належали призначені королем представники дворянства, що виконували й загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасовано. Членів міських магістратів призначав уряд. У цій частині Німеччини значного розвитку набули бюрократизм і дріб'язкова регламентація життя підданих. Звичним явищем були арешти, конфіскації та переслідування іновірців. Прусську державу цього часу можна назвати поліцейською. Подібна система поліцейського управління склалася й у Австрії, хоча остання і не була такою централізованою, як Пруссія, та відзнача­лася багатонаціональним складом населення. На чолі держави стояв монарх, якого з XV ст. призначав імператор, і він, разом з Таємною Радою, становив вищий орган влади й управління. Згодом Таємну Раду було замінено Конференцією, що поступово перетворилася на постійний орган, але з не точно визначеним складом. Військовими справами відала придворна Військова рада. У1760 р. було засновано, Державну раду, на яку покладалося завдання з розгляду законо­проектів і контроль за виконанням законів. Адміністративно-територіальна Австрійська монархія поділялася на провінції, очолювані намісниками, яких обирали місцеві станово-представ­ницькі органи. У містах управління здійснювали місцеві управи та бургомістри.