36. Визначте та проаналізуйте особливості англійського абсолютизму.

Як і в інших країнах Західної Європи, абсолютна монархія в Англії утверджується в період розпаду феодалізму та зародження капіталі­стичних відносин. Однак, порівняно з класичним, англійський мав такі особливості:

поряд із сильною королівською владою продовжував існувати Парламент;порівняно незначний рівень бюрократизації та централізації державного апарату та збереження порівняно розвинутого місце­вого самоврядування;збройні сили як постійна армія були нечисленними.Вищими органами влади й управління були король, Таємна рада та Парламент. Реальна влада зосереджувалась у руках короля, що через численні й тільки йому підпорядковані органи здійснював законодавчі, виконавчі та судові функції. Після прийняття в XVI ст. законів, які про­голошували короля главою англіканської церкви, остання втрачає самостійність і перетворюється на частину державного апарату. Поєднан­ня світської та церковної влади значно посилювало авторитет корони. Одним з вищих органів управління була Таємна рада, до складу якої належали представники як феодальної знаті, так і нового дворян­ства (джентрі) та буржуазії, що тільки зароджувалася. Вони обіймали тут вищі посади: лорда-канцлера, лорда скарбника, лорда охоронця великої печатки, лорда адмірала та ін. До компетенції Таємної ради належали: управління заморськими колоніями, регулювання зовнішньої торгівлі, розгляд деяких судових справ.

Після виникнення окремої Англіканської церкви вищим церковним органом країни стає Висока комісія. Установлення абсолютизму в Англії зовсім не означало, що її королі повністю стали незалежними від Парламенту. Парламент продовжував скликатися й при абсолютизмі. При Тюдорах він навіть розширив свої повноваження, будучи водночас слухняним інструментом у руках королів. Суперечності між королем і Парламентом розпочалися тільки з кінця XVI ст., коли абсолютизм перестав задовольняти буржуазні елементи суспільства. Місцеві органи влади й управління зі встановленням абсолютної монархії стали більш залежними від центральних органів. Вони залежали від Таємної ради, що спрямовувала та контролювала їх. Установився порядок призначення королем на всі посади місцевих органів.

37. Обґрунтуйте правове закріплення феодальної роздрібненості Німеччини у Золотій Буллі.

У ХIII ст. Священна Римська імперія вступила у смугу кризи, а згодом і занепаду. У 1254 р. помер останній король із династії Штауфенів. Імперія припинила свої намагання підкорити Італію і перестала бути суперницею римських пап: у ній розпочався період міжцарів'я (1254-1273 pp.). Німеччина розпалася на багато світських та церковних володінь, міст і окремих рицарських володінь. З цього найбільше скористалися князі, які округлювали свої володіння і зміцнювали владу. Після формального відновлення влада імператора була настільки ослабленою, що він реально управляв лише своїми родовими володіннями. Імперські князі ревно стежили за посиленням імператорської влади і прагнули обрати імператором слабшого. У період міжцарів'я встановився порядок, коли імператора обирали сім наймогутніших князів імперії, яких називали курфюрстами. На імператорську корону претендували представники з родин Габсбургів і Люксембургів.

У середині XIV ст. політичний центр імперії перемістився в Чехію. Імператор Карл IV (1346-1378 pp.) з династії Люксембургів був одночасно і королем Чехії. У своїй політиці основну увагу він приділяв власним родовим володінням: перебудував Прагу, заснував 1346 р. Празький університет, проте у всьому спирався на німецьких переселенців, що згодом призвело до гострого національного конфлікту в Чехії та гуситського руху. Карл IV, розуміючи, що утримувати імперію під своєю владою він не зможе, вирішив закріпити існуючий стан речей, за якого імперія лише об'єднувала окремі самостійні князівства, міста та ін. Так, у 1356р. він оголосив Золоту буллу, що закріплювала роздробленість Німеччини. Булла підтверджувала порядок обрання німецького короля курфюрстами більшістю голосів. Король після коронації папою римським ставав одночасно імператором. Булла закріплювала привілеї князів на вищий суд, розроблення копалень, монети, збирання золота. Дозволялося вести «законно оголошені» війни. Проте війни васалів проти сюзерена було заборонено. Золота булла стала основою для законів імперії аж до її ліквідації 1806 р. Від кінця XV ст. імперію почали називати Священною Римською імперією германської нації.