31. Визначте особливості абсолютної монархії у Франції.

Абсолютизм - це третій і останній період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися у зв'язку з роз­витком продуктивних сил У форму­ванні абсолютизму у Франції були зацікавлені всі прошарки, що пов'язували своє майбутнє із сильною королівською владою.

Кардинал Рішельє здійснив політику централізації, заявляв що найважливіша його мета велич короля, а інша – велич королівства. Він намагався покінчити і з сваволею вельмож і самостійністю гугенотів, що йому вдалось у 1628р. після взяття столиці Лярошель. Гугенотське дворянство було винищене або змушене було втекти закордон. Здійснив ряд реформ у структурі державного апарату: відновив посади інтендантів, заборонив парламентам спрямовувати королю письмові протести, завів постійну армію і флот.

Влада короля поширюється на всю країну та на всі сфери держав­ного й суспільного життя. Від 1614 р. вона стала розглядатись як священна. Держава ототожнюється з особою короля. Не випадково французькому королеві ЛІодовикуXIV(1638-1715) легенда приписує вислів "Держава-це я.

Розширюється й ускладнюється система центральних органів владиг в 1661 р. створюється Великарада, до складу якої належали герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер, державні радники та ін. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася вужча за складом Верховна рада, питання внутрішньодержавного управлін­ня розглядала Рада депеш. Існувала також Рада з військових питань. У XVI ст. виникають такі впливові посади, як державні секретарі (з військових справ, морських справ, закордонних справ, двору), а з XVIII ст. їхні заступники, при яких утворюються бюро. Місцеве управління вирізнялося надзвичайною складністю та за­плутаністю. Його здійснювали численні служби: судове управління, фінансове управління, управління нагляду за шляхами та ін.У провінціях, містах, на великих шляхах створюється розгалужена система поліцейської служби, котру з 1667 р. очолює генерал-пейтенант поліції (завдання - підтримувати порядок у масштабах усього королівства).

32. Обґрунтуйте роль нормандського завоювання у розвитку феодальної держави Англії.

Становлення феодального ладу в Англії було завершено норманд­ським завоюванням, що закріпило характерні особливості англійського феодалізму - політичне об'єднання країни та централі­зацію державної влади. Усі землі Англії були поділені між переможцями - норманд­ськими й іншими французькими феодалами. Розділ землі був проведений у декілька етапів у міру захоплення території та конфіскації землі у представників англосаксон­ської знаті. Підтримка великими феодалами сильної королівської влади, зумовлена необхідністю утримувати панування над ворожим населенням і закріпаченим селянством, мала тимчасовий характер, оскільки суперечила їхньому прагненню досягти політичної самостій­ності та незалежності. Королі нормандської династії в своїй діяльності спиралися на середніх і дрібних феодалів.

На чолі держави стояв монарх, який здійснював вищу судову, законодавчу та виконавчу владу. Відбувалось упорядкування структури й уточнення компетенції вищого органу центрального управління - королівської курії, що поєднувала функції виконавчого, судового та фінансового органу. Відтак з посилен­ням королівської влади у складі курії виділяються окремі відомства -палата шахової дошки на чолі зі скарбником, відомство канцлера, Вищий суд короля на чолі з юсти-ціарієм. При королі діяла Велика рада, складалася з великих феодалів і найупливовіших посадовців. З часом вона поділилася на дві палати - судову та казначейства. У XII ст. король Генріх II здійснив судову та військову реформи.

Суть військової реформи: військова служба феодала на користь короля за користування загальним наділом була замінена сплатою "щитових грошей", за які король мав змогу наймати на військову службу будь-кого. Основні складові судової реформи:центральні королівські суди Розслідування справ тепер здійснювалося через присяжних - 12 лицарів і 4 вільних людей, які під присягою повинні були повідомляти про всі злочини, скоєні в окрузі;кожна вільна людина Англії відтепер мала право за певну плату перенести майновий спір у королівську курію, що підривало судову владу окремих феодалів та водночас посилювало й розширювало королівську юрисдикцію.