6. Юридичні акти, що є законодавчою базою функціонування підприємства.

Основою законодавчої бази діяльності підприємств є система статусних або компетенційних законів, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів. Дані закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Крім загальних законів до статусних відносяться закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. До них відносяться закони: «Про господарські товариства», «Про режим іноземного інвестування» та ін.

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі закону України «Про власність» регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві. До даного інституту входять нормативні акти:

• про управління державною власністю;

• про оренду державного та комунального майна;

• про приватизацію державного майна.

Окремим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного права. Система законодавства про договірне право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. До них слід віднести Цивільний кодекс України, Закон «Про підприємства в Україні», Господарський процесуальний кодекс тощо.

До наступних інститутів можна віднести законодавство про регулювання ринків капіталу, законодавство про зовнішньо­економічну діяльність, законодавство про господарські суди та господарський процес, законодавство про страхування та ін. .

7. Статут підприємства, його зміст.

Статут підприємства — це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства й розподілу прибутку, порядок реорганізації підприємства та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи.

Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" спеціально визначає обов'язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

Завдання статуту — дати найбільш повне уявлення про пра­вовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб'єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, , про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і при­бутком. Таке призначення статуту виявляється і в його струк­турі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей), як:

1. найменування та місцезнаходження фірми;

2. загальні положення;

3. предмет, цілі та напрямки діяльності фірми;

4. юридичний статус фірми;

5. зовнішньоекономічна діяльність;

6. майно фірми;

7. фонди фірми;

8. виробничо-господарська діяльність;

9. прибуток фірми та його розподіл;

10. відшкодування збитків;

11. органи управління та контролю фірми;

12. організація й оплата праці;

13. компетенція і повноваження органів трудового колективу;

14. облік та звітність;

15. припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація).

Усі ці розділи повинні міститися в статутах усіх видів підприємств, незалежно від їх організаційних форм власності. Водночас вони можуть об'єднуватися, а «наповнення» цих розділів конкретними положеннями залежить від виду підприєм­ства, вимог та бажань власників-засновників.

Організація підприємства, якщо кількість осіб, які бажають його заснувати, двоє або більше, починається з розробки та прийняття установчого договору.