22.Генеральна та галузева тарифні угоди. Основні положення та зміст.

Генеральна угода укладається між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями.

Генеральна угода фіксує домовленості між сторонами соціального партнерства, та регулює основні аспекти соціально-трудових відносин.

Повноваження сторін щодо розробки та підписання Генеральної угоди містяться у Законі України "Про колективні договори та угоди". У цьому ж законі визначено зміст Генеральної угоди:

• гарантії праці і забезпечення продуктивної зайнятості;

• мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;

• розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;

• соціальне страхування;

• трудові відносини, режим роботи і відпочинку;

• умови охорони праці і навколишнього природного середовища;

• задоволення духовних потреб населення;

• умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

Положення Генеральної угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Тарифна угода — це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової частини колективного договору є:

— форми і системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій та груп працівників;

— мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами і типами виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів і типів виробництв галузі (підгалузі);

— розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;

— види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат і умови їх надання;

— умови оплати праці за роботу в надурочний час, час простою, який мав місце не з вини працівника, при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника тощо.

У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою працівника як передбачені у колективному договорі, так і індивідуальні умови оплати праці.

Слід зважити на те, що норми тарифної угоди виробничого рівня можуть тимчасово (до 6 місяців) допускати рівень оплати праці нижчий від норм, визначених генеральною галузевою або регіональною тарифною угодою, але не нижчий від державних норм і гарантій в оплаті праці.

Протягом дії (строки визначаються сторонами переговорів) тарифних угод ніхто з представників сторін, що перебувають у сфері дії цих угод, односторонньо не може вимагати збільшення (зменшення) розміру оплати праці та пільг понад передбачені тарифною угодою.

23. Тарифна система оплати праці. Складові та їх характеристика.

Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Або це - сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників залежно від їх кваліфікації (складності робіт) та умов праці.

Тарифна система включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифна сітка формується на основі тарифної ставки 1 розряду та міжкваліфікаційних співвідношень. Тарифний коефіцієнт показує у скільки разів тарифна ставка п-ого розряду більше тарифної ставки 1 розряду.

Тарифна ставка 1 розряду – це абсолютний розмір винагороди за просту, некваліфіковану працю нижче якої не може проводитись оплата за виконану роботу. Тарифна ставка п-ого розряду – це абсолютний розмір зар. плати за 1 годину роботи визначеної кваліфікації.

Схеми посадових окладів використовуються для оплати праці керівників, спеціалістів, тех. виконавців. При цьому розмір окладу встановлюється залежно від посади, умов праці, обсягів виробництва. Особливістю застосування на підприємстві схеми посадових окладів є розробка штатного розпису. Шта́тний ро́зпис — організаційно-розпорядчий документ, що відображає структуру компанії, чисельність відділів, співробітників, а також розмір їх заробітної плати.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – це система вимог, яким повинен відповідати працівник певної професії і відповідної кваліфікації. Вони складаються на основі класифікатора професій. В Україні розроблено майже по всім професіям.