18. Поняття оплати праці. Основні положення Закону України «Про оплату праці».

Оплата праці - це встановлена угодою сторін (не нижче державного мінімуму) та передбачена колективними договорами, угодами систематична винагорода працівника за виконану роботу відповідно до трудового договору. Оплата праці є одним з елементів трудових правовідносин. Укладаючи трудовий договір, працівник домовляється про конкретний розмір оплати праці. Оплата праці провадиться згідно з його трудовим внеском і в різні періоди може бути неоднаковою. Тому "оплата праці" - одна з найважливіших правових категорій у системі трудового права України.Особливістю правового регулювання трудових відносин, у тому числі з питань оплати праці, є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, ухвалених органами різних рівнів, зокрема трудових колективів та профспілок.У першу чергу правове регулювання оплати праці здійснюється КЗпП України (глави П, VI, VU, VIII), законами України від 24 березня 1995 р. "Про оплату праці" (із змінами та доповненнями), від 1 липня 1993 р. "Про колективні договори і угоди", генеральними, регіональними, галузевими угодами, колективними договорами і локальними положеннями конкретних підприємств, а також іншими численними нормативно-правовими актами.При вирішенні конкретних питань оплати праці слід ураховувати закріплений у ст. 8 Конституції України принцип верховенства права, зокрема те, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Необхідно оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з погляду його відповідності Конституції України.

Слід підкреслити, що взагалі акти регулюють оплату праці тільки найманих працівників, праця яких обумовлена укладанням трудового договору. Ці акти не застосовуються, коли питання оплати праці виникають із цивільних правовідносин, зокрема, про стягнення дивідендів, виплату паїв та часток із майна кооперативів, колективних, орендних підприємств, господарських товариств тощо. Винагорода за працю власників, співвласників, членів господарських товариств є прибутком (доходом), який розподіляється між ними на підставі статуту або установчого договору.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Заробітна плата , Стаття 2. Структура заробітної плати, Стаття 3. Мінімальна заробітна плата , Стаття 4. Джерела коштів на оплату праці , Стаття 5. Система організації оплати праці , Стаття 6. Тарифна система оплати праці  , Стаття 7. Законодавство про оплату праці 

Розділ II. Державне регулювання оплати праці

Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці , Стаття 9. Умови  визначення розміру   мінімальної  заробітної плати, Стаття 10. Порядок   встановлення   і   перегляду   розміру мінімальної заробітної плати, Стаття 11. Мінімальні розміри  ставок  (окладів)  заробітної плати і порядок їх встановлення  , Стаття 12. Інші норми і гарантії в оплаті праці , Стаття 13. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету