1. 3 Методика аналізу технічного потенціалу пат «Львівський хлібокомбінат»

Дохідний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, що виникають в результаті використання вартості і можливого подальшого продажу.

Чим більший дохід що приносить об’єкт оцінки , тим більша величина його ринкової вартості .

Витратний підхід – базується на принципах заміщення найкращого і найефективнішого використання , збалансування .

Порівняльний підхід – ефективний у випадку існування активного ринку об’єкта власності , що можуть бути співставленні використовується така інформація :

- час продажу;

- місце знаходження;

- умови продажу;

- фінансування.

Метод капіталізації. Вартість ринкова підприємства = відношення доход чистий за рік / коефіцієнт капіталізації

Цей підхід підходить до ситуації в яких очікується , що підприємство прагне на протязі тривалого часу буде отримувати однакові величини прибутку.

Метод дисконтування грошових потоків баз-ся на прогнозуванні грошових потоків від використання ПП , який потім дисконтується за ставкою дисконту , що відповідає ставці доходу що потрібно інвесторам

Метод витратного доходу. Метод чистих активів ( різниця між сумою вартостей всіх активів підприємства і його зобов’язаннями.

Метод ліквідаційної вартості – це різниця між сумами вартості всіх активів підприємства і затратами на його ліквідацію.

Метод порівняльного підходу – метод розрахунку капіталу базується на ринкових цінах акцій аналогічних компаній

Метод угод ( метод продаж ) – оснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів в аналогічних компаніях .

Метод галузевих коефіцієнтів – дає можливість розрахувати орієнтовану вартість бізнесу по формулах виведених на основі галузевої статистики.

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз інтенсивності та ефективності використання основних виробничих засобів

В умовах ринкової економіки і конкуренції успішно функціонують ті виробники, які ефективно використовують свої ресурси, зокрема основні засоби виробництва. Від інтенсивності й ефективності використання основних засобів залежить дохідність капіталу і багато інших показників діяльності підприємства.

Для узагальнюючої характеристики ефективності й інтенсивності використання основних засобів застосовують такі показники:

• рентабельність капіталу, вкладеного в основні засоби (відношення прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних засобів);

• фондовіддача основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів);

• фондовіддача активної частини основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості активної частини основних засобів);

• фондомісткість (відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого призначення до вартості виробленої продукції за звітний період);

• відносна економія основного капіталу.

При розрахунку середньорічної вартості враховують не лише власні, а й орендовані основні засоби і не включають тих, що перебувають на консервації, резервних і зданих в оренду.

Індивідуальні показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі, наприклад середній випуск продукції в натуральному вираженні на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м2 виробничої площі та ін.

У процесі аналізу вивчають динаміку перелічених показників, виконання плану їхнього рівня, проводять міжгосподарські порівняння. Після цього вивчають фактори зміни їхньої величини.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є рентабельність капіталу, вкладеного в основні засоби. її рівень залежить не лише від фондовіддачі, а й від рентабельності продажів, а також від частки реалізованої продукції в її загальному випуску.

Після цього треба вивчити фактори зміни фондовіддачі основних засобів: зміну частки активної частини основних засобів у їхній загальній сумі, частки діючих машин і обладнання в активній частині основних засобів" фондовіддачі технологічного обладнання

Факторну модель фондовіддачі обладнання можна розширити" якщо час роботи одиниці обладнання подати як добуток кількості відпрацьованих днів, коефіцієнта змінності і середньої тривалості зміни.

Середньорічна вартість технологічного обладнання дорівнює добутку кількості і середньої вартості його одиниці.

Третій умовний показник фондовіддачі розраховують за його фактичною вартістю, фактичною кількістю відпрацьованих днів, фактичним коефіцієнтом змінності і за базовим рівнем решти факторів.

Для розрахунку впливу факторів третього порядку на рівень фондовіддачі машин і обладнання необхідно знати, як змінився обсяг виробництва продукції у зв'язку із заміною обладнання або його модернізацією. З цією метою треба порівняти випуск продукції на новому і старому обладнанні за період після його заміни й одержаний результат поділити на фактичну середньорічну вартість технологічного обладнання.

Вплив факторів зміни фондовіддачі на рівень рентабельності основного капіталу визначають множенням абсолютно приросту фондовіддачі за рахунок І-го фактора на базовий рівень рентабельності продажів.

На основі цього розрахунку можна встановити невикористані резерви підвищення рівня рентабельності основних виробничих фондів. За рахунок скорочення цілоденних і внутрізмінних простоїв обладнання і підвищення коефіцієнта змінності до планового рівня підприємство мало можливість підвищити рентабельність основного капіталу на 10,83 %

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий випуск продукції при реально наявному обсязі виробничих ресурсів і досягнутому рівні техніки, технології та організації виробництва. Вона може виражатися в людино-годинах, машино-годинах або в обсязі випуску продукції в натуральному чи вартісному вираженні. Виробнича потужність підприємства не може бути постійною. Вона змінююється разом з удосконаленням техніки, технологій та організації виробництва і стратегій підприємства.

Ступінь використання виробничих потужностей характеризується такими показниками:

а) коефіцієнт використання потужності:

Фактичний ( плановий) річний обсяг виробництва продукції

Середньорічна виробнича потужність підприємства

б) коефіцієнт інтенсивного завантаження потужності.

Фактичний або плановий фонд робочого часу Розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий для визначення виробничої потужності

Вивчають динаміку цих показників" виконання плану їхнього рівня і причини їхньої зміни, такі як введення в дію нових і реконструйованих підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Фактори зміни Ті величини можна встановити на основі звітного балансу виробничої потужності, який складають у натуральному і вартісному вираженні в зіставних цінах за видами продукції, які випускають у цілому по підприємству.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне, встановлене (здане в експлуатацію) і діюче (фактично використовуване у виробництві). Частина встановленого обладнання може перебувати у резерві, на модернізації, у ремонті, на консервації.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:

• коефіцієнт використання наявного обладнання:

• коефіцієнт використання парку встановленого обладнання.

Підвищення ефективності використання діючого обладнання можна досягнути екстенсивним шляхом (завдяки більш повного використання його за часом) та інтенсивним (більш повного використання його потужності).

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

• календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);

• режимний фонд часу - (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

• можливий фонд - відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;

• плановий фонд - час роботи обладнання за планом;

• фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.

У процесі аналізу вивчають динаміку цих показників, виконання плану і причини зміни їх.

За групами однорідного обладнання розраховують зміну об-сягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності й інтенсивності використання.

Основні джерела резервів збільшення випуску продукції і підвищення рівня фондовіддачі. Методика підрахунку їх.

На завершення аналізу підраховують резерви збільшення випуску продукції і фондовіддачі. Ними можуть бути введення в дію невстановленого обладнання, його заміна і модернізація, скорочення цілоденних і внутрізмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, інтенсивніше його використання.

Резерви збільшення випуску продукції за рахунок введення в дію нового обладнання визначають множенням його додаткової кількості на фактичну величину середньорічного виробітку в звітному періоді або на фактичну величину всіх факторів, які формують її рівень.

Скорочення цілоденних простоїв обладнання за рахунок конкретних оргтехзаходів приводять до збільшення середньої кількості відпрацьованих днів кожної його одиниці за рік. Цей приріст необхідно помножити на можливу (прогнозовану) кількість одиниць обладнання і фактичний середньоденний виробіток одиниці у звітному періоді.

Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації виробництва, необхідно можливий приріст цього коефіцієнта помножити на плановану кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток.

За рахунок скорочення внутрізмінних простоїв збільшується середня тривалість зміни, а отже, і випуск продукції* Для визначення величини цього резерву слід планований приріст середньої тривалості зміни помножити на фактичний рівень середньо-годинного виробітку обладнання і на можливу кількість машино-змін (Змм) (добуток можливої кількості обладнання, можливої кількості відпрацьованих днів одиницею обладнання і можливого коефіцієнта змінності).

Для визначення резерву збільшення випуску продукції за рахунок підвищення середньогодинного виробітку обладнання необхідно спочатку виявити можливість зростання випуску продукції шляхом модернізації обладнання, інтенсивнішого його використання, впровадження інноваційних заходів і т. ін. Потім виявлений резерв підвищення середньогодинного виробітку треба помножити на можливу кількість годин роботи обладнання ФРЧи (добуток можливої кількості одиниць, кількості днів роботи, коефіцієнта змінності, тривалості зміни).

РІОЗ - резерв скорочення основних засобів виробництва за рахунок реалізації і здачі в оренду непотрібних і списання непридатних.

Резерви зростання рентабельності основних засобів визначають множенням виявленого резерву зростання фондовіддачі на фактичний рівень рентабельності продажів у звітному періоді.

Основні фонди складають базис для виробництва будь-якого продукту, тому вивчення питання забезпеченості ними та ефективності їх використання є важливим.

Таблиця 1.1