Київський університет ім. Бориса Грінченка

Гуманітарний інститут

Кафедра фізичної культури та спортивної майстерності

Брикун

Олексій Миколайович

студент 4 курсу, група ФВб-1-10-4.0д

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

ЗАСОБАМИ РУХЛИВИХ ІГОР

Бакалаврська робота

за напрямом підготовки – 6.010201 – фізичне виховання

« Допущено до захисту» Науковий керівник:

Завідувач кафедри фізичної культури Сегеда Тетяна Прокопівна,

та спортивної майстерності Диба Т.Г. доктор біологічних наук

Протокол засідання кафедри № ___

«___» ________2014р.

Київ 2014

ЗМІСТ

		Стор.
ВСТУП		4
РОЗДІЛ 1	ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ РУХЛИВИХ ІГОР	7
1.1.	Загальна характеристика рухливих ігор.	7
1.2.	Роль ігор у розвитку дитини. Психологічна та педагогічна характеристика дітей молодшого шкільного віку.	9
1.3. 1.4.	Загальна характеристика координаційних здібностей. Рухливі ігри, які спрямовані на розвиток координаційних здібностей.	18 24
Висновки до розділу 1		25
РОЗДІЛ 2	МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ	26
2.1.	Методи дослідження.	26
2.2.	Організація дослідження.	30
РОЗДІЛ 3	АНАЛІЗ ВПЛИВУ РУХЛИВИХ ІГОР НА РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ	32
3.1. 3.2.	Аналіз результатів анкетного опитування учнів молодшого шкільного віку. Аналіз результатів педагогічного тестування.	32 40
3.2.	Програма рухливих ігор для молодших школярів.	43
Висновки до розділу 3		49
РОЗДІЛ 4	АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ	50
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ		52
ВИСНОВКИ		53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ		54
ДОДАТКИ		58

Вступ

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стрільба з лука, кулачні бої, метання списа, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів й недовіри до своїх сил.

Педагоги всіх часів відзначали, що рухлива гра добродійно впливає на формування дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей.

У результаті життя і побуту мільйонів людей протягом віків в Україні сформувались народні ігри. У цих іграх відображаються звичаї нашого народу, їх побут та уявлення про світ. Вивченням національних рухливих ігор займався «батько української фізичної культури» Іван Боберський, який видав посібник «Рухливі ігри та забави» [43].

Насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій. Доводиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій, намічати мету, встановлювати взаємодії з товаришами, проявляти спритність, витривалість, координацію і силу. Уже саме нагадування про наступну гру викликає у дитини позитивні емоції, приємне хвилювання. Серед учених поширена думка, що гра — це структурна модель поведінки дитини. За допомогою гри вона пізнає довкілля і готується до активного його перетворення [ 5 ].

Тому для всебічного розвитку дитини гра займає далеко не останнє місце.

Під координаційними здібностями слід розуміти, по-перше, здатність доцільно будувати цілісні рухові акти, по-друге, здатність перетворювати вироблені форми дій або перемикатися від одних до інших, відповідно, вимогам мінливих умов [23].

У молодшому шкільному віці відбувається «закладка фундаменту» для розвитку всіх здібностей, а також придбання знань, умінь і навичок при виконанні вправ на координацію. Цей віковий період називається «золотим віком», маючи на увазі темп розвитку координаційних здібностей [12].

Провідну роль у трактуванні координаційних здібностей відводять координаційним функціям центральної нервової системи [15].

Рівень координаційної здібності визначається такими характеристиками індивіда:

• Швидко реагувати на різні сигнали, зокрема, на об'єкт, що рухається;

• Точно і швидко виконувати рухові дії за мінімальний проміжок часу;

• Диференціювати просторові часові та силові параметри руху;

• Пристосовуватися до мінливих ситуацій, до незвичайної постановці завдання;

• Прогнозувати (передбачати) становище рухомого предмета в потрібний момент часу [7].

Тільки сформовані координаційні здібності - необхідна умова підготовки дітей до життя, праці, служби в армії. Вони сприяють ефективному виконанню робочих операцій при постійно зростаючих вимогах у процесі трудової діяльності, підвищують можливості людини в управлінні своїми рухами.

Координаційні здібності забезпечують економне витрачання енергетичних ресурсів дітей, впливають на розмір їх використання, так як точно дозоване в часі, просторі і за ступенем наповнення м'язове зусилля і оптимальне використання відповідних фаз розслаблення ведуть до раціонального витрачання сил [32]. Отже, є актуальним довести що ефективним засобом розвитку координаційних здібностей у дітей молодших класів є саме рухливі ігри.

Мета: Вдосконалення методики розвитку координаційних здібностей у школярів молодших класів засобами рухливих ігор.

Завдання:

1.Вивчити науково-методичну літературу з питань застосування рухливих ігор на уроках фізичної культури зі школярами молодших класів.

2.Визначити значущість рухливих ігор як засобу розвитку координаційних здібностей у школярів молодших класів.

3.Довести ефективність впливу рухливих ігор на координаційні здібності школярів молодших класів.

Об’єкт: школярі молодших класів.

Предмет: рухливі ігри, координаційні здібності.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, анкетування, педагогічне тестування, педагогічний експеримент.

Наукова новизна одержаних результатів:

• доповнено дані про застосування рухливих ігор на уроках з фізичної культури.

• було обґрунтовано необхідність застосування рухливих ігор на уроках з фізичної культури.

• було розширено дані щодо застосування рухливих ігор для розвитку координаційних здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Практична значущість отриманих результатів полягає у тому, що на підставі результатів дослідження ми впевнено можемо сказати, що рухливі ігри є одним з найефективним засобом розвитку координаційних здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Структура та об’єм роботи. Робота написана на 64 сторінках та складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури (46 джерел), додатки (7).

Розділ 1 особливості розвитку координаційних здібностей у школярів молодших класів засобами рухливих ігор

1. Загальна характеристика рухливих ігор.

Рухлива гра – це усвідомлена, емоційна діяльність дітей, спрямована на досягнення розумової ігрової мети. Крім цього, рухлива гра – це активна рухова діяльність дітей. Ігри є одним із самих доступних і найбільш поширених засобів фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку [35].

Вони відіграють особливо важливе значення для різнобічного фізичного розвиту дітей, так як до них входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, ловля та ін.). Крім того в іграх ці рухи використовуються у різних поєднаннях і комбінаціях [30]. Мета, засоби, місце проведення ігор дуже різноманітні, вони різняться між собою за змістом та методикою проведення.

Важливим моментом спілкування з іграми є обізнаність із їх структурою. Кожна гра переслідує певну мету, яка вказує напрям розвитку дитини (сенсорний, фізичний, соціальний, інтелектуальний, емоційний); ситуацію гри, що включає місце, атрибути, статевий та віковий склад учасників; правила (або хід) гри [43].

Усвідомити структуру і функції гри допомагають класифікації ігор, яких існує чимало, але практичний характер мають дві: за мотиваційними і за змістовно-процесуальними критеріями [11].

Перша з них акцентує увагу на об’єктах впливу гри і поділяє їх на:

• психо-чуттєві (сенсорні), які сприяють розвитку гостроти сприймання, мислення і пізнання навколишнього світу, що є основою для набуття знань, умінь;

• рухливі ігри здійснюють тілесний розвиток дитини, формують такі необхідні якості, як спритність, гнучкість, силу, швидкість, координацію рухів;

• соціальні – сприяють соціалізації дитини в процесі спілкування, виконання необхідних правил, вироблення моральних рис;

• розважальні – сприяють відпочинку, емоційному задоволенню, естетичній насолоді.

Друга класифікація базується на змісті і способах здійснення ігор і включає такі їх види:

• рухливі;

• малорухливі;

• інтелектуальні;

• музичні;

• сюжетно-рольові;

• забави, атракціони;

• конкурси тощо.

Обидві класифікації ігор співвідносяться між собою, а назви груп, до яких одночасно мають приналежність ігри, допомагають в розумінні мотиваційного, змістового і процесуального аспектів гри. Наприклад, реалізація функцій соціальних ігор, може здійснюватись через рухливі, музичні, сюжетно-рольові, конкурсні ігри [17].

Докладніше розглянемо спочатку розважальні ігри, які повинні в першу чергу продукувати хороший, радісний настрій, емоційне розвантаження і насолоду. До таких ігор відносять рухливі ігри – естафети, музичні (зокрема хороводи), кричалки, ритмівки, ігри-жарти, фокуси, забави, атракціони, конкурси [10].

Розважальності цим іграм надають емоційна підготовка безпосередніх учасників і глядачів, необхідність імпровізації, весела ритмічна музика, хаотичні і помилкові рухи учасників конкурсів, неочікуваність пропозицій ведучого, його гумор та вдалі коментарі. Особливо цікавими в цьому плані є конкурси, які можуть бути індивідуальними і груповими. Наявність команд надає конкурсам більшої згуртованості, а взаємодія учасників у невеликому колективі створює додаткові розважальні моменти [45].

Отже з вище зазначеного можна зробити такий висновок: гра може нести не тільки розважальну мету а й освітню. Вчитель може використовувати гру як засіб вдосконалення вивченого матеріалу та застосування набутих навичок в різних мінливих ситуаціях гри. Також дитина може відпочити від інтелектуальної праці та перезагрузити свій організм для початку нової роботи.