53. Розкрити сутність поняття «національне виховання». Охарактеризувати базові концепції виховання.

Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національне свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням і соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Ця концепція, як і концепція гуманітарної освіти, є елементом нової ідеології освіти, яка повинна працювати на процес державотворення, становлення народу України як політичної нації.

(«Концепція виховання дітей та молоді у національній системі виховання», 2009 р., Проект Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 р.).

54. Охарактеризувати позакласну та позашкільну виховну роботу, форми її організації (Лекція 3).

Позакласна виховна робота – це різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Позашкільна виховна робота – це здійснення в позаурочний час діяльності школярів у позашкільних дитячих виховних закладах під керівництвом педагогічних працівників цих закладів.

Завдання позакласної та позашкільної виховної роботи:

1. Закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці.

2. Розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти.

3. Формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів.

4. Організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг.

5. Поширення виховного впливу на учнів у різних напрямках виховання.

55. Обґрунтувати роль класного керівника в реалізації сучасних завдань загальної середньої освіти. Розкрити історію становлення й розвитку Українського інституту класних керівників.

Класний керівник (класовод, куратор) – це педагог, який постійно спілкується з учнями закріпленого за ним класу, різнобічно впливає на них, дбає про об’єднання зусиль учителів, які працюють у певному класі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної і навчальної роботи і водночас працює за предметною системою.

Вимоги до сучасного класного керівника:

• якості та властивості особистості;

• знання;

• уміння і навички.

З історії проблеми:

• ХІХ ст. – звільнені від уроків наглядачі, класні дами, вихователі.

• 1917 р. – посада вихователя була скасована, подекуди залишалася лише на громадських засадах.

• 1935 р. – поновлені як додаткові до основної учительської посади.

• У сучасній школі – обов’язки класного керівника поєднуються з діяльністю вчителя-предметника; звільнення його від учительської роботи не передбачене.