
- •Питання до екзамену з навчальної дисципліни «педагогіка загальна»
- •10 Питання
- •11 Питання
- •12 Питання
- •15 Питання
- •16 Питання
- •17 Питання
- •18 Питання
- •19 Питання
- •Аргументувати умови оптимального вибору методів та засобів навчання.
- •Розкрити генезу організаційних форм навчання.
- •35. Розкрити сутність контролю навчальних досягнень учнів, його функції.
- •Обґрунтувати педагогічні вимоги (принципи) до перевірки навчальних досягнень учнів.
- •Охарактеризувати основні види та методи контролю успішності в сучасній школі.
- •Охарактеризувати рівні навчальних досягнень учнів та відповідні їм критерії оцінювання. Аргументувати особливості оцінювання в 1 класі початкової школи.
- •Ознайомити із зарубіжною практикою контролю успішності учнів.
- •Охарактеризувати основні закономірності та принципи виховання.
- •Обґрунтувати мету і завдання виховання молоді на сучасному етапі розвитку суспільства (Лекція 3).
- •Розкрити зміст і завдання виховання розумової культури учнів. Обґрунтувати значення філософсько-світоглядної підготовки підростаючого покоління.
- •Обґрунтувати завдання та зміст виховання основ моральної культури школярів. Розкрити значення виховання громадянської культури в учнів.
- •Обґрунтувати завдання та зміст трудового виховання і профорієнтаційної роботи школярів.
- •Обґрунтувати завдання та зміст виховання естетичної та фізичної культури учнів.
- •Розкрити сутність самовиховання і перевиховання. Визначити шляхи підвищення ефективності процесу виховання.
- •Розкрити сутність поняття «технологія виховання». Обґрунтувати технологію комплексного підходу до виховання.
- •Розкрити сутність виховної справи як системи. Охарактеризувати структуру виховної справи.
- •53. Розкрити сутність поняття «національне виховання». Охарактеризувати базові концепції виховання.
- •55. Обґрунтувати роль класного керівника в реалізації сучасних завдань загальної середньої освіти. Розкрити історію становлення й розвитку Українського інституту класних керівників.
- •56. Охарактеризувати завдання і функції класного керівника, напрямки і форми його роботи.
Розкрити сутність поняття «технологія виховання». Обґрунтувати технологію комплексного підходу до виховання.
Слово «технологія» (від гр. techne — мистецтво, майстерність; logos — наука) у виробничому процесі означає систему запропонованих наукою засобів, способів і алгоритмів, застосування яких забезпечує наперед визначені результати діяльності, гарантує отримання продукції заданої кількості і якості.
Термін «технологія» у педагогіку ввів А.С. Макаренко. Він вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов'язаний із її здатністю «проектувати особистість», тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Визначеність цілей дає можливість перейти до чіткої технології виховання.
Технологія виховання – це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології.
Комплексність – це єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм виховного впливу і взаємодії.
Комплексний підхід до виховання виконує одночасно декілька функцій:
1. Орієнтує побудову системи виховання на цілісну особистість, а не на окремі її якості;
2. Сприяє всебічному розвитку особистості, який є результатом комплексного вирішення виховних завдань;
3. Сприяє гармонійному розвиткові особистості шляхом здійснення єдності і взаємозв'язку всіх напрямів сучасного виховання, їх певного співвідношення і супідрядності;
4. Сприяє ефективності виховання: одночасне вирішення не однієї, а декількох виховних завдань, природно, піднімає його результативність.
Розкрити сутність виховної справи як системи. Охарактеризувати структуру виховної справи.
Виховний процес складається з відрізків процесу – виховних ситуацій, які містять у собі всі структурні компоненти цілісного процесу. Виховні ситуації лежать в основі різних форм виховної роботи, які мають назви: «виховний захід», «колективна виховна справа» (КВС), «колективна творча справа» (КТС), «виховна справа» (ВС).
Вислів «виховний захід» не відповідає сучасному розумінню суті виховної роботи. «Захід» передбачає одноразові, фрагментарні, роз'єднані виховні впливи. Виховний процес, в основі якого лежать окремі заходи, компанії, не може бути результативним. Тому більшість педагогів сприймає вислови «виховний захід», «педагогіка заходів» як синоніми формально-бюрократичної педагогіки, коли виховна робота спрямовується не на особистість, а на виконання планів і формальне дотримання встановлених традицій.
Російський професор І.П. Іванов назвав організовану колективну діяльність учнів «колективною творчою справою» (КТС).
Виховна справа (ВС) – це форма організації і здійснення конкретної діяльності вихованців, яка є необхідною, корисною, здійсненною. Виховний процес складається з ланцюга виховних справ.
Сучасна педагогічна практика має чималий арсенал комплексних виховних справ. За домінуючою виховною метою вони поділяються на пізнавальні (подорожі у Читай-місто, прес-конференції «За сторінками твоїх підручників», турніри ерудитів і знавців з предметів тощо), соціально-орієнтовані (День Конституції України, свято на честь незалежності України, День перемоги, день Матері, свята народного календаря), етичні (акції «Добро вернеться тобі сторицею», «Дітям Чорнобиля»; диспути: «Чи може бути щасливою непорядна людина?»), естетичні (виставка-продаж: «Ремесла України», «Українська вишиванка», акція «Калиновий вінок і вербова стрічка», конкурси «Козацькому роду нема переводу»), екологічні (акції «Збережи природу», «Екологічними стежинами лісопарку», «День птахів», «День лісу»), трудові (ярмарки «Золоті руки», «Матусині пироги мого виконання», «Народні ремесла», «Українська народна страва»), спортивні (свято «Сила грації», спортивні ігри «Козацькі забави», конкурси «Кращий бігун»).
Розкрити сутність методів, прийомів та засобів виховання. Обґрунтувати їх взаємозв’язок (Лекція 3).
Прийом виховання – це частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації .
Засоби виховання – це здобутки матеріальної і духовної культури (художня і наукова література, телебачення, предмети мистецтва тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, гуртки та ін.), які використовуються у процесі дії того чи іншого методу.
Охарактеризувати основні групи методів виховання (методи формування свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання діяльності й поведінки, методи контролю й аналізу рівня вихованості). Аргументувати педагогічні умови використання методів виховання (Лекція 3).
Педагогічні умови використання методів виховання:
цілі і завдання виховання;
зміст виховання;
виховні особливості вихованців;
індивідуальні особливості вихованців;
умови і засоби виховання;
очікувані наслідки;
рівень педагогічної кваліфікації.