4. Використання печер в рекреаційних цілях

Спелеотерапія (грецьк. spelaion печера + терапія) — використання мікроклімату природних печер і підземних гірських виробок соляних шахт у лікувальних цілях; різновид кліматотерапії.

Її історія нараховує понад дві з половиною тисяч років. Люди, що вперше потрапили в соляні печери, виявили їх унікальні природні властивості - знезаражування, лікування найважчих форм захворювань дихальних шляхів і, звичайно, загальну релаксацію.

Лікування в умовах соляних печер одержало наукове обґрунтування в 40-х роках нашого сторіччя. У цей час цей метод одержав визнання, як високоефективний, немедикаментозний метод лікування.

Основний лікувальний чинник печер – це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: по­стійністю іонного і газового складу повітря, домінуючою роллю від'ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво-хлористих аерозолів. Із природних печер для спелеотерапії здебільшого використовують карстові. Лікувальний ефект спелеотерапії визначається сумарною дією компонентів мікроклімату і пов'язаний з особливою чистотою повітря соляних печер, відсутністю в ньому бактерій, алергенів, промислових забруднень. Основним лікувальним фактором є повітря соляних вироблень, насичене частками кам'яної солі. Температура повітря цілий рік становить 8-10 градусів вище нуля за Цельсієм. Тривале перебування в печерах (200-300 годин на протязі 5-6 тижнів) створює умови для пониження чутливості організму до алергенів, підвищує насиченість артеріальної крові киснем, нормалізує артеріальний тиск і обмінні процеси. Лікарі рекомендують щоденні процедури від 2 до 12 год, у продовж яких пацієнти читають, сплять, займаються дихальною гімнастикою та, навіть, грають у волейбол. При цьому стають рідше або навіть зникають зовсім приступи ядухи (удушшя), нормалізуються показники імунітету, полегшується відходження мокротиння.

Сьогоднішня статистика показує, що спелеотерапія дозволяє поліпшити стан: при бронхіальній астмі легкого плину - у 99%, при бронхіальній астмі середньої ваги - у 82% при важкому плині - у 42,8%.

У переважної більшості, тих,хто що пройшов спелеотерапію, стійкий ефект зберігається від 2-х років і більше. Необхідно, однак, мати на увазі, що при вираженому загостренні хвороби поїздка на курорт, до соляних печер повинна бути відкладена до ліквідації ознак погіршення плину астми.

Із середини 80-х років 20 століття стали вживати спроби відтворення мікроклімату соляних печер у наземних умовах. Оскільки головним діючим фактором методу є аерозоль солі, метод був названий «Галотерапія». Ця назва відбиває головний діючий фактор спелеотерапії - сухий високодисперсний аерозоль природної кам'яної солі («hals» -грецьк. «сіль»).

Галотерапія - немедикаментозний метод лікування, заснований на застосуванні штучного мікроклімату, близького по параметрах до умов підземних соляних спелеолікарень.

Тому, коли про лікування в приміщенні говорять, що це спелеотерапия, те це термінологічно невірно.

В Україні створено кілька підземних лікарень-клінік.

Початком розвитку в Україні спелеотерапії вважається 1966 р., коли на основі принципів лікування польського спелеокурорту "Велічка" на базі солотвинських соляних шахт (Солотвіно – посьолок міського типу на березі річки Тиса на Закарпатті) була організована алергологічна лікарня. Профіль цієї оздоровниці — лікування хворих на бронхіальну астму інфекційно-алергічної форми за спеціально розробленою методикою. Спелеотерапевтичне відділення лікарні складається з комплексу гірських виробок для розташування 250 хворих, які знаходяться на глибині 300 м від поверхні. Соляні поклади Солотвинського родовища, в якому розташоване відділення, відзначаються доволі складною будовою, що зумовлено чергуванням шарів та лінз чистої солі з сіллю, яка в різних масових частках засмічена вулканічною породою, — спелетом.

Спеціалісти спелеотерапії провели ряд дослідів у тернопільських печерах — Кришталевій та Озерній. Отримані експериментальні дані свідчать про лікувальні властивості мікроклімату печер і доцільність створення тут алергологічних стаціонарів для лікування хворих хронічними бронхітами, пневмонією, бронхіальною астмою.

Розроблений інвестиційний проект відкриття Спелеотерапевтичного відділення в печері Попелюшка Чернівецької області, яка має унікальні мікрокліматичні особливості повітря за вмістом кисню, що прирівнюється до гірського повітря.

На підставі численних наукових досліджень рекомендовано створити на базі Стебницького ДГХП рудника № 1 Трускавця спелеолікарню. Розроблено техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) цього проекту. Проект передбачає поєднання традиційних для Трускавця лікувально-оздоровчих процесів із практично необмеже­ними можливостями лікування немедикаментозними методами алерго-пульманологічних захворювань у гірських виробітках рудника № 1 Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства, який знаходиться на відстані 3,5км від Трускавця. Планована пропускна здатність першої черги спелеолі-карні — 150 місць (луговня № 9 або № 10).