14. Поняття та види нормативних актів органів виконавчої влади.
Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права.
Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов'язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Юридична сила залежить від статусу органів держави, характеру та призначення цих актів.
Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями:
1. За суб'єктами видання:
• акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);
• акти глави держави (укази, розпорядження);
• акти уряду (постанови, розпорядження);
• акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);
• акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);
• акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.
2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):
• містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):
— акти (укази і розпорядження) глави держави;
— акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;
— акти (постанови і розпорядження) уряду;
• містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання (відомчі акти). Вони мають внутрішнє відомче значення:
— видаються з питань, що віднесені виключно до їх компетенції (міністерства, комітету, фонду та ін.);
поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.
3. За юридичною силою:
• загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;
• відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;
• місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;
• локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємства.
15. Класифікація адміністративно-процесуальних норм.
16. Порядок підготовки, внесення і розгляд проекту постанови Кабінету
Міністрів України. (далі буде подібне питання)
17. Суб'єкти та учасники адміністративного процесу.
Суб’єкт адміністративного процесу – це певний суб’єкт, який наділений адміністративно-процесуальними правами та обов’язками і може самостійно або опосередковано їх реалізовувати та виконувати.
Ознаки:
1. Соціальна – здатність персоніфікованого виступати в суспільних відносинах;
2. Юридична ознака – наявність правосуб'єктності, що включає в себе правоздатність і дієздатність.
Види суб’єктів:
Залежно від обов’язковості участі в адміністративному процесі:
Обов’язкові – суб’єкти, від дій яких безпосередньо залежить настання юридичного результату, на який розраховано процес, в т.ч. , суб’єкти, які зацікавлені в настанні такого результату;
Факультативні – спрямовані на сприяння досягненню такого результату.
За фактором ініціювання:
Суб’єкти, що ініціюють початок процесу
Суб’єкти, що вступають у вже ініційований процес (про адмін. Відповідальність)
За юридичною роллю:
Суб’єкти, що ведуть процес
Суб’єкти, зацікавлені у веденні процесу
За характером волевиявлення
Індивідуальні – яким необхідно проявити свою індивідуальну волю для участі в процесі (ФО)
Колективні – необхідна спільна воля для участі в процесі:
Невладні – організації людей, що мають статус ЮО
Владні – ОВВ, ОМС
Організаційно – неоформлені – спільноти людей, що об’єднані територіально та національно (тер. громади, нац. меншини)
Учасники адміністративного процесу - Суб’єкт адміністративного процесу, який безпосередньо, в конкретних адміністративно-правових відносинах реалізовує свої права та виконує обов’язки.
Адміністративно-процесуальна правоздатність - це здатність мати юридичні права та обов'язки в адміністративному процесі. Вона визнається за всіма громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями, які є юридичними особами.
Адміністративна процесуальна правоздатність виникає у громадян з моменту їх народження і припиняється смертю. У юридичних осіб вона виникає з моменту їх створення та припиняється їх ліквідацією. Для участі в адміністративному процесі, крім загальної адміністративної процесуальної правоздатності, необхідною є також наявність конкретної адміністративної процесуальної правоздатності, тобто по даній конкретній справі.
Адміністративно-процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.
Вона належить фізичним особам, які: 1) досягли повноліття; 2) не визнані судом недієздатними. Також вона може належати фізичним особам до досягнення повноліття у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Адміністративною процесуальною дієздатністю наділяються також органи публічної влади, їх посадові та службові особи, підприємства, установи, організації (юридичні особи).
Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.
Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.
У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до Кодексу адміністративного судочинства має адміністративну процесуальну дієздатність.
Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.
Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників.
Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.
Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання.
Учасниками адміністративного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є
1) секретар судового засідання,
2) судовий розпорядник,
3) свідок,
4) експерт,
5) спеціаліст,
6) перекладач.