- •Поняття і загальна характеристика адміністративного процесу.
- •3. Принципи адміністративного процесу.
- •4. Види звернень громадян та вимоги до них.
- •5. Вузьке і широке розуміння адміністративного процесу.
- •1. Каральна – адміністративно-правова діяльність уповноважених суб’єктів щодо притягнення до адміністративної діяльності та застосування адміністративних санкцій;
- •2. Судова – діяльність судів щодо розгляду та вирішення публічно – правових спорів;
- •3. Управлінська – упорядкована адміністративно-правовими нормами діяльність овв та омс щодо вирішення індивідуально конкретних справ публічно-правового характеру.
- •6. Права та обов'язки суб'єктів провадження по зверненням громадян.
- •7. Структура адміністративного процесу.
- •8. Застосування заходів адміністративного припинення.
- •9. Поняття і види адміністративно - процесуальних проваджень.
- •10. Процесуальні засади застосування адміністративного затримання.
- •12. Процесуальні акти-документи в провадженні про адміністративні правопорушення. (далі буде)
- •13. Класифікація адміністративно - процесуальних проваджень за характероміндивідуально - адміністративної справи ( юрисдикційні і неюрисдикційніпровадження).
- •14. Поняття та види нормативних актів органів виконавчої влади.
- •15. Класифікація адміністративно-процесуальних норм.
- •16. Порядок підготовки, внесення і розгляд проекту постанови Кабінету
- •17. Суб'єкти та учасники адміністративного процесу.
- •18. Загальна характеристика судочинства по адміністративних справах.
- •19. Колективні та індивідуальні суб'єкти адміністративного процесу.
- •20. Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні
- •21. Структура адміністративно-процесуальних відносин.
- •22. Призначення адміністративної юстиції.
- •23. Нормотворча ініціатива і підготовка проектів нормативних актів управління.
- •24. Система спеціалізованих адміністративних судів України.
- •25. Офіційне оприлюднення нормативно - правових актів як стадіяпровадження.
- •26. Принципи адміністративного судочинства.
- •27. Реєстрація політичних партій.
- •28. Поняття і основна характеристика адміністративно - юрисдикційної діяльності.
- •29. Провадження по легалізації громадських об’єднань.
- •30. Поняття та особливості адміністративно - процесуальних відносин.
- •31. Стадії провадження за скаргами громадян.
- •32. Провадження по видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та реєстрація приватної нотаріальної діяльності.
- •33. Суб’єкти владних повноважень як учасники адміністративного процесу.
- •34. Провадження по видачі ліцензії суб'єкту підприємницької діяльності
- •35. Вимоги до звернення громадян визначені законодавством.
- •36. Місце адміністративного процесу в національній системі права України.
- •37. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: загальна характеристика.
- •38. Процедура підготовки проекта постанови для розгляду Кабінету Міністрів України.
- •39. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •40. Матеріали, що додаються до проекту постанови, що вноситься до
- •41. Характеристика дисциплінарного провадження.
- •43. Стадії дисциплінарного провадження.
- •44,47. Види та специфіка реєстраційно - дозвільних проваджень.
- •45. Правове регулювання дисциплінарного провадження.
- •46. Види суб’єктів адміністративного процесу.
- •48. Порядок видачі ліцензії на зайняття певним видом господарської діяльності.
- •49. Адміністративна юстиція: поняття, ознаки та зміст.
- •50. Нормотворче провадження: загальна характеристика.
10. Процесуальні засади застосування адміністративного затримання.
Затримання - допоміжний захід адміністративного припинення загального призначення (захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення), який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності. Адміністративне затримання можливе лише в разі вчинення адміністративногоправопорушення, затримання в разі скоєння злочину регулюється Кримінально-процесуальним кодексом. При цьому,КУпАП містить вичерпний перелік адміністративних правопорушень, за які різними державними органами затримання може бути застосоване до порушника:
порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України,
порушення правил обігу наркотичних засобів і психотропних речовин
дрібне хуліганство, насильство в сім'ї, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
Про адміністративне затримання складається протокол та повідомляються родичі затриманого.
Строк адміністративного затримання не може бути більшим за три години, у виняткових випадках цей термін може бути подовжено до трьох діб за вчинення певних чітко визначених правопорушень. Цей термін обчислюється з моменту доставлення правопорушника до органу, уповноваженого провадити адміністративне затримання.
Затримувати мають право:
органи внутрішніх справ (за більшість правопорушень, за які може бути застосоване затримання взагалі)
органи прикордонної служби (за правопорушення, пов'язані з перетином державного кордону України)
старшою посадовою особою воєнізованої охорони, розташованої біля охоронюваного об'єкту (за правопорушення, пов'язані з посяганням на об'єкти під охороною)
посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (за правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними, резервістами під час проходження зборів чи працівниками Збройних Сил України під час виконання ними своїх обов'язків
органами Служби безпеки України (за порушення законодавства про державну таємницю та про доступ до інформації)
посадовими особами органів і установ виконання покарань (арештних домів, колоній) та СІЗО (за порушення правил передачі предметів особам, які утримуються у вищезазначених установах)
посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, — при порушенні законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд через територію України.
Адміністративне затримання не застосовується до іноземців, щодо яких діє право дипломатичного імунітету, народних депутатів ВР, прокурорів та суддів.
11. Основні стадії адміністративного процесу.
Адміністративна процедура — це порядок розгляду та вирішення індивідуальної адміністративної справи, тобто, порядок адміністративного провадження.
Структуру адміністративних проваджень, як і в цілому адміністративно-процесуальної діяльності, утворюють процесуальні стадії, їх етапи, а також процесуальні дії, що в сукупності виступають первинними складовими адміністративного процесу.
Стадії – сукупність взаємопов’язаних в просторі та часі процесуальних дій (процедур), що відрізняються колом суб'єктів і закріплюються відповідними процесуальними актами.
Стадії існують у будь-якому адміністративному провадженні. Кожному виду адміністративних проваджень притаманні свої, які не повторюються в інших видах.
Але, в цілому, до основних стадій провадження, котрі властиві адміністративно-процесуальній діяльності, належать:
стадія аналізу ситуації, в ході якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, ухвалюється рішення про необхідність такого руху. Цю стадію можна також назвати стадією порушення адміністративної справи;
стадія прийняття (ухвалення) рішення в справі, в ході якої:
а) дається юридична оцінка зібраної інформації;
б) повно й всебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, ухвалюється конкретне рішення;
стадія виконання (або звернення до виконання) ухваленого рішення, в ході якої дістає логічне завершення вся діяльність щодо адміністративної справи (підкреслимо важливість цієї стадії, оскільки без неї все провадження в справі практично втрачає сенс, стає пустою формальністю);
стадія оскарження, або опротестування, рішення в справі (ця стадія має факультативний характер). У стадіях адміністративно-процесуальної діяльності можна виокремити ще простіші складові — етапи процесуальної діяльності і процесуальні дії.
Етапи – сукупність дій, необхідних для досягнення внутрішньої проміжної мети (на приклад, на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення мають місце такі процесуальні етапи, як підготовка справи до розгляду, аналіз фактичних матеріалів, оцінювання доказів тощо).
Процесуальні дії –конкретні дії, спрямовані на забезпечення провадження в адміністративній справі (на приклад, на стадії судового розгляду має місце така процесуальна дія як роз’яснення особам, що беруть участь у провадженні, їхніх прав та обов’язків).