
- •Поняття і загальна характеристика адміністративного процесу.
- •3. Принципи адміністративного процесу.
- •4. Види звернень громадян та вимоги до них.
- •5. Вузьке і широке розуміння адміністративного процесу.
- •1. Каральна – адміністративно-правова діяльність уповноважених суб’єктів щодо притягнення до адміністративної діяльності та застосування адміністративних санкцій;
- •2. Судова – діяльність судів щодо розгляду та вирішення публічно – правових спорів;
- •3. Управлінська – упорядкована адміністративно-правовими нормами діяльність овв та омс щодо вирішення індивідуально конкретних справ публічно-правового характеру.
- •6. Права та обов'язки суб'єктів провадження по зверненням громадян.
- •7. Структура адміністративного процесу.
- •8. Застосування заходів адміністративного припинення.
- •9. Поняття і види адміністративно - процесуальних проваджень.
- •10. Процесуальні засади застосування адміністративного затримання.
- •12. Процесуальні акти-документи в провадженні про адміністративні правопорушення. (далі буде)
- •13. Класифікація адміністративно - процесуальних проваджень за характероміндивідуально - адміністративної справи ( юрисдикційні і неюрисдикційніпровадження).
- •14. Поняття та види нормативних актів органів виконавчої влади.
- •15. Класифікація адміністративно-процесуальних норм.
- •16. Порядок підготовки, внесення і розгляд проекту постанови Кабінету
- •17. Суб'єкти та учасники адміністративного процесу.
- •18. Загальна характеристика судочинства по адміністративних справах.
- •19. Колективні та індивідуальні суб'єкти адміністративного процесу.
- •20. Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні
- •21. Структура адміністративно-процесуальних відносин.
- •22. Призначення адміністративної юстиції.
- •23. Нормотворча ініціатива і підготовка проектів нормативних актів управління.
- •24. Система спеціалізованих адміністративних судів України.
- •25. Офіційне оприлюднення нормативно - правових актів як стадіяпровадження.
- •26. Принципи адміністративного судочинства.
- •27. Реєстрація політичних партій.
- •28. Поняття і основна характеристика адміністративно - юрисдикційної діяльності.
- •29. Провадження по легалізації громадських об’єднань.
- •30. Поняття та особливості адміністративно - процесуальних відносин.
- •31. Стадії провадження за скаргами громадян.
- •32. Провадження по видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та реєстрація приватної нотаріальної діяльності.
- •33. Суб’єкти владних повноважень як учасники адміністративного процесу.
- •34. Провадження по видачі ліцензії суб'єкту підприємницької діяльності
- •35. Вимоги до звернення громадян визначені законодавством.
- •36. Місце адміністративного процесу в національній системі права України.
- •37. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: загальна характеристика.
- •38. Процедура підготовки проекта постанови для розгляду Кабінету Міністрів України.
- •39. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •40. Матеріали, що додаються до проекту постанови, що вноситься до
- •41. Характеристика дисциплінарного провадження.
- •43. Стадії дисциплінарного провадження.
- •44,47. Види та специфіка реєстраційно - дозвільних проваджень.
- •45. Правове регулювання дисциплінарного провадження.
- •46. Види суб’єктів адміністративного процесу.
- •48. Порядок видачі ліцензії на зайняття певним видом господарської діяльності.
- •49. Адміністративна юстиція: поняття, ознаки та зміст.
- •50. Нормотворче провадження: загальна характеристика.
40. Матеріали, що додаються до проекту постанови, що вноситься до
Кабінету міністрів України.
41. Характеристика дисциплінарного провадження.
Розглядаючи дисциплінарне провадження, слід враховувати, що норми, які передбачають дисциплінарну відповідальність, містяться в кількох галузях законодавства, зокрема трудовому, однак порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснюється за нормами адміністративно-процесуального права, а дисциплінарне провадження вважається інститутом адміністративного права. Щодо більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового та адміністративного права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України) - повністю нормами адміністративного права, що зумовлено специфічними вимогами дисципліни у зазначених сферах служби. Під дисциплінарною відповідальністю традиційно розуміють винне порушення трудової дисципліни та службових обов'язків. Певні категорії державних службовців у дисциплінарному порядку відповідають і за проступки, які дискредитують їх та державні органи, де
вони працюють (керівники, співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці тощо). Дисциплінарна відповідальність характеризується наступними ознаками:
- її підставою є дисциплінарний проступок;
- за такий проступок передбачено накладання дисциплінарного стягнення;
- стягнення накладається уповноваженим на те органом (посадовою особою) в порядку підлеглості;
- межі "дисциплінарної" влади цього органу або посадової особи чітко встановлюються правовими нормами;
- особа, щодо якої застосовано дисциплінарне стягнення, може оскаржити його в судовому або адміністративному порядку (вищестоячій посадовій особі);
- за один дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Правове регулювання дисциплінарного провадження здійснюється на підставі КЗпП, правил внутрішнього трудового розпорядку, дисциплінарних статутів та спеціальних положень та інших численних підзаконних актів (постанов, правил, наказів). Підставою для порушення дисциплінарного провадження є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків. Дисциплінарне стягнення застосовується керівником або уповноваженою посадовою особою органу, працівником (службовцем) якого є правопорушник. Від порушника вимагається надання письмових пояснень, а у випадку відмови складається відповідний акт. При розгляді справи з'ясовуються причини та умови вчинення проступку. У дисциплінарному провадженні застосовуються наступні строки: дисциплінарне стягнення накладається безпосередньо після виявлення проступку (без урахування часу хвороби працівника або відпустки), але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, при цьому дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше 6 місяців з моменту вчинення проступку. Дисциплінарне стягнення оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом 1 року з дня накладання стягнення працівник не вчинив нового проступку, він вважається таким, що не піддавався дисциплінарній відповідальності, а за умов сумлінного ставлення до праці стягнення може бути зняте до закінчення 1 року.
Як дисциплінарні стягнення можуть застосуватися звільнення та догана, які передбачені трудовим законодавством. До державних службовців може також застосовуватися попередження про неповну службову відповідальність та затримка до 1 року в присвоєнні чергового рангу або призначення на вищу посаду (Закон "Про державну службу"). Дисциплінарне провадження щодо державних службовців має і інші особливості. Так, чинним законодавством у деяких випадках передбачено проведення службового розслідування. Закон "Про державну службу" встановлює право державного службовця вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри. Інша підстава - невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. Службове розслідування проводиться у строк до 2 місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Існують суттєві особливості дисциплінарного провадження щодо окремих категорій осіб, які встановлюються спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема відповідними дисциплінарними статутами. Це стосується працівників прокуратури, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ тощо. Певну специфіку має також дисциплінарне провадження щодо суддів.
42. Компетенція адміністративних судів України.
Компетенція адміністративних судів поширюється на:
1. спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2. спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3. спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4. спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5. спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1. що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2. що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
4. про накладення адміністративних стягнень;
5. щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
- адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
- усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:
щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму; щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.
У разі невизначеності Кодексом адміністративного судочинства предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.