
- •Поняття і загальна характеристика адміністративного процесу.
- •3. Принципи адміністративного процесу.
- •4. Види звернень громадян та вимоги до них.
- •5. Вузьке і широке розуміння адміністративного процесу.
- •1. Каральна – адміністративно-правова діяльність уповноважених суб’єктів щодо притягнення до адміністративної діяльності та застосування адміністративних санкцій;
- •2. Судова – діяльність судів щодо розгляду та вирішення публічно – правових спорів;
- •3. Управлінська – упорядкована адміністративно-правовими нормами діяльність овв та омс щодо вирішення індивідуально конкретних справ публічно-правового характеру.
- •6. Права та обов'язки суб'єктів провадження по зверненням громадян.
- •7. Структура адміністративного процесу.
- •8. Застосування заходів адміністративного припинення.
- •9. Поняття і види адміністративно - процесуальних проваджень.
- •10. Процесуальні засади застосування адміністративного затримання.
- •12. Процесуальні акти-документи в провадженні про адміністративні правопорушення. (далі буде)
- •13. Класифікація адміністративно - процесуальних проваджень за характероміндивідуально - адміністративної справи ( юрисдикційні і неюрисдикційніпровадження).
- •14. Поняття та види нормативних актів органів виконавчої влади.
- •15. Класифікація адміністративно-процесуальних норм.
- •16. Порядок підготовки, внесення і розгляд проекту постанови Кабінету
- •17. Суб'єкти та учасники адміністративного процесу.
- •18. Загальна характеристика судочинства по адміністративних справах.
- •19. Колективні та індивідуальні суб'єкти адміністративного процесу.
- •20. Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні
- •21. Структура адміністративно-процесуальних відносин.
- •22. Призначення адміністративної юстиції.
- •23. Нормотворча ініціатива і підготовка проектів нормативних актів управління.
- •24. Система спеціалізованих адміністративних судів України.
- •25. Офіційне оприлюднення нормативно - правових актів як стадіяпровадження.
- •26. Принципи адміністративного судочинства.
- •27. Реєстрація політичних партій.
- •28. Поняття і основна характеристика адміністративно - юрисдикційної діяльності.
- •29. Провадження по легалізації громадських об’єднань.
- •30. Поняття та особливості адміністративно - процесуальних відносин.
- •31. Стадії провадження за скаргами громадян.
- •32. Провадження по видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та реєстрація приватної нотаріальної діяльності.
- •33. Суб’єкти владних повноважень як учасники адміністративного процесу.
- •34. Провадження по видачі ліцензії суб'єкту підприємницької діяльності
- •35. Вимоги до звернення громадян визначені законодавством.
- •36. Місце адміністративного процесу в національній системі права України.
- •37. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: загальна характеристика.
- •38. Процедура підготовки проекта постанови для розгляду Кабінету Міністрів України.
- •39. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •40. Матеріали, що додаються до проекту постанови, що вноситься до
- •41. Характеристика дисциплінарного провадження.
- •43. Стадії дисциплінарного провадження.
- •44,47. Види та специфіка реєстраційно - дозвільних проваджень.
- •45. Правове регулювання дисциплінарного провадження.
- •46. Види суб’єктів адміністративного процесу.
- •48. Порядок видачі ліцензії на зайняття певним видом господарської діяльності.
- •49. Адміністративна юстиція: поняття, ознаки та зміст.
- •50. Нормотворче провадження: загальна характеристика.
22. Призначення адміністративної юстиції.
Щодо функціонального призначення адміністративної юстиції, то у літературі в залежності від змісту і характеру виокремлюють:
– основні й додаткові функції адміністративної юстиції – до перших відносять правозахисну, до другої – правоохоронну;
– допоміжні – найвагомішою допоміжною функцією називають контрольну. Поряд з цим виокремлюють також правопоновлювальну, превенційну, виховну і юрисдикційну;
– факультативні та специфічні – до них відносять консультативну, правотворчу, управлінського спрямування й політичну.
23. Нормотворча ініціатива і підготовка проектів нормативних актів управління.
І. Передпроектна стадія:
1. Нормотворча (законодавча) ініціатива - вмотивоване подання (пропозиція) суб'єктів нормотворчої (законодавчої) діяльності, а також спеціально уповноважених органів, організацій і осіб про ухвалення (видання), внесення змін або скасування норматив неправового акта (закону). Передпроектна стадія складається з таких етапів:
формування юридичної мотивації внесення змін до чинної системи норм права - відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі суб'єкта, об'єктивно зумовленої потребами його соціального життя.
Так, наприклад, право ініціативи щодо прийняття актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Ініціювати підготовку та прийняття актів Кабінету Міністрів України може Президент України;
нормотворча ініціатива (фр. initiative - почин) - обгрунтування юридичної значущості правової регламентації - видання нормативно-правового акта.
Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:
має розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
має бути чітким, конкретним і зрозумілим;
не повинен дублювати приписи інших нормативно-правових актів; не повинен містити суперечливих нормативних приписів.
2. Прийняття рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта (закону) означає включення відповідної пропозиції до плану нормопроектних робіт певного органу; обговорення пропозицій щодо складу майбутньої робочої групи (підготовчої комісії) з підготовки проекту акта.
24. Система спеціалізованих адміністративних судів України.
Система адміністративних судів побудована наступним чином. Судами першої інстанції є: по-перше, неспеціалізовані місцеві загальні суди. Вони поряд з адміністративними справами розглядають цивільні і кримінальні справи. Це районні, міські, районні у містах та міськрайонні суди. По-друге, окружні адміністративні суди. Місцеві загальні суди і окружні адміністративні суди є судами першої інстанції та не підпорядковані одні одному. Апеляційною інстанцією (тобто інстанцією, яка переглядає судові рішення, які не набрали законної сили) для місцевих загальних судів та окружних адміністративних судів є апеляційні адміністративні суди. Вони створюються в округах. Вищою судовою інстанцією, касаційною інстанцією (переглядає судові рішення адміністративних судів першої інстанції та апеляційних адміністративних судів) в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд. Законодавством також передбачено можливість перегляду судових рішень у виняткових випадках Верховним Судом України. Винятковими випадками визнаються: 1) неоднакове застосування закону судами різних юрисдикцій; 2) наявність рішення Європейського суду з прав людини, яким констатовано порушення Україною її зобов’язань
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;
6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.
2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.