- •1)Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна.Кdewq
- •2)Система державного права в зарубіжних країнах
- •3) Норми і інститути дпзк
- •4) Джерела дпзк
- •5)Закон як джерело державного права. Види законів
- •6)Акти органів конст. Контролю і судові прецеденти як джерела державного права
- •7) Конституційні звичаї
- •8)Договір як джерело дпзк
- •9) Конституція – основне джерело державного права
- •10) Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн(Франція, фрн, Японія)
- •6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих.
- •11) Форма конституції
- •12) Структура конституції
- •13) Порядок прийняття, зміни і скасування конституції
- •14) Прийняття к предстаницьким органом
- •15) Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16) Класифікація конституцій
- •17) Інститут конституційного контролю/нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •18)Форма правління зарубіжних країн
- •19)Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій
- •20)Республіка – поняття і сутність. Ознаки. Види.
- •21)Форми державного устрою зарубіжних країн.
- •22) Унітарна держава/унітаризм. Основні ознаки унітрного устрою
- •23)Федеративний устрій/ федералізм. Основні ознаки федеративного устрою
- •24) Розподілення компетенції і відношення поміж федерацією і її суб’єктами
- •25)Державний режим. Співвідношення державного режиму і політичного режиму.
- •26)Ознаки і види антидемократичного режиму
- •27) Ознаки і види демократичного режиму
- •28) Парламентський і міністеріальний державний режим
- •29)Права людини і громадянина. Права свободи та обов’язки
- •30) Рівність прав, свобод та обов’язків
- •Ст. 7. Заг декл прав люд.
- •31) Історичний розвиток прав і свобод. Покоління прав людини. Класифікація прав і свобод
- •32) Гарантії прав і свобод
- •33) Поняття громадянства/підданства. Проблема полі громадянства. Режим іноземців
- •34) Способи придбання громадянства
- •35) Припинення громадянства
- •36) Особисті/громадянські/ права, свободи і обов’язки
- •37)Політичні права, свободи і обов’язки
- •38) Економічні, соціальні, культурні права, свободи й обов’язки
- •39) Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •40)Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •41) Організаційна структура політичних партій
- •42) Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем
- •43)Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи
- •44) Поняття і види виборів
- •45) Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборча системи
- •46) Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдума. Народна законодавча ініціатива
- •47) Виникнення і розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм
- •48) Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах
- •49) Посадові особи палат парламенту і їх правове становище
- •50) Компетенція парламентів і способи їх закріплення
- •51) Правове положення комітетів парламенту
- •52) Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет
- •53) Законодавчий процес, його стадії
- •54) Контроль парламентів за діяльністю урядів ц парламентських країнах
- •55) Голова держави: поняття, основні ознаки, види. Місце голови держави в системі вищих органів держ. Вл
- •56) Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу
- •57) Президент. Правове положення
- •58) Способи обрання президента. Переобрання президента
- •59) Повноваження, обов’язки і відповідальність президента
- •60) Місце уряду у системі вищих органів влади
- •61) Види урядів
- •62) Склад урядів
- •63) Порядок формування урядів і його залежність від форми правління Парламентська і змішана формами правління[ред. • ред. Код]
- •Президентська форма правління[ред. • ред. Код]
- •64) Повноваження урядів
- •65) Початок конституційного розвитку в Пн. Америці
- •66) К 1787, її специфічні риси
- •67) Білль про права. Конституційний статус особистості у сша
- •68) Політичні партії сша. Особливості двопартійної системи Сша
- •69) Конгрес сша. Правове положення і повноваження палат. Посадові особи палат
- •70) Організаційно - правові форми діяльності Конгресу сша. Законодавчий процес
- •71) Президент сша: статус, порядок обрання, повноваженя
- •72) Американський федералізм
- •73) Місцеве самоврядування в сша
- •74) К вб, її складові частини
- •75) Поліична система вб
- •76) Роль монарха вб, його правове положення і структура
- •77) Комітети британського парламенту, їх види і повноваження
- •78) Порядок формування палат парламенту вб
- •79)Уряд і Кабінет міністрів вб. Внутрішній кабінет
- •80) Конституційний розвиток Франції
- •81) Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів
- •82) Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження
- •83) Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет мінастрів
- •84) Органи конституційного контролю Франції. Порядок фомування і компетенція Конституційної Ради Франції
- •85) Регіональне і місцеве управління і самоврядування у Франції
- •86)Початок конституційного розвитку Германії
- •88) Основний закон фрн
- •89) Федерація фрн
- •90) Федеральний парламент фрн. Правове положення і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн
- •91) Федеральний уряд і канцлер фрн
- •92) Конституційний контроль фрн
- •93) Муніципальна система фрн
- •94) Політична система Японії
- •95) Конституція Японії 1947
- •96) Правове положення імператора Японії
- •97) Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів
- •98)Уряд Японії, його склад і порядок формування
88) Основний закон фрн
На першому місці у конституції закріплено каталог основних прав і обов'язків держави щодо поважання і захисту гідності людини. Ця гарантія доповнюється загальним правом на вільний розвиток особистості. Надається широкий захист від протиправних втручань держави. На поважання людської гідності і свободу особистості можуть розраховувати рівною мірою як німці, так й іноземці. До класичних прав, що називає Основний закон, належить свобода віросповідання, свобода слова (включаючи свободу преси) і гарантія власності. Сюди належать також свобода мистецтва і науки, право утворювання коаліцій, право захисту таємниці листування, поштових і телеграфних відправлень, принциповий захист від примусу до праці й примусової роботи, недоторканність житла, а також право відмовлятися від військової служби з міркувань совісті.
Громадянські права, що на протилежність вищеназваним стосуються лише німецьких громадян, торкаються переважно політичних прав співучасті і права вільної професійної діяльності. По суті, сюди належать право на проведення зборів, право засновувати спілки і товариства, право вільного пересування територією Федеративної Республіки (включаючи виїзд), право вибору професії і роботи за фахом, заборона видачі громадян іншим державам, а також виборче право.
Поруч із правами свободи стоять права рівноправності. Основний закон конкретизує загальне положення про рівність всіх людей перед законом визначенням, що ніхто не може зазнати обмежень або одержати перевагу завдяки статі, походженню, расі, мові, батьківщині, вірі, або політичному світогляду. Виразно зазначається рівноправність чоловіка і жінки, і, нарешті, конституція гарантує всім німцям рівний доступ до громадських служб.
Основні права розглядають також відношення окремого громадянина до таких соціальних об'єднань, як шлюб, сім'я, церква, школа, але також держави, надто у її властивості як соціальна держава. Вони частково гарантують громадянинові безпосередні домагання на послуги з боку держави, як, наприклад, па державне забезпечення.
Основним правом, що вже за своєю суттю стосується лише іноземців, є вперше гарантоване в німецькій конституції право притулку, яке дає політичне переслідуваним іноземцям право на політичний притулок па терені Федеративної Республіки. Багаторічне, а останніми роками майже неконтрольоване прибуття до Німеччини сотень тисяч шукачів притулку, що в переважній більшості не зазнавали ніякого і політичного переслідування у своїх країнах і мали лише економічні мотиви в своїх домаганнях на отримання притулку, загрожувало вичерпати можливість застосування основного плану на політичний притулок до дійсно переслідуваним.
Після довгих, здебільшого палких дебатів між прихильниками необмежено діючого від 1949 р. безприкладного у світі основного права на політичний притулок і поборниками нової редакції права на притулок, що відповідає дійсності, з метою збереження його основного значення і приведення у відповідність із правовими нормами всіх інших країн ЄС була схвалена потрібними для цього двома третинами голосів Німецького бундестагу поправка до права на політичний притулок. Не торкаючись основного положення «Переслідувані з політичних мотивів мають право на притулок», від липня 1993 р. діє нова стаття Основного закону, що уможливлює нову процедуру розглядання заяв щодо надання притулку. Наріжними положеннями нового формулювання права на притулок є:
- іноземці з держав ЄС або «надійних третіх країн», тобто країн, де гарантується застосування Женевської конвенції про біженців і Європейської конвенції про права людини, не можуть посилатися на право політичного притулку; не виникає навіть (тимчасового) права на отримання притулку;
- процедура розглядання заяв щодо надання притулку скорочується;
- внаслідок запобіжних заходів унеможливлюється багаторазове одержання державної допомоги;
- прожитковий мінімум шукачів притулку забезпечується принципово шляхом натуральної допомоги.
Окремі основні права можуть згідно з конституцією обмежуватися безпосередньо законом або посередньо на підставі певного закону. Але ніколи ніякий закон на може змінювати суттєвого змісту основного права. Основні права є безпосередньо діючим правом. Це одне з найважливіших нововведень Основного закону порівняно з колишніми конституціями, каталоги основних прав яких у правовому відношенні базувалися на зобов'язуючих програмних деклараціях. Сьогодні усі три гілки державної влади, парламенту як законодавці, так само, як і уряди, суди, адміністративні органи, поліція і збройні сили зобов'язані суворо дотримуватися основних прав. Кожний громадянин має право оскаржити рішення або дії держави у Федеральному конституційному суді, якщо він відчуває себе позбавленим одного із основних прав. Внаслідок приєднання до Європейської конвенції захисту прав людини і основних свобод у 1952 р. Федеративна Республіка Німеччина від 1955 p. підлягає міжнародному контролю за дотриманням прав людини. Стаття 25 цієї Конвенції дає право громадянам країн, що її підписали, на оскарження дій власної держави перед Європейською комісією і Європейською судовою палатою. У 1973 р. Федеративна Республіка ратифікувала також Міжнародні пакти прав людини Організації Об'єднаних Націй.
