- •1)Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна.Кdewq
- •2)Система державного права в зарубіжних країнах
- •3) Норми і інститути дпзк
- •4) Джерела дпзк
- •5)Закон як джерело державного права. Види законів
- •6)Акти органів конст. Контролю і судові прецеденти як джерела державного права
- •7) Конституційні звичаї
- •8)Договір як джерело дпзк
- •9) Конституція – основне джерело державного права
- •10) Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн(Франція, фрн, Японія)
- •6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих.
- •11) Форма конституції
- •12) Структура конституції
- •13) Порядок прийняття, зміни і скасування конституції
- •14) Прийняття к предстаницьким органом
- •15) Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16) Класифікація конституцій
- •17) Інститут конституційного контролю/нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •18)Форма правління зарубіжних країн
- •19)Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій
- •20)Республіка – поняття і сутність. Ознаки. Види.
- •21)Форми державного устрою зарубіжних країн.
- •22) Унітарна держава/унітаризм. Основні ознаки унітрного устрою
- •23)Федеративний устрій/ федералізм. Основні ознаки федеративного устрою
- •24) Розподілення компетенції і відношення поміж федерацією і її суб’єктами
- •25)Державний режим. Співвідношення державного режиму і політичного режиму.
- •26)Ознаки і види антидемократичного режиму
- •27) Ознаки і види демократичного режиму
- •28) Парламентський і міністеріальний державний режим
- •29)Права людини і громадянина. Права свободи та обов’язки
- •30) Рівність прав, свобод та обов’язків
- •Ст. 7. Заг декл прав люд.
- •31) Історичний розвиток прав і свобод. Покоління прав людини. Класифікація прав і свобод
- •32) Гарантії прав і свобод
- •33) Поняття громадянства/підданства. Проблема полі громадянства. Режим іноземців
- •34) Способи придбання громадянства
- •35) Припинення громадянства
- •36) Особисті/громадянські/ права, свободи і обов’язки
- •37)Політичні права, свободи і обов’язки
- •38) Економічні, соціальні, культурні права, свободи й обов’язки
- •39) Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •40)Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •41) Організаційна структура політичних партій
- •42) Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем
- •43)Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи
- •44) Поняття і види виборів
- •45) Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборча системи
- •46) Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдума. Народна законодавча ініціатива
- •47) Виникнення і розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм
- •48) Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах
- •49) Посадові особи палат парламенту і їх правове становище
- •50) Компетенція парламентів і способи їх закріплення
- •51) Правове положення комітетів парламенту
- •52) Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет
- •53) Законодавчий процес, його стадії
- •54) Контроль парламентів за діяльністю урядів ц парламентських країнах
- •55) Голова держави: поняття, основні ознаки, види. Місце голови держави в системі вищих органів держ. Вл
- •56) Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу
- •57) Президент. Правове положення
- •58) Способи обрання президента. Переобрання президента
- •59) Повноваження, обов’язки і відповідальність президента
- •60) Місце уряду у системі вищих органів влади
- •61) Види урядів
- •62) Склад урядів
- •63) Порядок формування урядів і його залежність від форми правління Парламентська і змішана формами правління[ред. • ред. Код]
- •Президентська форма правління[ред. • ред. Код]
- •64) Повноваження урядів
- •65) Початок конституційного розвитку в Пн. Америці
- •66) К 1787, її специфічні риси
- •67) Білль про права. Конституційний статус особистості у сша
- •68) Політичні партії сша. Особливості двопартійної системи Сша
- •69) Конгрес сша. Правове положення і повноваження палат. Посадові особи палат
- •70) Організаційно - правові форми діяльності Конгресу сша. Законодавчий процес
- •71) Президент сша: статус, порядок обрання, повноваженя
- •72) Американський федералізм
- •73) Місцеве самоврядування в сша
- •74) К вб, її складові частини
- •75) Поліична система вб
- •76) Роль монарха вб, його правове положення і структура
- •77) Комітети британського парламенту, їх види і повноваження
- •78) Порядок формування палат парламенту вб
- •79)Уряд і Кабінет міністрів вб. Внутрішній кабінет
- •80) Конституційний розвиток Франції
- •81) Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів
- •82) Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження
- •83) Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет мінастрів
- •84) Органи конституційного контролю Франції. Порядок фомування і компетенція Конституційної Ради Франції
- •85) Регіональне і місцеве управління і самоврядування у Франції
- •86)Початок конституційного розвитку Германії
- •88) Основний закон фрн
- •89) Федерація фрн
- •90) Федеральний парламент фрн. Правове положення і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн
- •91) Федеральний уряд і канцлер фрн
- •92) Конституційний контроль фрн
- •93) Муніципальна система фрн
- •94) Політична система Японії
- •95) Конституція Японії 1947
- •96) Правове положення імператора Японії
- •97) Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів
- •98)Уряд Японії, його склад і порядок формування
11) Форма конституції
Форма К – спосіб вираження та організації правового матеріалу в конституційні норми, інститути і принципи.
За формою К поділяються на:
писані
неписані.
+ змішані ( комбіновані К)
Писана – така К, норми якої містяться у спец актах, ухвалених рішенням державного органу або на референдумі. Писані К можуть складатися з 1 акту (кодифіковані) або з кількох( не кодифіковані/не консолідовані).
Кодифіковані:
Розгорнуті
Нерогзгорнуті ( невеликі за обсягом, Н: К Боснії Герцоговини 12 ст)
Некодифіковані можуть складатися з кількох актів з яких жоден не виділяється або К які складаються з 1 основного і кількох допоміжних.
Неписані конституції становлять рідкісний виняток. Нині вони застосовуються лише у Великобританії та Новій Зеландії. Неписана конституція складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.
Змішана – К, яка складається з писаних актів – парламентських законів, судових рішень, які є обов’язковим прецедентом, так і неписаних джерел – звичаїв та доктрин.
12) Структура конституції
Структура конституції — це спосіб її внутрішньої побудови, тобто порядок об’єднання конституційних норм в певні комплекси — розділи і послідовність їх розміщення.
Майже всі основні закони є систематизованими конститу¬ціями, тобто єдиними нормативно-правовими актами найвищої сили.
В основному конституції мають таку структуру:
1) преамбула;
2) основна частина: принцип поділу влади; взаємодія між гілками влади; права і свободи, також обов'язки людини та громадянина; політико-територіальний устрій держави; соціально-економічні розділи;
8) додаткові (заключні) і перехідні положення.
Переважна більшість сучасних конституцій містить вступну частину — преамбулу. Концептуальним виглядає зміст положень ст. 176 Конституції Туреччини, в якій визначені вимоги до пре¬амбули і встановлена її сутність як елемента структури основ¬ного закону: «У преамбулі задекларовані основоположні ідеї і принципи, що покладені в основу Конституції, і преамбула ста¬новить невід’ємну її частину».
Обсяг преамбул різний і певною мірою залежить від обсягу самих конституцій. За загальним правилом об’ємними є преам¬були конституцій, прийнятих у постсоціалістичних і пострадян¬ських країнах. З іншого боку, іноді преамбула має виключно «технічне» значення. Наприклад, текст преамбули основного за¬кону Фінляндії зведений до констатації того, що він прийнятий відповідно до конкретного положення нормативно-правового ак¬та, яким визначено парламентську процедуру.
Регулятивна роль преамбули конституції полягає в тому, що більшість її положень по суті моделює певну поведінку різ¬них суб’єктів конституційного права. У преамбулі нерідко конста¬товано соціально-політичні передумови і обставини прийняття конституції, вказано на основні віхи розвитку державності та на деякі інші чинники здійснення конституційної нормотворчості. А також цілі, котрим має слугувати прийняття конституції. Серед цих цілей виділяють, зокрема, збереження суспільних традицій і на¬ступництво держави, забезпечення прав людини, розвиток між¬народного співробітництва.
Найбільш змістовним елементом структури конституції є її основний текст, котрий, як зазначалося, поділяється на розді¬ли (частини або глави), а також на статті. Тим самим основний текст конституції має власну структуру. У більшості випадків розділи конституції мають назви, або заголовки. При цьому статті основних законів, як правило, назв не мають.
Важливу роль відіграють перехідні положення, включені до структури переважної більшості конституцій. Як правило, відповідні положення мають тимчасовий характер і слугують адаптації державного життя до новоприйнятого основного закону. Звичайно перехідні положення сформульовані у вигляді одного з розділів конституції, який структурно її завершує і має заголовок саме перехідних положень. В окремих конституціях перехідні положення сформульовані у вигляді додатка до їх основного тексту (Азербайджан, Болгарія, Іспанія, Італія, Нідерланди). Такий додаток формально не є розділом конституції, але фактично становить частину її структури.
Нерідко завершальний розділ конституції має назву і зміст перехідних та прикінцевих (заключних) положень, хоча частіше прикінцеві положення структурно виокремлені від перехідних і передують їм. У прикінцевих положеннях, незалежно від їх місця у структурі основного закону, здебільшого йдеться про набуття конституцією чинності та регламентуються деякі інші питання, так або інакше пов’язані з відповідним фактом.
Перехідні положення призначені забезпечити правонаступ-ництво в організації та діяльності тих державних інститутів, які зі змінами у статусі збережені за новоприйнятим основним зако¬ном. Іноді у перехідних положеннях визначаються строк і умови введення в дію окремих положень основного тексту конституції. Водночас, у них може застерігатися продовження дії на визначений строк окремих норм «старої» конституції або норм законів, які фактично не відповідають новоприйнятій. Як і преамбула, перехідні та прикінцеві положення є інтегральною частиною конституції. Тому внесення змін або їх скасування відбуваються у такому ж порядку, як і стосовно основного тексту конституції, якщо інше в ній прямо не застережено.
Несистематизована конституція з якостями основного закону — це сукупність нормативно-правових актів, за кожним з яких визнається найвища сила. Кожна зі складових несистематизованої конституції зазвичай офіційно визначена як конституційний закон або як основний закон. Як правило, серед таких актів виділений той, що фактично є головною складовою несистематизованої конституції. Відповідна форма конституційного регулювання склалася у XIX ст. в окремих країнах і збереглася у біль¬шості з них по сьогодні.
Несистематизована Конституція Канади є сукупністю різних за формою нормативно-правових актів (більше двадцяти), серед яких переважна більшість прийнята парламентом Великобританії, а деякі мають згадувану форму наказів у раді. При цьому значна частина актів, що складають Конституцію Канади, була введена ще за часів політичної залежності. У 1982 р. парламент Великобританії прийняв Акт про Канаду, один із додатків до якого містить Конституційний акт, відомий як «нова конституція». У цьому акті є перелік усіх складових Конституції Канади і вказано на її найвищу юридичну силу.
Згідно з ісламською традицією юридичною основою суспільного життя є, насамперед, «священна книга» — Коран, приписи якого становлять головний зміст мусульманського права, і за ними, по суті, визнається роль своєрідного основного закону суспільства і держави. Преамбули багатьох основних законів, прийнятих у мусуль-манських країнах, починаються з формулювання «іменем Аллаха милостивого, милосердного». Нерідко згадується про «вчення ісламу» як ідейну основу держави, про «ісламське минуле» народу, про вірність «ісламському спадку» тощо. Принципово важливим є визнання ісламу державною релігією, про що йдеть¬ся практично в усіх відповідних конституціях. Частина з цих конституцій передбачає функціонування спеціальних мусульманських судів або застосування загальними судами положень мусульманського права.
Одним із понять, які характеризують мусульманське право, є шаріат. Найчастіше шаріат розглядають як основу мусульманського права, закріплену в Корані, а також у Сунні (фактично — коментарі до Корану). Іноді його взагалі ототожнюють з мусульманським правом. У багатьох відповідних країнах шаріат на конституційному рівні визначається «головним джерелом законодавства» (Бахрейн, Єгипет, Ємен, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Сирія, Судан).