- •1)Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна.Кdewq
- •2)Система державного права в зарубіжних країнах
- •3) Норми і інститути дпзк
- •4) Джерела дпзк
- •5)Закон як джерело державного права. Види законів
- •6)Акти органів конст. Контролю і судові прецеденти як джерела державного права
- •7) Конституційні звичаї
- •8)Договір як джерело дпзк
- •9) Конституція – основне джерело державного права
- •10) Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн(Франція, фрн, Японія)
- •6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих.
- •11) Форма конституції
- •12) Структура конституції
- •13) Порядок прийняття, зміни і скасування конституції
- •14) Прийняття к предстаницьким органом
- •15) Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16) Класифікація конституцій
- •17) Інститут конституційного контролю/нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •18)Форма правління зарубіжних країн
- •19)Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій
- •20)Республіка – поняття і сутність. Ознаки. Види.
- •21)Форми державного устрою зарубіжних країн.
- •22) Унітарна держава/унітаризм. Основні ознаки унітрного устрою
- •23)Федеративний устрій/ федералізм. Основні ознаки федеративного устрою
- •24) Розподілення компетенції і відношення поміж федерацією і її суб’єктами
- •25)Державний режим. Співвідношення державного режиму і політичного режиму.
- •26)Ознаки і види антидемократичного режиму
- •27) Ознаки і види демократичного режиму
- •28) Парламентський і міністеріальний державний режим
- •29)Права людини і громадянина. Права свободи та обов’язки
- •30) Рівність прав, свобод та обов’язків
- •Ст. 7. Заг декл прав люд.
- •31) Історичний розвиток прав і свобод. Покоління прав людини. Класифікація прав і свобод
- •32) Гарантії прав і свобод
- •33) Поняття громадянства/підданства. Проблема полі громадянства. Режим іноземців
- •34) Способи придбання громадянства
- •35) Припинення громадянства
- •36) Особисті/громадянські/ права, свободи і обов’язки
- •37)Політичні права, свободи і обов’язки
- •38) Економічні, соціальні, культурні права, свободи й обов’язки
- •39) Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •40)Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •41) Організаційна структура політичних партій
- •42) Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем
- •43)Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи
- •44) Поняття і види виборів
- •45) Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборча системи
- •46) Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдума. Народна законодавча ініціатива
- •47) Виникнення і розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм
- •48) Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах
- •49) Посадові особи палат парламенту і їх правове становище
- •50) Компетенція парламентів і способи їх закріплення
- •51) Правове положення комітетів парламенту
- •52) Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет
- •53) Законодавчий процес, його стадії
- •54) Контроль парламентів за діяльністю урядів ц парламентських країнах
- •55) Голова держави: поняття, основні ознаки, види. Місце голови держави в системі вищих органів держ. Вл
- •56) Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу
- •57) Президент. Правове положення
- •58) Способи обрання президента. Переобрання президента
- •59) Повноваження, обов’язки і відповідальність президента
- •60) Місце уряду у системі вищих органів влади
- •61) Види урядів
- •62) Склад урядів
- •63) Порядок формування урядів і його залежність від форми правління Парламентська і змішана формами правління[ред. • ред. Код]
- •Президентська форма правління[ред. • ред. Код]
- •64) Повноваження урядів
- •65) Початок конституційного розвитку в Пн. Америці
- •66) К 1787, її специфічні риси
- •67) Білль про права. Конституційний статус особистості у сша
- •68) Політичні партії сша. Особливості двопартійної системи Сша
- •69) Конгрес сша. Правове положення і повноваження палат. Посадові особи палат
- •70) Організаційно - правові форми діяльності Конгресу сша. Законодавчий процес
- •71) Президент сша: статус, порядок обрання, повноваженя
- •72) Американський федералізм
- •73) Місцеве самоврядування в сша
- •74) К вб, її складові частини
- •75) Поліична система вб
- •76) Роль монарха вб, його правове положення і структура
- •77) Комітети британського парламенту, їх види і повноваження
- •78) Порядок формування палат парламенту вб
- •79)Уряд і Кабінет міністрів вб. Внутрішній кабінет
- •80) Конституційний розвиток Франції
- •81) Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів
- •82) Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження
- •83) Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет мінастрів
- •84) Органи конституційного контролю Франції. Порядок фомування і компетенція Конституційної Ради Франції
- •85) Регіональне і місцеве управління і самоврядування у Франції
- •86)Початок конституційного розвитку Германії
- •88) Основний закон фрн
- •89) Федерація фрн
- •90) Федеральний парламент фрн. Правове положення і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн
- •91) Федеральний уряд і канцлер фрн
- •92) Конституційний контроль фрн
- •93) Муніципальна система фрн
- •94) Політична система Японії
- •95) Конституція Японії 1947
- •96) Правове положення імператора Японії
- •97) Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів
- •98)Уряд Японії, його склад і порядок формування
70) Організаційно - правові форми діяльності Конгресу сша. Законодавчий процес
Однією з головних особливостей Конгресу є те, що провідну роль у його роботі відіграють комісії. Свого значення вони набули не відразу, а поступово, адже за Конституцією вони зовсім не передбачені.
На теперішній час у Сенаті діють 18 постійних комісій, а в Палаті представників - 23. Кожна комісія спеціалізується в певній галузі законодавства: з іноземних справ, оборони, банківської діяльності, сільського господарства, торгівлі тощо. Комісія може ухвалити, переглянути, залишити без уваги будь-яку направлену пропозицію. Для того щоб зажадати законопроект із комісії до Палати представників потрібні підписи 218 членів Палати, а до Сенату - сенатської більшості. На практиці необхідна більшість голосів збирається дуже рідко.
Партія, яка має більшість у даній Палаті, контролює роботу комісій. Голів комісій обирають на закритих засіданнях членів цієї партії або на зборах спеціально призначених представників. Партії меншості пропорційно представлені в комісіях, відповідно до кількості місць, які має партія в даній Палаті.
Існують різні способи внесення законопроектів: постійними комісіями, спеціальними комісіями, Президентом тощо. Внесені законопроекти передаються до відповідних комісій, які призначають публічні слухання, яке може тривати кілька тижнів або місяців. Якщо комісія схвалила законопроект, він надсилається на загальне обговорення до відповідної Палати. В Сенаті час обговорення практично не обмежується. У Палаті представників, як правило, встановлюється регламент. Після завершення дебатів члени Палати голосують за те, щоб або схвалити законопроект, або відхилити чи викласти (останнє дорівнюється відхиленню) - або повернути до комісії. Законопроект, прийнятий однією з Палат, надсилається на розгляд другої Палати. Якщо друга Палата внесла в нього поправки, то Узгоджувальна комісія, яка має в своеєму складі членів обох палат, намагається усунути розбіжності.
Після прийняття обома палатами, законопроект надсилається Президентові, або за Конституцією законопроект стає законом тільки після підписання його Президентом. Президент має право підписати законопроект - у цьому випадку він стає законом - або накласти на нього вето. В останньому випадку законопроект може стати законом тільки, якщо при повторному голосуванні в Конгресі він збере дві третини голосів в обох палатах.
Президент може також відмовитись як від підпису законопроекту, так і від накладення на нього вето. В цьому випадку законопроект стає законом без підпису Президента через 10 днів (не враховуючи неділь) після надходження до нього на розгляд. Єдиним винятком із цього правила е випадок, коли сесія Конгресу закривається раніше, ніж пройдуть 10 днів із дня надсилання законопроекту на розгляд Президенту. В цьому випадку відмова Президента підписати законопроект анулює його навіть без накладення вето - така ситуація відома під назвою «кишенькове вето».
71) Президент сша: статус, порядок обрання, повноваженя
Президент США обирається непрямим шляхом строком на 4 роки. Одна і та сама особа може обиратися президентом не більше двох разів. Кампанія виборів президента розпочинається задовго до того, як виборці прийдуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати. Президентські вибори у Сполучених Штатах є двоступеневими. Спочатку населення обирає членів колегії виборщиків, які у свою чергу обирають президента та віце-президента держави. У перших числах листопада виборці голосують у штатах. У кожному штаті обирається стільки виборщиків, скільки обрано представників і сенаторів від штату в Конгрес. Для цього встановлюються багатомандатні виборчі округи (один штат – один округ) і застосовується мажоритарна система відносної більшості. За цієї системи список виборщиків від однієї партії, який одержав відносно більше голосів, ніж інші списки, завойовує всі місця від цього штату в колегії вибірників.
Якщо жоден претендент не набере абсолютної більшості голосів, застосовується екстраординарна процедура призначення президента і віце-президента. Обрання президента з числа трьох кандидатів, що набрали найбільшу кількість голосів, здійснює Палата представників. В аналогічній ситуації віце-президента з числа двох кандидатів, що набрали найбільшу кількість голосів, обирає Сенат.
Конституція США надає президенту широкі повноваження виконавчої влади. Він "забезпечує точне дотримання законів і визначає повноваження всіх посадовців Сполучених Штатів". Подібна загальна формула конституційної компетенції дає можливість президенту розширювати її шляхом делегування повноважень з боку Конгресу ("надзвичайні повноваження"), а також на основі так званих "повноважень, що маються на увазі", які відповідають духу Конституції, випливають із практики її застосування.Прерогативи президента США як глави президентської республіки є більш значними, ніж президентів у парламентських республіках. Як вищий посадовець він представляє державу у відносинах з іншими державами ("за порадою і за згодою сенату"), призначає дипломатичних представників та відкликає їх. Президент має право провадити переговори з іноземними державами і укладати міжнародні договори (деякі з них належать до угод виконавчої влади і не підлягають ратифікації сенатом). Він є головнокомандувачем збройних сил і національної гвардії; причому ця правомочність існує не номінально, а реально. Він наділений правом помилування і відстрочення виконання вироків, нагороджує медалями. Президент США як глава держави призначає міністрів ("за порадою і за згодою сенату"), які несуть відповідальність перед ним і можуть за його волевиявленням бути звільнені з поста в будь-який час. Він призначає членів Верховного суду і багатьох інших посадовців "за порадою і за згодою сенату". Нижчі посадовці призначаються президентом одноосібно, без "поради і згоди" сенату. Президент республіки направляє Конгресу послання, в яких повідомляються відомості про становище в країні й обґрунтовується прийняття Конгресом необхідних законів. Конституційне положення: "Президент... рекомендує до його розгляду такі заходи, які він визнає необхідними і доцільними..." фактично закріплює за ним право законодавчої ініціативи. Президент США має право скликати Конгрес на надзвичайні сесії. Президент промульгує закони, прийняті Конгресом. При цьому йому надано право у разі незгоди із законом повертати його на повторний розгляд у Конгрес (відкладальне вето). У разі подолання вето президента палати Конгресу повинні повторно схвалити вказаний закон 2/3 голосів. В умовах США жодна з партійних фракцій не володіє 2/3 голосів, а тому відкладальне вето є вельми ефективним засобом "заборони" президентом законодавчої діяльності Конгресу. Багаторічна практика свідчить, що Конгрес долає не більше 7–11 % вето президента. Президентське вето може бути застосоване до будь-якого закону, окрім поправок до Конституції. Президент зобов'язаний затвердити закон протягом 10 днів; якщо у вказаний термін він цього не зробить, закон вважається затвердженим.Іншою важливою функцією президента є законодавча. За Конституцією президент не наділений у чіткій формі правом законодавчої ініціативи, проте в післявоєнний період його законодавча роль значно посилилася. До обов'язків президента увійшли розробка і внесення проекту федерального бюджету на розгляд Конгресом. Розробку проекту бюджету здійснює адміністративно-бюджетне управління.Звернення президента до Конгресу з бюджетним посланням транслюється на всю країну і виконує важливу роль у формуванні підтримки виборцями президентської програми і здійснення тиску на Конгрес знизу.
Президент США не несе політичної відповідальності перед Конгресом. Як записано в Конституції, президент може бути усунений з посади, лише якщо він буде засуджений у порядку імпічменту, у разі визнання винним "у зраді, хабарництві або інших тяжких злочинах і провинах".Імпічмент – особлива процедура притягнення президента до відповідальності, а також деяких інших вищих цивільних посадовців (міністрів, послів, федеральних суддів). Фактично імпічмент представляє квазісудові повноваження Конгресу. За цією процедурою палата представників приймає резолюцію про порушення імпічменту і формулює обвинувальні статті імпічменту. Рішення ухвалюється простою більшістю голосів депутатів. Потім затверджені "статті імпічменту" передаються в сенат, який зобов'язаний прийняти справу до розгляду і винести ухвалу по суті справи. У разі порушення справи про звинувачення президента в сенаті головує не віце-президент, а голова Верховного суду. Якщо особа визнається винною, то вона усувається від посади і позбавляється права посідати будь-яку посаду у федеральному державному апараті. Особа, засуджена у порядку імпічменту, може притягатися до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Президенту як главі виконавчої влади підпорядкований складний і розгалужений апарат федеральних міністерств і відомств, який налічує більш як 3 млн державних службовців.
Керівництво зовнішньою політикою за Конституцією також зосереджено в руках президента. Йому належать прерогативи "укладати міжнародні договори за умови їх схвалення двома третинами присутніх сенаторів; за порадою і згодою сенату призначати послів та інших повноважних представників і консулів". Ці повноваження фактично закріплюють за президентом роль головного дипломата країни. Президент також наділений правом укладати міжнародні договори, які не вимагають ратифікації сенатом. Йому належить право визнавати або не визнавати іноземні уряди.
