- •1)Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна.Кdewq
- •2)Система державного права в зарубіжних країнах
- •3) Норми і інститути дпзк
- •4) Джерела дпзк
- •5)Закон як джерело державного права. Види законів
- •6)Акти органів конст. Контролю і судові прецеденти як джерела державного права
- •7) Конституційні звичаї
- •8)Договір як джерело дпзк
- •9) Конституція – основне джерело державного права
- •10) Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн(Франція, фрн, Японія)
- •6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих.
- •11) Форма конституції
- •12) Структура конституції
- •13) Порядок прийняття, зміни і скасування конституції
- •14) Прийняття к предстаницьким органом
- •15) Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16) Класифікація конституцій
- •17) Інститут конституційного контролю/нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •18)Форма правління зарубіжних країн
- •19)Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій
- •20)Республіка – поняття і сутність. Ознаки. Види.
- •21)Форми державного устрою зарубіжних країн.
- •22) Унітарна держава/унітаризм. Основні ознаки унітрного устрою
- •23)Федеративний устрій/ федералізм. Основні ознаки федеративного устрою
- •24) Розподілення компетенції і відношення поміж федерацією і її суб’єктами
- •25)Державний режим. Співвідношення державного режиму і політичного режиму.
- •26)Ознаки і види антидемократичного режиму
- •27) Ознаки і види демократичного режиму
- •28) Парламентський і міністеріальний державний режим
- •29)Права людини і громадянина. Права свободи та обов’язки
- •30) Рівність прав, свобод та обов’язків
- •Ст. 7. Заг декл прав люд.
- •31) Історичний розвиток прав і свобод. Покоління прав людини. Класифікація прав і свобод
- •32) Гарантії прав і свобод
- •33) Поняття громадянства/підданства. Проблема полі громадянства. Режим іноземців
- •34) Способи придбання громадянства
- •35) Припинення громадянства
- •36) Особисті/громадянські/ права, свободи і обов’язки
- •37)Політичні права, свободи і обов’язки
- •38) Економічні, соціальні, культурні права, свободи й обов’язки
- •39) Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •40)Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •41) Організаційна структура політичних партій
- •42) Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем
- •43)Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи
- •44) Поняття і види виборів
- •45) Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборча системи
- •46) Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдума. Народна законодавча ініціатива
- •47) Виникнення і розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм
- •48) Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах
- •49) Посадові особи палат парламенту і їх правове становище
- •50) Компетенція парламентів і способи їх закріплення
- •51) Правове положення комітетів парламенту
- •52) Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет
- •53) Законодавчий процес, його стадії
- •54) Контроль парламентів за діяльністю урядів ц парламентських країнах
- •55) Голова держави: поняття, основні ознаки, види. Місце голови держави в системі вищих органів держ. Вл
- •56) Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу
- •57) Президент. Правове положення
- •58) Способи обрання президента. Переобрання президента
- •59) Повноваження, обов’язки і відповідальність президента
- •60) Місце уряду у системі вищих органів влади
- •61) Види урядів
- •62) Склад урядів
- •63) Порядок формування урядів і його залежність від форми правління Парламентська і змішана формами правління[ред. • ред. Код]
- •Президентська форма правління[ред. • ред. Код]
- •64) Повноваження урядів
- •65) Початок конституційного розвитку в Пн. Америці
- •66) К 1787, її специфічні риси
- •67) Білль про права. Конституційний статус особистості у сша
- •68) Політичні партії сша. Особливості двопартійної системи Сша
- •69) Конгрес сша. Правове положення і повноваження палат. Посадові особи палат
- •70) Організаційно - правові форми діяльності Конгресу сша. Законодавчий процес
- •71) Президент сша: статус, порядок обрання, повноваженя
- •72) Американський федералізм
- •73) Місцеве самоврядування в сша
- •74) К вб, її складові частини
- •75) Поліична система вб
- •76) Роль монарха вб, його правове положення і структура
- •77) Комітети британського парламенту, їх види і повноваження
- •78) Порядок формування палат парламенту вб
- •79)Уряд і Кабінет міністрів вб. Внутрішній кабінет
- •80) Конституційний розвиток Франції
- •81) Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів
- •82) Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження
- •83) Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет мінастрів
- •84) Органи конституційного контролю Франції. Порядок фомування і компетенція Конституційної Ради Франції
- •85) Регіональне і місцеве управління і самоврядування у Франції
- •86)Початок конституційного розвитку Германії
- •88) Основний закон фрн
- •89) Федерація фрн
- •90) Федеральний парламент фрн. Правове положення і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн
- •91) Федеральний уряд і канцлер фрн
- •92) Конституційний контроль фрн
- •93) Муніципальна система фрн
- •94) Політична система Японії
- •95) Конституція Японії 1947
- •96) Правове положення імператора Японії
- •97) Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів
- •98)Уряд Японії, його склад і порядок формування
47) Виникнення і розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм
Термін парламент вперше з’явився у Великобританії, але походить від французького слова «parler» (говорити). Попередниками парламенту були представницькі органи в Ст. Греції і Ст. Римі. Походження сучасного парламенту пов’язують із подіями 13-14 ст. в Англії, коли влада короля була обмежена зібранням крупних феодалів, вищого духовенства, представників міст і сільської місцевості (общин). Термін „парламентаризм” як категорія суспільно-політичної думки з’явився ще в ХІV столітті і згодом набув визнання в різних політичних колах Європи.
В історії розвитку парламенту і парламентаризму нараховують такі етапи:
І – становлення інституту парламентаризму (14-19 ст.ст.) (утворення парламенту як органу держави, вироблення способів його формування);
ІІ – золотий час парламентаризму, розквіт парламентів і парламентаризму (кінець 18 – початок 20 ст.ст.) (парламенти обиралися на основі цензового виборчого права, виражали інтереси одного класу);
ІІІ – можна умовно назвати криза парламентаризму (початок 20 ст.) (парламент перестав бути «компанією однодумців» та таким швидким у прийнятті рішень, оскільки інші соціальні прошарки суспільства вимагали участі в політичному житті, виникли партії, які представляли їх інтереси, виникли протиріччя у поглядах на парламент та парламентаризм, стали говорити, що він повинен уступити своє керівне місце органам виконавчої влади; але в країнах, в яких повноваження гілок влади чітко розмежовані не прослідковується падіння авторитету парламенту.Наприклад, у США конгрес не є суто законодавчим органом, а центр, в якому зосереджені різні політичні сили, що приходять до консенсусу
IV – в останні десятиліття парламенти переживають період відродження. Парламент відіграє велику роль у сфері ідеології, визначає особливості політичної культури, має великий вплив на пресу, телебачення, але все це залежить від гнучкості парламенту, від форми правління в тій чи іншій державі.
Парламент — найвищий представницький та законодавчий орган держави, який обирається населенням. На відміну від інших виборних представницьких органів (установчих зборів, конституційної асамблеї) парламент діє на постійній основі. Парламенти – це виборні і колегіальні органи держави, які функціонують в умовах демократичного правління і мають свої головні повноваження у сфері законотворчості. В унітарних державах парламенти формуються на загальнонаціональному рівні, у федераціях – також і на рівні їхніх суб’єктів.
Парламент є представницькою установою країни. Колегіальний за своєю внутрішньою структурою та принципами діяльності він представляє різноманітні групові, партійні та національні інтереси.
До основних функцій парламенту належать:
законотворча,
контрольна (контроль за бюджетом і діяльністю виконавчої влади),
установча (прийняття Конституції, участь у формуванні органів судової і виконавчої влади).
Представницький орган не завжди має назву "парламент". Парламентом офіційно називають майже всі представницькі органи англомовних країн. У Франції та інших країнах представницький орган — це національні збори.
Діяльність парламентів визначає характер і зміст парламентаризму.
Парламентаризм (у широкому розумінні) – це система формування та діяльності вищого представницького органу держави, а також політико-державних відносин та інститутів, пов’язаних з ним. Тобто Парламентари́зм — система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані функції законодавчої та виконавчої влад за привілейованого становища парламенту.
Парламент і парламентаризм є показником рівня демократичності в суспільстві. У країнах, де відсутня демократія, а парламент функціонує лише формально, не виконуючи належним чином своїх функцій, не формується система парламентаризму.
