41) Організаційна структура політичних партій

Організаційна структура сучасних політичних партій є досить різноманітною і залежить від цілої нивки факторів, серед яких першорядне значення мають специфіка самих партій, їхні історичні особливості й національні традиції.

Є два основних методи побудови партій.

Відповідно до них за організаційною структурою розрізняють

• організаційно оформлені

• організаційно не оформлені партії.

Організаційно оформлені партії мають:

• централізований партійний апарат, який "рекрутується" з партійних функціонерів, що розглядають свою політичну діяльність як професію.

• У цих партіях існує організаційний зв'язок між партією та її членами.

• Член партії одержує партійний квиток, сплачує партійні внески й дотримується всіх дисциплінарних вимог, передбачених партійним статутом.

• Партії, що належать до цієї групи, як правило, відносно невеликі за чисельністю організації з чіткою структурою ("кадрові партії").

• Вони будуються на принципах бюрократичного централізму.

• Здебільшого у цих партіях величезні повноваження належать загальнонаціональному керівництву й безпосередньо лідерові.

• Вони можуть будуватися й на основі колективного членства, що розглядається як органічне доповнення до членства індивідуального.

• До таких партій можна віднести Ліберально-демократичну партію Японії, Християнсько-демократичний союз ФРН, Австрійську народну партію, Партію центру Швеції та ін.

Організаційно не оформлені партії характеризуються

• тим, що в них немає інституту офіційного членства.

• Особи, що вважаються членами партії, організаційно з нею не пов'язані.

• Вони не мають партійних квитків, не сплачують членських внесків;

• на них не поширюється партійна дисципліна.

• Відсутність офіційного членства в партіях цього типу компенсується наявністю розгалуженого апарату професійних партійних чиновників, що є основним знаряддям здійснення партійної політики.

• Діяльність таких партій зводиться насамперед до виборчої боротьби, до "уловлювання голосів виборців".

• Основне завдання цих партій – домогтися перемоги на виборах.

• Типовим прикладом організаційно не оформлених партій є головні політичні партії США – Республіканська та Демократична. Обидві ці партії – це величезні політичні організації з досить слабким центральним керівництвом. Формально членами партії вважаються всі виборці, які проголосували на попередніх виборах за список відповідної партії. Організаційного зв'язку між партією та її членами немає. Організаційна структура апаратів Республіканської і Демократичної партій досить складна і хаотична. У цілому вона пристосована насамперед до потреб передвиборчої боротьби.

Нині кількість організаційно не оформлених партій неухильно скорочується. Організаційно оформлене членство з обов'язковою сплатою партійних внесків і обов'язком дотримуватися партійної дисципліни стає обов'язковим атрибутом організаційної структури політичних партій.

При цьому всередині політичної партії завжди виявляється соціальна неоднорідність. Керівна меншість приймає основні партійні рішення, володіє великим обсягом інформації, як правило, недоступної рядовим членам, нерідко маніпулює свідомістю та поведінкою партійних мас. Керівна група неоднорідна. У ній можуть бути представлені внутрішньопартійні течії, що заперечують право контролю над усією організацією. Боротьба різних угруповань у партії ретельно приховується від сторонніх і рядових членів.