30) Рівність прав, свобод та обов’язків

Конституції різному формулюють принцип рівноправності - іноді прямо (позитивно), іноді у вигляді заборони дискримінації, а часом поєднуючи обидва способи. Нерідко особливо гарантується рівноправність жінок і чоловіків, а також рівноправність незалежно від тих чи інших інших конкретних обставин (раси, національності, кольору шкіри, походження і т.п.). У ряді країн особливо гарантується рівноправність дітей, народжених у шлюбі та позашлюбних (див., наприклад, ч. 3 ст. 41 Конституції Словаччини).

Нарешті, треба враховувати, що рівноправність - це завжди рівність в основному, в тих правах, свободах і обов'язках, які суттєво важливі для життя людини і громадянина і тому отримують свою гарантію в конституції. Менш істотні права, свободи та обов'язки можуть в залежності від обставин виявитися різними для різних груп людей, але і в цьому випадку усередині цих груп принцип рівноправності має дотримуватися в повній мірі. Тоталітарні режими несумісні з рівноправністю навіть тоді, коли проголошують цей принцип у конституціях.

У ряді країн, що розвиваються рівноправність, навіть якщо конституційно проголошено, значною мірою зводиться нанівець практикою так званого трайбалізму.(Ця практика полягає в наданні привілеїв вихідцям з певної племінної групи; представник її, що став, наприклад, президентом, призначає на державні посади переважно своїх одноплемінників.).Близькі до цього явища клановість (клан - об'єднання близьких і далеких родичів), кумівство, сімейність, протекціонізм (не в сенсі митної політики).

Принцип рівності передбачає чотири основні аспекти:

• рівну повагу до думки кожного;

• вимога однакового розгляду однакових випадків.

• вимога отримання кожним рівної частки певного блага;

• вимога, згідно з якою індивіди після процедури розподілу повинні опинитися в однакових умовах.

Правова рівність: усі, хто знаходиться в однаковому становищі, мають рівні права, свободи та обов'язки і є рівними перед законом і судом,

але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб з метою компенсації існуючої фактичної нерівності.

Вимога формальної рівності можливостей реалізується у праві за допомогою чотирьох пов'язаних між собою загальних принципів:

Принцип рівності перед законом;

Принцип рівності перед судом;

Принцип рівності прав і свобод людини і громадянина;

Принцип рівності обов'язків людини і громадянина.

У сучасних умовах принцип рівності перед законом є беззаперечним юридичним стандартом, який закріплено у ст. 7 Загальної декларації прав людини.

Ідея фактичної (реальної) рівності можливостей реалізується у праві за допомогою двох основних принципів:

Принцип диференціації правового регулювання

Принцип позитивної дискримінації( жінки, расові групи, нац. меншини)

Ст. 7. Заг декл прав люд.

«Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.»