7. Міжнародні торгові звичаї.

Міжнародні правила Інкотермс, Уніфіковані правила з інкасо Міжнародної торгової палати.

Постанови, роз’яснення, інструкції ВГСУ не є джерелом ГПП, а несуть лише рекомендаційний характер.

Роль судової практики в розвитку ГПП і законодавства (самостійно для обговорення на семінарі).

3. Принципи гпп. Система принципів гпп. Основні класифікації принципів гпп. Характеристика окремих принципів гпп.

Принципи – це вихідні основоположні положення того чи іншого явища, які чітко визначають його сутність.

Виділяють конституційні (законності, рівності), галузеві (принцип досудового врегулювання спорів), міжгалузеві (незалежність суддів, рівність сторін, змагальність сторін, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження).

Галузеві принципи притаманні лише господарському процесу, а міжгалузеві як господарському, так і цивільному, адміністративному, кримінальному.

О.П. Подцерковний виділяє: загальноправові та міжгалузеві (див. ст.129 КУ: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості тощо), галузеві.

За об’єктом регулювання принципи поділяються на: судоустройчі (здійснення правосуддя виключно судами, право на судовий захист, гласність тощо) та функціональні (змагальність, диспозитивність тощо).

Здійснення правосуддя виключно судами (ст. 5 ЗУ). Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Право на судовий захист (ст. 7 ЗУ). Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Рівність перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК). Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Правова допомога при вирішенні справ у судах (ст. 10 ЗУ). Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

Гласність судового процесу (ст. 11 ЗУ, ст. 4-4 ГПК). Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Мова судочинства (ст. 12 ЗУ, ст. 3 ГПК). Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Обов’язковість судових рішень (ст.4-5 ГПК, ст.13 ЗУ).Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими для виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, яка встановлена законом.

Право на оскарження судового рішення (ст. 14 ЗУ). Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Колегіальний та одноособовий розгляд справ(ст. 15 ЗУ). Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів.

Самостійність і незалежність судів(ст. 6 ЗУ). Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права

Змагальність(4-3 ГПК). Один із основних принципів. Зазначений принцип являє собою правило, за яким особи, зацікавлені в результаті справи, можуть відстоювати свою правоту в спорі шляхом надання доказів, участі в дослідженні доказів. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Диспозитивність. Основні елементи принципу диспозитивності: порушення справи в суді, визначення характеру і обсягу позовних вимог та заперечень, розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, порушення апеляційного, касаційного провадження, про перегляд справи за ново виявленими обставинами, вимога примусового виконання судового акту. Поряд з цим, не можна вести мову про необмеженість дії принципу диспозитивності, тому що здійснення багатьох диспозитивних дій знаходиться під контролем господарського суду (може відмовити у визнанні якихось дій).

Принцип усності. Розгляд справ відбувається усно. Дослідження обставин справи починається з усної доповіді судді. Усна форма сприйняття фактичного та доказового матеріалу, а також здійснення процесуальних дій панує у господарському судочинстві. Письмові документи, наявні в матеріалах справи і представлені особам, які беруть участь у справі, повинні бути оголошені в судовому засіданні.

Принцип безпосередності. Суд зобов’язаний безпосередньо дослідити і обґрунтовано сприйняти всі докази по справі, тобто забезпечується особисте сприйняття суддями доказового матеріалу.

Галузеві принципи господарського процесу за О.П. Подцерковним:

• Принцип процесуальної економії (традиційно процес орієнтується на справи із найменшими витратами для сторін і суду: немає попереднього засідання, допиту свідків, не вимагається проведення дебатів тощо);

• Принцип стимулювання досудового, мирового та арбітражного (третейського) вирішення спорів;

• Принцип оперативності (скорочені строки розгляду справ у порівнянні з іншими процесами);

• Принцип процесуального формалізму (надання переваги письмовим доказам та різноманітним способам формалізації процесу перед усними показаннями свідків та конклюдентними діями учасників процесу);

• Максимальна територіальна централізація;

• Пріоритетність предметної компетенції над загальною;

• Колегіальність.