
- •6. Статус людини і громадянина як інститут конституційного права
- •8. Україна: права людини на сучасному етапі
- •Напрямки вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні
- •Права людини: витоки, сутність, класифікація
- •1.Права людини: концепція становлення і розвитку
- •2. Класифікація прав людини
- •3. Сучасне розуміння прав людини
- •4. Спроби вирішення питання прав людини в українських державах 1917 -1920 років
- •5.Cтавлення до прав особи у Радянській Українi
- •6. Україна: права людини на сучасному етапі
- •Тема 2. Поняття, зміст та структура конституційно-правового статусу людини і громадянина
- •3. Економічні, культурні, соціальні, екологічні та сімейні права людини:
- •2. Сутність основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •3. Юридична природа основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •4. Поняття та соціально-правова природа обов’язків людини і громадянина
- •2. Принципи громадянства
- •3. Громадянство України, підстави його набуття і припинення
- •1. Механізм оон у сфері захисту прав людини.
- •Глава 1. Інститут оскарження в адміністративному порядку: загальні засади
Права людини: витоки, сутність, класифікація
“... Основні свободи, які складають підвалини справедливості миру в усьому світі... найкращим чином здійснюються, з одного боку, завдяки дієвій політичній демократії, а, з іншого боку, завдяки загальному розумінню і дотриманню прав людини, від яких вони залежать “
(преамбула Європейської конвенції з прав людини, Рим, 4 листопада 1950 року)
Ми живемо у нелегку, проте надзвичайно насичену історичними подіями добу переходу від несвободи, гніту, безправ’я до утвердження прав людини, поваги до гідності особистості, усвідомлення того, що людина сама відповідає за себе, за своє сьогодення і прийдешнє. На сьогоднішній день перед суспільством уже не стоїть колись гостра дилема - держава для людини чи людина для держави. Однозначно, головним завданням будь-якого адміністративно-політичного цивілізованого утворення є забезпечення гарантій життя, добробуту, охорони здоров’я громадян, здорового і придатного для життя довкілля. Держава зобов’язана забезпечити здоровим і працездатним громадянам можливості і умови плідно працювати, створити матеріальні та духовні багатства, а тим, хто потребує її допомоги, надати таку допомогу в повному обсязі.
Права людини в сучасному світі - це не просто актуальна тема для дискусій, це проблема, вирішення якої стоїть у центрі практичної діяльності міжнародного співтовариства. Людство, що пройшло крізь бійню двох світових воєн, безлічі кривавих локальних конфліктів, пережило жорстокі диктатури, дійшло висновку, що не може бути миру і злагоди на Землі, не може бути організованого, цивілізованого життя без поваги до людини, її прав, свобод і потреб. Людина, громадянин, індивід – має бути найважливішою цінністю будь-якого суспільства. Лише за такою формулою можливе його (суспільства) подальше процвітання та безтурботне співіснування із навколишнім світом.
На протязі багатьох століть власного існування, вирішити проблему захисту найголовніших прав особи, намагався й український народ. Та, на жаль, доля розпорядилася так, що українці повсякчас були змушені у жорстокій боротьбі відстоювати право на життя та свободу – основні людські постулати. А коли з’являлася хоч якась надія на створення власної державності, тоді у головних документах проголошувалася рівноправність усіх перед законом та забезпечувався соціальний захист громадян. Правда, здійснити все це на практиці, так як і здобути собі незалежність, український народ зміг тільки наприкінці ХХ ст. Тільки після розпаду останньої в світі колоніальної імперії, якою був СРСР, і під гнітом якої і перебувала майже 70 років Україна, ми отримали можливість розбудовувати власну правову державу. Але у своєму прагненні молода українська держава зіткнулася зі стіною елементарного страху її громадян перед отриманою свободою.
Варто, все ж таки, зазначити, що у нинішньому світі, наскільки б не було великим бажання повністю забезпечити усі права і свободи індивіда - такі спроби залишаються мрією.
Найцивілізованіша і найдемократичніша правова держава неспроможна ідеально дотримуватися усіх без винятку прав людини. Адже, як абсолютна моральність не поєднувана із самим життям, так і абсолютне дотримання прав особи в їх повному обсязі несумісні з існуванням самого людського суспільства.