15. Стратегічна сегментація: стратегічні зони господарювання(сзг)

Сучасна концепція стратегічного управління передбачає при розробці стратегії організації використання ефективного методологічного прийому- стратегічної сегментації та виділення стратегічних зон господарювання (СЗГ). Це - наче погляд на діяльність організації зі сторони, аналіз, що припускає вивчення зовнішнього оточення фірми з погляду окремих тенденцій, небезпек, нових можливостей, які випливають із стану оточення, організації. Об'єктом такого аналізу є стратегічна зона господарювання - окремий сегмент зовнішнього оточення, на який організація має чи бажає одержати вихід. Початковий аналіз стратегії полягає у виборі зон, їхньому дослідженні поза зв'язком з існуючою структурою та набором продукції. Такий аналіз дозволяє оцінити перспективи, що відкриваються в даній зоні будь-якому конкуренту з погляду розвитку, норми прибутку, стабільності й технології і вирішити, як організація збирається конкурувати в даній зоні з іншими фірмами. Після вибору СЗГ організація повинна розробити відповідну номенклатуру продукції, з якою має намір вийти на ринок у даній галузі. СЗГ – це окремий сегмент зовнішнього оточення підприємства, що має свої характеристики, на який воно має або хоче одержати вихід. СЗГ має певні кількісні і якісні характеристики, до основних з яких належать: 1) ємкість СЗГ, що характеризується обсягами поточного попиту; 2) динамічні характеристики попиту (стабільний, зростаючий, що зменшується за певний період часу); 3) конкурентна позиція підприємства у сегменті; 4) очікуваний обсяг продажів у поточному й перспективному періоді; 5) особливості розподілу й продажу; 6) фактичні й прогнозовані величини прибутку, рентабельності й ін. Показників.

16.Узагальнена схема стратегічного вибору організації

Вибір стратегії є завершальною стадією процесу її розроблення, який здійснюється шляхом перегляду альтернативних стратегій і визначення, яка з них краща і чому.

Вже на попередньому етапі стратегічного планування перевага надається одній з стратегій, яка найбільше відповідає умовам зовнішнього та внутрішнього середовища, а також вибраним цілям діяльності. Однак результати аналізу є тільки основою для прийняття управлінського рішення. Остаточний вибір стратегії, яка має забезпечити досягнення бажаної мети організації, відбувається під час перегляду стратегічних альтернатив з використанням спеціальних підходів. Вони сприяють формуванню обґрунтованого стратегічного вибору на корпоративному й бізнес-рівнях.

Значна більшість спеціалістів зі стратегічного управління приходять до висновку, що майбутнє організації в конкурентному середовищі можна описати за допомогою ієрархії стратегій, в якій виділяються три рівні: 1) головна (корпоративна) стратегія, 2) стратегія бізнесу, 3) функціональні стратегії.

Корпоративна стратегія фокусується на питаннях взаємодії організації з факторами макросередовища бізнесу та інтеграції її в єдиний ефективний комплекс. Ця стратегія охоплює вибір сфери бізнесу, взаємодії з групами впливу і є концептуальною основою розвитку організації. При аналізі корпоративних альтернатив автори пропонують вибирати одну із трьох базових стратегій - зростання, обмежене зростання, скорочення.

До корпоративних стратегій М. Портер відносить стратегії, що мають універсальну можливість застосування, виведені з деяких базових постулатів теорії конкурентних переваг. Він пропонує три базові альтернативи створення і підтримки конкурентних переваг підприємства:

• лідерство в зниженні витрат - прагнення до виробництва з більш низькими, ніж у конкурентів, витратами.

• диференціація - прагнення до унікальності в одному або декількох аспектах діяльності, що є важливим для більшості клієнтів.

• фокусування - прагнення до фокусування зусиль у вузькій сфері конкуренції в галузі.

17.Кон`юктура ринку. Основні показники кон`юктури Кон'юнктура ринку - це сукупність умов, при яких в даний момент протікає діяльність на ринку. Вона характеризується певним співвідношенням попиту і пропозиції на товари даного виду, а також рівнем і співвідношенням цін.  Розглядаються три рівні дослідження кон'юнктури ринку: загальноекономічний, галузевий і товарний.  Комплексний підхід до вивчення кон'юнктури ринку передбачає:  використання різних, взаємодоповнюючих джерел інформації;  поєднання ретроспективного аналізу з прогнозом покупців, що характеризують кон'юнктуру ринку; застосування сукупності різних методів аналізу тапрогнозування.  Основні показники кон'юктури ринку.  При вивченні кон'юнктури ринків необхідно розглядати показники, які можуть дати кількісну оцінку різних змін, які відбуваються в економіці досліджуваної галузі.  Кількісне стан кон'юнктури може бути оцінений за допомогою наступних груп показників:  - Вимірюється обсяг і динаміка виробництва в цілому, розмір інвестицій, рівень зайнятості, розміри заробітної плати, дані про замовлення. Це так звані показники сфери виробництва.  - Платоспроможний попит, розміри реалізації товарів у кредит, дані про роздрібної та оптової торгівлі; перераховане відноситься до показників внутрішньорегіональної торгівлі.  - Обсяги, динаміка, географічний розподіл міжрегіональних зв'язків, обсяги імпорту та експорту, обсяги вантажоперевезень. Дана група показників належить до групи міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв'язків.  - Кредитно-грошовий обіг. До цієї групи оцінки ставляться курси акцій та інших цінних паперів, процентні ставки, розміри банківських депозитів, валютні курси.