2.Системний підхід у стратегічному управлінні.

Системний, комплексний підхід у розробці стратегій та СУ в цілому відбиває місце системного підходу у стратегічному управлінні. У будь-якій організації є необхідним досягнення цілей різного змісту та рівня, а це означає, що для кожної з них можуть розроблятися різні заходи з її досягнення. Щоб об’єкт (організація) мав взаємозв’язок цілей (оскільки мова йде про одну й ту ж саму організацію), постає потреба формувати несуперечливу систему не тільки цілей, а й стратегій, способів їх досягнення. Щоб об’єкт (організація) мав змогу розвиватися стратегіч­но, усі стратегії, які охоплюватимуть комплекс визначених цілей та альтернативних варіантів їх досягнення, повинні мати системні характеристики з моменту розробки до їх виконання. Розвиток будь-якої системи, зокрема і економічної, багато в чому залежить від управління. Ефективне управління ґрунтується на наукових підходах: системному, логічному, комплексному, глобальному, інтеграційному, відтворювально-еволюційному, структурному,директивному, ситуаційному. Усі  названі підходи можуть бути застосовані при формуванні генеральної стратегії підприємства. Однак, саме системний підхід є головним у створенні методологічної бази стратегічного управління підприємством в цілому. Системний підхід  передбачає дотримання основних законів системи, а саме : 1.  Композиції, тобто узгодження спільної і приватної мети. 2.  Пропорційності, що визначає високу якість товару на всіх стадіях виробничого процесу. Внутрішня пропорційність повинна поєднуватись із зовнішньою пропорційністю, тобто відповідним рівнем розвитку елементів зовнішнього середовища. 3.  Зважання на «вузьке місце», де особлива увага приділяється найбільш слабкому елементу системи. 4.   Інтеграції, що спрямовують систему на високий рівень організації і що дають змогу одержати синергетичний ефект.

5.  Інформованості, що виділяє інформаційне забезпечення як головну умову конкурентоспроможності. 6.   Стійкості, що висуває вимоги до побудови системи (статичний стан) і до її функціонування (динамічний стан). Системний підхід до стратегічного управління ґрунтується на: чітко визначених і обґрунтованих стратегічних цілях підприємства; визначенні задач, спрямованих на досягнення стратегічних цілей управління підприємством; формуванні стратегічного набору системи стратегічних планів, що будуть корегуватись залежно від стану системи управління підприємства та характеристик зовнішнього середовища; акцентуванні уваги на змінах у системі взаємин з покупцями і партнерами: випереджальній управлінській реакції на виникнення небезпек і погроз; концентрації уваги на розвитку стійких конкурентних переваг; адаптації стратегічного потенціалу до змін у зовнішньому середовищі та його орієнтації на досягнення стратегічних цілей з метою завоювання й утримання конкурентних позицій на ринку; комплексному підході до ув'язування цілей з ресурсами і можливостями їх висвітлення, вибором шляхів досягнення цілей; обліку можливих змін навколишнього середовища на етапі формування плану стратегічного розвитку підприємства і складання стратегічного плану за трьома сценаріями – песимістичним, оптимістичним і оптимальним.