Розділ I основні засади сучасної зовнішньої політики сша

1.1. Особливості здійснення зовнішньої політики

Зовнішня політика Сполучених Штатів Америки визначається Президентом та здійснюється Державним департаментом на чолі з Державним секретарем.

Сполучені Штати Америки провадять складну зовнішню політику, основними принципами якої проголошені «будівництво безпечного світу» і «поширення демократії на користь американського народу та міжнародної спільноти». Сполучені Штати відіграють вкрай важливу роль у міжнародних відносинах, мають найбільш розвинену у світі мережу дипломатичних представництв. США — член-засновник Організації Об'єднаних Націй і Північно-Атлантичного альянсу, член Ради Безпеки ООН. Дипломатія США бере найактивнішу участь у розв'язанні практично всіх міжнародних конфліктів і суперечок. Колишній державний секретар США Колін Павелл називав зовнішню політику США «агресивною у сенсі ставлення до викликів і проблем». З 1940-их років, коли адміністрація Рузвельта відмовилась від політики невтручання, США виступали ініціаторами безлічі збройних конфліктів та військових переворотів усім світом, серед яких переворот в Ірані у 1953 році, Операція у затоці Свиней у 1961 році, війни в Югославії 1999, Афганістані та Іраку (1991, 2003) [10, с.47].

Один із напрямків у зовнішній політиці США є проведення політики «М'якої сили» (Soft power). М'яка сила — це здатність держави (союзу, коаліції) досягти бажаних результатів у міжнародних справах через переконання, а не придушення (нав'язування, примус). «М'яка сила» діє, спонукаючи інших дотримуватись (або домагаючись їхньої власної згоди додержуватись, або роблячи вигідним додержання) певних нормам поведінки та інституцій на міжнародній арені, що і приводить її носіїв до досягнення бажаного результату фактично без примусу". Це поняття належить відомому американському політологу на ім'я Джозеф Наймолодший [19, с.84].

Політика «м'якої сили» — це непомітне, невідчутне поширення серед населення симпатії до Америки. Вже після Першої світової війни США намагались вийти на світову політичну арену на перших ролях. У 1914-1917 роках США провадили політику нейтралітету, що позитивно вплинуло на економіку країни. У 1920-их роках США вели боротьбу за політичну експансію у Латинській Америці, купуючи землю і надаючи кредити через свої компанії. У деяких країнах США напряму контролювали фінанси й митницю, у низці випадків підкріплюючи свою присутність армією. Слід зазначити, що перед Другою світовою війною у правлячій еліті США досить популярною була доктрина ізоляціонізму [16, с.85].

Переможне завершення Другої світової війни та здійснені атомні бомбардування Японії у серпні 1945 року стрімко змінили роль і значення США у європейській та світовій політиці. Досить успішна реалізація плану економічної допомоги країнам Західної Європи, який отримав назву плану Маршала (1947—1952) дозволила США остаточно «закріпити» за собою панівний економічний і політичний вплив на Західну Європу, а потім і на інші регіони світу.