1. Сутність та зміст Public Relations. Визначення pr.

Паблік рілейшнз як наука займається організацією комунікативного простору сучасного суспільства. Паблік рілейшнз розглядають як науку про управління громадською думкою. Галузь, в якій функціонує ПР, можна визначити як суспільну комунікацію. ПР розповідає про своїх власних об'єктах, частиною яких сама і є, в ній мова йде про об'єкти, до яких особисто причетний говорить, вона спирається на закономірності спілкування з масовою аудиторією. Сем Блек пропонує наступне визначення, узгоджується з офіційно прийнятим: ПР - «це мистецтво і наука досягнення гармонії за допомогою взаєморозуміння, заснованого на правді і повній інформованості». На відміну від реклами ПР покликана виходити на широку публіку, а не на вузько окреслене коло потенційних споживачів. З іншого боку, на відміну від пропаганди, ПР може мати більш чітко окреслені цілі та об'єкти, в напрямку яких слід інформувати громадськість. І реклама, і ПР також діють в системі альтернативних комунікацій, пропаганда має тенденцію діяти в безальтернативній комунікативної середовищі. ПР: 1. Веде сплановану та постійну роботу як частину менеджменту. 2. Має справу з відносинами між організацією і громадськістю. 3. Веде моніторинг свідомості, думок, відносин і поведінки як всередині, так і поза організації. 4. Аналізує вплив політики, процедур і дій на громадськість. 5. Модифікує елементи політики, процедури і дії, коли вони входять у конфлікт з інтересами громадськості та життям організації. 6. Консультує введення нових прийомів політики, процедур і дій, які взаємозалежні від організацій та громадськості. 7. Встановлює і підтримує двосторонні відносини між організацією і громадськістю. 8. Виробляє спеціальні зміни в думках, відносинах і поведінці всередині і поза організації. 9. Впливають на нові та/або підтримувані відносини між організацією і громадськістю. Американське суспільство ПР визначає такий перелік організацій, з якими має справу ПР: суб'єкти бізнесу, профспілки, лікарні, школи, коледжі, релігійні установи. Це саме ті організації, які найбільше залежні від громадськості, їх існування можливе лише в умовах сприятливого ставлення до них громадськості, оскільки у ряді випадків вони зайняті збором коштів для свого нормального функціонування.

2. Історія становлення Public Relations.

Важко сказати про першоджерела Public Relations (ПР). Мистецтвом переконувати людей і впливати на їхню поведінку тисячоліттями керувались державні та політичні діячі. Пам'ятники, піраміди, статуї, храми, живопис, пам'ятки писемності прославляють героїчні діяння полководців, вождів, підносячи їх публіці, як богів чи подібних до богів. Промови вождів - зразок красномовства, готувалися із застосуванням риторики (ораторського мистецтва) як одного з основних засобів переконання.

На думку багатьох дослідників, становлення ПР пов'язано з розвитком політичних і державних інститутів.

Переконання людей з метою зміни їх ставлення і дій застосовували ще полінезійські вожді та давньоєгипетські жреці, а також у давньому Шумері, Персії, Ассирії, Індії, Китаї.

Давньогрецькі теоретики писали про важливість суспільної волі, хоча й не використовували термін "громадська думка".

Відомий мислитель античності Аристотель (Греція, 384-322 рр. до н. е.) вважав, що переконати аудиторію можна тільки тоді, коли доможешся її прихильності чи ж симпатії до себе (трактат "Риторика").

Визначені фрази й ідеї у політичному словнику римлян і, навіть у працях середньовічного періоду, споріднені із сучасними концепціями.

Видатний представник античності, державний і політичний діяч Давнього Рима, блискучий оратор Цицерон (106-43 рр. до н. е.) особливе значення приділяв вивченню психології інтересів публіки. На його думку, завдання оратора - естетично потішати публіку, впливати на волю і поведінку людей, уміти залучити їх до активної діяльності.

Багато мислителів стародавності писали про увагу до бажань публіки, тобто надавали великого значення суспільній думці. Римляни говорили "vox populi - vox Dei" (глас народу - глас божий). До речі, ідея створення подій з метою залучення масового інтересу належить саме давньоримським правителям, які помітили два найважливіших важелі управління: хліб і видовища "panem et circenses!"

Мистецтво публічного діалогу пов'язують з ім'ям давньогрецького філософа і вихователя Сократа (Уміння вести дебати і дотримувати правила етикету).

Аристотель і Платон вважали, що засоби керування людьми повинні бути не тільки доречними, але і широко відомими як тим, хто керує, так і тим, ким керують.

Видатними майстрами техніки впливу на маси були римляни, зокрема Юлій Цезар. Усякий раз перед військовими битвами він домагався народної підтримки за допомогою спеціально підібраних звертань і проведення театралізованих дійств. Ці способи ведення психологічних воєн стали особливо широко використовуватись у XX столітті:

- I світова війна - комітет Крилю (СІНА), Вільсон;

- II світова війна - Гітлер, Сталін;

Спочатку готується суспільна думка, потім проводяться воєнні операції, нібито в інтересах громадян, встановлення демократії. (як було з Росією і Кримом).

Ранні форми використання елементів ПР демонструють необхідність створювати гармонійні комунікації, що постійно супроводжують управлінську діяльність, і основані на особливій формі двосторонніх взаємовигідних відносин, на діалозі.

У 1612 році - боротьба проти Реформації Ватикану під керівництвом папи Григорія XV. "Конгрегація пропаганди віри" - інформаційний центр, що розповідає про переваги католицизму. Уперше вводиться поняття "пропаганда". Центр існує у Ватикані й тепер.

Спеціально організованою подією у Новому світі було "бостонське чаювання" 16 грудня 1773 року. Воно набуло широкого розголосу завдяки організатору - публіцисту, "прес-агенту американської революції" Семюелу Адамсу (1722-1803). Саме такі події були призначені служити просуванню у суспільстві визначених ідей чи цінностей за участю друкованих ЗМІ.

У сфері бізнесу, державній та соціальній сферах спеціальні події ("spйcial events"), що мали яскравий зміст, чіткий зв'язок з організацією - ініціатором та іншими ознаками, що відрізняли таку подію від решти, стали відомі пізніше.

На тактику і методику сучасних ПР вплинули і розквіт:

o промислова революція (епоха Відродження, Реформація, відкриття Нового Світу);

o винахід друкарні Іоганном Гутенбергом (1438 p.);

o винахід радіо Едісоном, Поповим і Герцом (1905 p.). Надалі - телебачення й Інтернет.

Термін "public relations" народився в Америці, та, на думку багатьох спеціалістів, першим його використав 3-й президент СІНА То мас Джефферсон (1743-1826). У 1807 році він вперше використав цей термін у чернетці свого "Сьомого звернення до конгресу", замінивши вираз "стан думки". Символічно, що Т. Джефферсону належить ініціатива прийняття "Декларації незалежності СІНА" 1776 року, як першої в історії людства декларації прав людини.

Як наука ПР формується на початку XX століття. У той час майбутній американський публіцист Едвард Льюїс Бернейз (1891-1995), племінник 3. Фрейда, починаючи працювати прес-агентом у Нью-Йорку, звертає увагу на питання соціальної психології і масової свідомості. Він досліджує праці: "Суспільна думка" американського публіциста Волтера Ліппмана (1889-1974), "Стадні інстинкти у період війни і миру" британського нейрохірурга і соціального психолога Вілфреда Троттера (1872-1939), "Натовп: дослідження суспільної свідомості" французького філософа, психолога, антрополога, соціолога Постава Лебона (1841-1931).

Едвард Л. Бернейз практично почав активно працювати з 1919 року, створивши власне бюро ПР у Нью-Йорку. У 1923 році з'являється його праця, що вперше описувала ПР-практику, - "Кристалізуючи суспільну думку". Метою книги було широке представлення принципів роботи з ПР. Саме він винайшов прийом "створення подій", на основі особливих технологій конструювання подій, в якості основи для всієї практики ПР.

Практичною спробою підтвердити власні наукові розробки стала успішна зміна негативного іміджу компанії "Дженерал Електрик" у 1929 році під час вшанування пам'яті американського винахідника

Томаса Алви Едісона та з нагоди 50-річчя діяльності в області електрики. Автором ідеї вшанування Т. А. Едісона (1847-1931) та самого "Золотого ювілею світла" став Едвард Л. Бернейз. У святкуванні прийняли участь усі імениті люди СІНА, включаючи і 31-го президента Герберта Кларка Гувера. Але головна мета цієї акції насправді не була ювілейною. У той час у Конгресі СІНА все частішали нападки на компанію, яка монополізувала ринок.

Головним принципом Едвард Л. Бернейз вважав цілеспрямованість "створення події" великого масштабу. Результатом його досліджень у напрямку "подійних комунікацій" та формування концепції ПР як соціальної стратегії переконання і впливу з метою створення позитивного ставлення громадськості до організації ("переконуючого паблісіті") стала праця "Інжиніринг згоди" 1955 року.

На думку вченого ПР є "спробою за допомогою інформації, переконання і підлаштування інжинірувати публічну суспільну підтримку для діяльності, мотиву, руху чи інтуїції".

Французький дослідник ПР Луї-Філіп Лапревот цілковито пов'язував розвиток ПР з моделями подійної комунікації та запропонував власну періодику еволюції ПР-"інженерії":

o 1-й період: 1946-1960 рр., мета - досягнення відомості компанії, слоган - "Роби добре і роби це відомим";

o 2-й період: 1960-1980 рр., мета - створення іміджу марки, слоган - "Капітал іміджу - капітал довіри";

o 3-й період: після 1980 року, мета - розвиток культури компанії, слоган - "Підприємство - громадянин".

У 3-й період почала домінувати теорія, що ідеальний сценарій спеціальної події, як самостійної сфери ПР-діяльності, базується на виді діяльності, популярність якої проявиться за один-два роки. Сьогодні до цієї теорії ще додають якість, оригінальність (за замислом та виконанням) та ексклюзивність.