6.3. Валютний курс

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на

іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій

одиниці іншої країни. Установлення курсу називається котируванням валюти.

Валютний курс необхідний для:

- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та

кредитів;

- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних

показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Вартісна основа валютного курсу - це паритет купівельних спроможностей

валют, що представляються до обміну, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Зміна валютного курсу відповідає динаміці рівнів цін у різних країнах. При зростанні курсу національної валюти товари, які експортовані з цієї країни, стають дорожчими за кордоном, а імпортовані товари - дешевшими. І навпаки.

Фактори, що впливають на валютний курс:

1) кон'юнктурні, що пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної

та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

2) структурні (довгострокові), що пов’язані з зростанням національного

доходу, коливаннями темпів інфляції, змінами в стані платіжного балансу,

існуванням різниць процентних ставок у різних країнах, діяльністю валютних

ринків у напрямку валютних спекуляцій, ступенем довіри до валюти на

національному та світовому ринках, напрямком валютної політики , а також -

ступенем розвитку фондового ринку країн-учасниць валютних відносин.

Сучасні типи режимів валютних курсів у світовій валютній системі

включають фіксований та плаваючий режими.

При фіксованому режимі (fixed rate) центральний банк підтримує валютний

курс у визначених межах до однієї валюти або до "кошика" валют. Зміни

співвідношення попиту та пропозиції іноземної валюти впливають на обсяг

золотовалютних резервів країни, та відповідно й на грошову базу (корекція

платіжного балансу здійснюється шляхом змін у рівні золотовалютних резервів).

Плаваючі курси (floating rate) формуються тільки на підставі співвідношення

попиту та пропозиції на іноземну валюту. У міру зміни цього співвідношення

змінюється валютний курс, що сприяє автоматичному вирівнюванню платіжного балансу, і тому, у держави зникає потреба витрачати золотовалютні резерви.

Існує також опосередкований варіант режиму курсоутворення, що тільки

наближається до вільно плаваючого - режим керованого плавання - означає, що уряд виходить на ринки іноземної валюти, щоб вплинути на валютний курс, але не зобов'язується підтримувати його на стабільному (незмінному) рівні.

З крахом золотого стандарту у 70-ті роки минулого століття була ліквідована

основа, на якій ґрунтувалася свобода валютного обміну і сталість валютних

курсів. Негативний вплив значного коливання валютних курсів на розвиток

зовнішньоекономічних зв'язків викликає необхідність втручання державних

органів у сферу міжнародних валютних відносин з метою обмежити ці коливання через операції центральних банків. Головними методами регулювання валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика, девальвація і ревальвація.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку

(казначейства) у валютний ринок, що зводиться до купівлі-продажу інвалюти:

центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий.

Дисконтна політика – комплекс заходів держави, суть якого зводиться до

підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з

метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи

дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, центральний банк стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу, і навпаки.

Девальвація та ревальвація - методи регулювання валютного курсу шляхом

їх зниження або підвищення. Причинами їх є інфляція та неврівноваженість

платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю грошових одиниць.

Мета цих методів - зміна офіційного курсу національної валюти для коригування обсягів експорту та імпорту.