- •45.Загальна характеристика основних галузей права України.Інститути права.
- •46.Матеріальне та процесуальне право.Публічне і приватне право.
- •47.Джерела і форми права.
- •48. Правовий звичай.Юридичний прцедент.Нормативний договір.
- •49. Релігійний текст.Юридична доктрина.Нормативно-правовий акт.
- •51.Підзаконні акти: поняття і види.
- •53. Правоутворення і правотворчість.Принципи правотворчості.
46.Матеріальне та процесуальне право.Публічне і приватне право.
Матеріальне право — сукупність норм системи права , що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права , в яких основний акцент робиться на встановлення прав і обов'язків суб'єктів.Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичне становище майна та осіб, встановлюютьправовий статус підстави і межі юридичної відповідальностіі. Матеріальне право нерозривно пов'язане з процесуальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.
Процесуальне право — сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносиниі сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на порядок захисту порушеного права в судових органах. Процесуальне право нерозривно пов'язане з матеріальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.
Публічне право— це сукупність правових норм різних галузей права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних (державних, суспільних) інтересів за допомогою переважно імперативного методу регулювання. До галузей публічного права перш відносять наступні: конституційне право, кримінальне право, фінансове право, екологічне право, адміністративне право, бюджетне право, митне право,податкове право,земельне право.
Привтне пр́аво — це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання.
47.Джерела і форми права.
"Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності процесу його виникнення і розвитку, а форма права показує, як зміст права нормативно організується і виражається ззовні.Поняття "джерело права" вживається у розуміннях: матеріальному, ідеологічному, інституційному, формальному (юридичному). Форми права - вихідні від держави або визнані нею зовнішні, офіційно-документальні способи вираження (організації, існування) змісту права, його норм і принципів, надання їм юридичного значення. При написанні "джерело (форма) права" підкреслюється, що мова йде саме про джерела права у формальному (юридичному) розумінні.
48. Правовий звичай.Юридичний прцедент.Нормативний договір.
Правовий звичай – санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій. Санкціонування здійснюється шляхом відсилання до звичаю, а не до текстуального закріплення його в нормативно-правовому акті.
Юридичний прецедент відрізняється від інших джерел права наступними пунктами:
– На відміну від НПА, таких, як закон, указ, постанова, юридичний прецедент як джерело права виникає у правозастосовчій системі.
– Прецедент має конкретні відповіді для кожної ситуації, що виникла, в той час як норми закону носять загальний характер для ситуацій, які можуть виникнути в подальшому.
– Юридичний прецедент володіє достатньою гнучкістю у використанні. Так, якщо при застосуванні норми закону її потрібно неухильно дотримуватися, то при використанні прецеденту правопріменітель може на свій розсуд вибирати те правило, яке більшою мірою відповідає не тільки всім обставинам справи, а й найбільш наближене до правових норм.
Нормативний договір - один із видів джерел права, являє собою угоду (як правило, хоча б однієї із сторін у якому виступає держава або її частина), з якого випливають загальнообов'язкові правила поведінки (норми права).Сутнісні ознакою, що відрізняє договір від правового акту, є його санкціонування декількома суб'єктами правотворчості.Нормативний договір може бути міжнародним, або ж це може бути договір у рамках однієї держави, наприклад, між федерацією і її суб'єктами
